Павлюк Микола Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Артемович Павлюк
Народження 19 грудня 1901(1901-12-19)
Гайсин
Смерть 8 березня 1984(1984-03-08) (82 роки)
 
Країна СРСР СРСР
Жанр станковий живопис, пейзаж, натюрморт
Навчання Одеський художній інститут
Діяльність художник
Відомі учні Ломикін Костянтин Матвійович, Власов Володимир Григорович, Варення Микола Романович, Євченко Іван Петрович, Єгоров Борис Кузьмович, Вихарева Лідія Миколаївна, Вихарев Олексій Миколайович, Кордонський Мартин-Вігдор Лейбович, Максимчук Віра Антонівна, Литвиненко Володимир Миколайович, Андрійчук Михайло Омелянович, Лисов Іван Сисойович, Філіпенко Валентин Володимирович, Волошинов Олег Васильович, Нейман Еллаїда Данилівна, Симоненко Володимир Михайлович, Людвик Валентин Григорович і Гупалова Євгенія Федорівна
Працівник Одеське художнє училище
Член Національна спілка художників України
Нагороди Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Микола Артемович Павлю́к (нар. 19 грудня 1901, Гайсин — пом. 8 березня 1984, Одеса) — український радянський живописець; член Асоціації революційного мистецтва України, Спілки художників України та Спілки художників СРСР[1]. Батько художника Георгія Павлюка.

Біографія

Народився 6 [19] грудня 1901(19011219) року в місті Гайсині Подільської губернії (тепер Вінницька область, Україна). Потім сім'я проживала в селах Петрашівці, Соболівці Теплицького району. Його батько, Артем Платонович, був залізничником. Микола також працював на станціях Крижополя, Балти, Котовська. В 1923 році, після демобілізації з лав Червоної армії, вступив до Одеського художнього інституту[2]. Навчався в Данила Крайнєва і Павла Волокидіна. Після закінчення інституту у 1930 році працював в Макіївці, потім викладав у Київському та Одеському художньому інститутах[2].

Під час німецько-радянської війни брав участь у воєнних діях, в обороні Одеси. Після війни брав участь у відбудові і очолив Одеське художнє училище, читав в педінституті імені Ушинського і художньому училищі курс історії мистецтв, композиції, графіки. Серед його учнів — К. Ломикін, В. Литвиненко, Е. Нейман, В. Філіпенко, Л. Яворський[3], Г. Павлюк, В. Власов, А. Гавдзинський[1]. Довгий час був відповідальним секретарем Одеської обласної спілки художників[2].

Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР[2].

Жив в Одесі в будинку на вулиці Чкалова, 1, квартира 8. Помер в Одесі 8 березня 1984 року. Похований на Слобідському кладовищі[1].

Творчість

Працював в галузі станкового живопису. Картини:

  • «Шефи» (1927);
  • «Царська воля. 1905 рік» (1929);
  • «Окопна правда» (1934);
  • «Кінець імперіалістичної війни» (1935);
  • «Котовський на чолі партизанського загону» (1937);
  • «Приїзд В. І. Леніна до Росії» (1947);
  • «Подруги» (1950);
  • «Колгоспний агроном» (1952);
  • «Родина» (1970);
  • «Жовтень на фронті» (1976).

Фреска «Під ярмом царату» в Будинку преси імені М. Коцюбинського в Одесі (1929—1930).

1929 року брав участь у розписах санаторію імені ВУЦВК в Одесі.

Виставки

Брав участь у виставках:

  • Всеукраїнської ювілейній виставці, присвяченій 10-річчю Жовтня (1927 пересувна по містах України);
  • 2-й Всеукраїнській художній виставці Наркомосу УСРР (1929, пересувна по містах України);
  • 9-й Українській художній виставці (1947 пересувна по містам України);
  • 10-й Українській художній виставці в Києві (1949);
  • «Мистецтво Радянської України» в Харкові (1936);
  • "Ювілейній виставці художників УРСР. 1917—1937 "(1937) в Києві;
  • виставці графіки на теми історії ВКП(б) (1940);
  • Художньої виставці графіки пам'яті льотчику В. П. Чкалову (1941);
  • виставці образотворчого мистецтва УРСР, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954) в Москві;
  • Одеській обласній художній виставці, присвяченій 300-річчю возз'єднання України з Росією в Одесі (1954)[1].

Примітки

Література