Остафій Богданович Волович

Остафій Богданович Волович
пол. Ostafi Wołłowicz
Народився	1520
Помер	20 листопада 1587; Сандомир, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Поховання	Сідра
Підданство	Велике Князівство Литовське; Річ Посполита
Національність	русин
Титул	шляхтич
Посада	староста, великий канцлер литовський, маршалок, підскарбій, підканцлер
Конфесія	православ'я
Рід	Воловичі
Батько	Богдан Воловичd
Мати	Тамила Міцютаd
Брати, сестри	Григорій Богданович Воловичd
У шлюбі з	Теодора Сапіга
Діти	Регіна Воловичd
	Герб; герб «Богорія»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 грудня 2021, заснована на цій версії.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волович.

Остафій Богданович Волович (пол. Ostafi Wołłowicz; біля 1520 — 1587 ) — державний діяч Великого князівства Литовського, гуманіст і просвітитель, один з укладачів Литовського статуту, керівників і меценат реформаційного руху на землях Великого князівства Литовського, підканцлер та великий канцлер литовський (у 1566–1587 рр.); староста річицький, могильовський, берестейський, кобринський^[5].

Біографія

Уродженець Гродненського воєводства. Походив з православного роду Воловичів. Отримав домашню освіту, потім вчився в одному з університетів в Німеччини, і отримав юридичну освіту в Падуанському університеті^[5].

У 1540-х роках служив секретарем у віленського воєводи Яна Глібовича.
Протягом 1551-1566 років обіймав уряд писаря найвищого литовського.
У 1552 р. одружився з Феодорою (Теодорою) Сапігою, донькою Павла Сапіги.^[6] Обіймав високі посади маршалка литовського, підскарбія земського (у 1561-1566 рр.), підканцлера литовського, маршалка дворного (у 1561-1569 рр.).

Був довіреною особою Сигізмунда II Августа (від 1552 р. до 1566 р.) і виконував його доручення, зокрема, у переговорах з царем Іваном IV Грозним (1553 р.), в результаті яких було підписано перемир'я. У нагороду отримав від короля Могильовське староство. За допомогу польській королеві Боні Сфорца у проведенні аграрної реформи отримав Усвятське староство.

У 1558 р. разом з віленським воєводою Миколою Радзивіллом (Чорним) безуспішно намагався переконати посла Івана Грозного в необхідності союзу християнських держав Великого князівства Литовського і Московської держави проти Кримського ханства і османської імперії. Пізніше, на початку Лівонської війни, Волович та Микола Радзивілл Чорний через посла Володкевича пропонували встановити мирні стосунки, скріплені шлюбом Івана Грозного на сестрі польського короля і великого князя литовського Сигізмунда II Катерині. Був одним з тих державних діячів Великого князівства Литовського, які зверталися до Андрія Курбського із запрошенням переїхати до Литви.

Входив до складу комісії, що готувала другий Литовський статут (1566 р.), разом із канцлером Миколаєм Радзивіллом Чорним. Був каштеляном трокським (1569 р.). Виступав, разом з Григорієм Ходкевичем, Миколою Радзивіллом Чорним та іншими прихильниками максимального збереження державної самостійності Великого князівства Литовського, на Люблінському сеймі був рішучим противником Люблінської унії (1569 р.).

Був відомим прихильником віротерпимості і вільнодумства. З православ'я перейшов у протестантство, був прихильником кальвінізму, пізніше — аріанства. На кошти Воловича була створена друкарня в Несвіжі. Протегував Симона Будного; завдяки турботам Воловича були видані «Катехізис» (1562 р.) та інші його твори. Стараннями Воловича і на його кошти було зроблено переклад твору швейцарського теолога-кальвініста Генріха Буллінгера «Про істинне прийняття тіла і крові Ісуса Христа».

Під час «елекційної війни» 1575 р. він був прихильником ерцгерцога Ернеста Габсбурга, сина імператора Священної Римської імперії Максиміліана II, проте потім примирився зі Стефаном Баторієм. Брав участь у поході на Полоцьк та в інших військових походах нового короля.

З 1579 р. — він канцлер Великого князівства Литовського (у 1579-1587 рр.), каштелян віленський. Під час «третьої елекційної війни» (1587 р.) виступав проти вибору Сигізмунд III Вази без участі Великого князівства Литовського, проте незабаром схилився на його бік.
Разом зі своїм заступником підканцлером Левом Сапегою підготував Статут Великого князівства Литовського 1588 р., котрий юридично закріпив суверенні права Великого князівства Литовського в конфедеративній Речі Посполитій.

