Прикарпатзахідтранс
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (травень 2019) |
| ТОВ «Прикарпатзахідтранс» Прикарпатзахідтранс | |
|---|---|
| Тип | ТОВ |
| Форма власності | товариство з обмеженою відповідальністю |
| Галузь | енергетика |
| Спеціалізація | нафтопродуктопровід |
| Засновано | 23 листопада 2001 |
| Штаб-квартира | Рівне, Україна |
| Адреса | 33028, Україна, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Івана Котляревського, будинок 18 |
| Ключові особи | держава |
| Чистий прибуток | ▼256 084 000 ₴ (2019)[2] |
| Власний капітал | 105 563 000 ₴ (2019)[2] |
| Код ЄДРПОУ | 13990932 |
| pztrans.com(укр.) | |
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» – компанія, що здійснює транспортування світлих нафтопродуктів територією України. У власності підприємства знаходиться понад 800 км української частини нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» з розливною станцією в Новоград-Волинському. Він пролягає територією 6-ти областей України. По проводу в Україну надходить дизельне паливо з Росії і Білорусі та складає 50% дизельного пального, що продається на українському ринку.[3]
Власники
Юридичними власниками компанії є Виробниче унітарне підприємство "Нафтобітумний Завод" (Білорусь), Інтернешнл Трейдінг Партнерс Аг (Швейцарія) і Шефер Анатолій, кінцевий бенефіціар Воробей Микола Миколайович. Однак, багато журналістів і ЗМІ фактичним власником компанї називають Віктора Медведчука.[4][5]
ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» є правонаступником ДП «ПрикарпатЗахідтранс».
30 серпня 2005 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» про визнання права власності за державою Україна на частини нафтопродуктопроводів:
Самара-Західний напрямок та
Грозний-Армавір-Трудова,
що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, та витребування частини нафтопродуктопроводів
Самара-Західний напрямок та
Грозний-Армавір-Трудова,
що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння ДП "ПрикарпатЗахідтранс", та передати їх Фонду державного майна України [6].
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний нафтопродуктопровід після проголошення незалежності України перебував та території України, а тому з 24 серпня 1991 року став власністю держави Україна на підставі правонаступництва [6].
30 травня 2018 року Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
в задоволенні позову відмовив,
апеляційний перегляд справи залишив рішення без змін,
касаційну скаргу залишив без задоволення.
Представник Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації та представник Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» — не з'явилися у суд [6].
19 лютого 2021 року члени РНБО ухвалили на своєму засіданні ухвалили рішення щодо повернення компанії у державну власність. На наступний день відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський.
Див. також
Примітки
- ↑ https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/13990932/
- ↑ а б https://www.pztrans.com/file/FS_PZT_2019_cons_signed.pdf
- ↑ "Прикарпатзахідтранс" заявив, що група під керівництвом Парасюка і Семенченка намагалася блокувати діяльність підприємства
- ↑ НАБУ розслідує передання українського трубопроводу російській "Транснафті"
- ↑ Антимонопольний комітет за 15 днів до виборів намагається погодити сумнівну угоду, потрібну Медведчуку?
- ↑ а б в Постанова КГС ВП від 30.05.2018 року у справі №14/312. Протокол, юридичний Інтернет-ресурс. 01.06.2020. Процитовано 16.06.2021.
Джерела
- Постанова КГС ВП від 30.05.2018 року у справі №14/312 // Протокол, юридичний Інтернет-ресурс. — 2020. — 1 червня. — Дата звернення: 16.06.2021.