Своїм заповітом О. Волович наказував звільнити всіх своїх невільних і залежних людей.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 59. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437
↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 183. — ISBN 978-83-65880-89-5
d:Track:Q11686050 d:Track:Q122406341
↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 35. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437
↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 34–35. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437
↑ ^а ^б Л. Л. Голубева, «ВОЛОВИЧ ОСТАФИЙ БОГДАНОВИЧ» (рос.)
↑ Sapiehowie (03) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Галенчанка Г. Астафій Валовіч (1520—1587) // Славутыя імёны Бацькаўшчыны: Зборнік. — Вып. 1 / Уклад. У.Гілеп і інш. — Мн., 2000. — С. 28-38. (біл.)
Грыцкевіч А. П. Валовіч Астафі // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 2. — Мн., 1994. — С. 208—209. (біл.)
Падокшын С. А. Валовіч Астафій Багданавіч // Мысліцелі і асветниікі Беларусі. Энцыклапедычны даведнік / гал. рэд. Б. I. Сачанка — Мінск: Беларуская энцыклапедыя, 1995. — С. 60—63. — 672 с. — 6000 экз. — ISBN 985-11-0016-1. (біл.)
Саверчанка І. Астафей Валовіч (Гісторыка-біяграфічны нарыс). — Мн., 1992. (біл.)

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q120753712"><i_class="wef_low_priority_links">[[:be:Сяргей_Аляксандравіч_Рыбчонак|Рыбчонак&nbsp;С.]]</i>_[https://www.academia.edu/101275776_Паходжанне_і_радавод_Валовічаў_XV_—_пачатку_XVII_ст.]_//_''[[:d:Q120753681|Unus_pro_omnibus:_Валовічы_ў_гісторыі_Вялікага_княства_Літоўскага_XV—XVIII_стст.]]''<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:be:Андрэй_Мікалаевіч_Янушкевіч|А.&nbsp;М.&nbsp;Янушкевіч]]_—_2014._—_С.&nbsp;59._—_508&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7085-36-1</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q108428626]][[d:Track:Q120753712]][[d:Track:Q120753681]][[d:Track:Q29113437]]</div>-1] а ^б ^в Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 59. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q122406341">[https://rcin.org.pl/dlibra/publication/251773/edition/233372/content_Urzędnicy_Wielkiego_Księstwa_Litewskiego._Spisy,_t._VIII,_Ziemia_brzeska_i_województwo_brzeskie_XIV‒XVIII_wiek]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:d:Q11686050|A.&nbsp;Rachuba]]_—_[[:Варшава|Warszawa]]:_2020._—_С.&nbsp;183._—_ISBN_978-83-65880-89-5</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q11686050]][[d:Track:Q122406341]]</div>-2] Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 183. — ISBN 978-83-65880-89-5
d:Track:Q11686050 d:Track:Q122406341

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q120753712"><i_class="wef_low_priority_links">[[:be:Сяргей_Аляксандравіч_Рыбчонак|Рыбчонак&nbsp;С.]]</i>_[https://www.academia.edu/101275776_Паходжанне_і_радавод_Валовічаў_XV_—_пачатку_XVII_ст.]_//_''[[:d:Q120753681|Unus_pro_omnibus:_Валовічы_ў_гісторыі_Вялікага_княства_Літоўскага_XV—XVIII_стст.]]''<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:be:Андрэй_Мікалаевіч_Янушкевіч|А.&nbsp;М.&nbsp;Янушкевіч]]_—_2014._—_С.&nbsp;35._—_508&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7085-36-1</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q108428626]][[d:Track:Q120753712]][[d:Track:Q120753681]][[d:Track:Q29113437]]</div>-3] Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 35. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q120753712"><i_class="wef_low_priority_links">[[:be:Сяргей_Аляксандравіч_Рыбчонак|Рыбчонак&nbsp;С.]]</i>_[https://www.academia.edu/101275776_Паходжанне_і_радавод_Валовічаў_XV_—_пачатку_XVII_ст.]_//_''[[:d:Q120753681|Unus_pro_omnibus:_Валовічы_ў_гісторыі_Вялікага_княства_Літоўскага_XV—XVIII_стст.]]''<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:be:Андрэй_Мікалаевіч_Янушкевіч|А.&nbsp;М.&nbsp;Янушкевіч]]_—_2014._—_С.&nbsp;34–35._—_508&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7085-36-1</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q108428626]][[d:Track:Q120753712]][[d:Track:Q120753681]][[d:Track:Q29113437]]</div>-4] Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 34–35. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
d:Track:Q108428626 d:Track:Q120753712 d:Track:Q120753681 d:Track:Q29113437

[elib.bsu.by-5] а ^б Л. Л. Голубева, «ВОЛОВИЧ ОСТАФИЙ БОГДАНОВИЧ» (рос.)

[6] Sapiehowie (03) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Остафій Богданович Волович

Зміст

Біографія

Примітки

Джерела

Посилання

Навігаційне меню

Остафій Богданович Волович
пол. Ostafi Wołłowicz

Народився	1520
Помер	20 листопада 1587(1587-11-20)^[1] Сандомир, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Поховання	Сідра^[2]
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	русин
Титул	шляхтич
Посада	староста, великий канцлер литовський, маршалок, підскарбій, підканцлер
Конфесія	православ'я
Рід	Воловичі
Батько	Богдан Волович^d^[3]
Мати	Тамила Міцюта^d^[4]
Брати, сестри	Григорій Богданович Волович^d
У шлюбі з	Теодора Сапіга
Діти	Регіна Волович^d^[1]
Герб герб «Богорія»
Медіафайли у Вікісховищі

Остафій Богданович Волович

Біографія

Примітки

Джерела

Посилання

Навігаційне меню

Пошук