Формула-1 — Чемпіонат 1950

1-й чемпіонат світу Формули-1
◄ немає    Сезон 1950    1951 ►
Ніно Фаріна став першим в історії чемпіоном Формули-1
Чемпіон світу
Ніно Фаріна (Alfa Romeo SpA)

Перший чемпіонат Формули-1 відбувся у 1950 році.

Передісторія

Передумови перегонів "Формули-1" з'явилися в 1920-і і 1930-і роки на чемпіонатах Гран-прі Європи. Перед Другою світовою війною організаціям, які беруть участь у Гран-прі, був сформульований перший регламент проведення чемпіонату. Планувалося, що він почне діяти в 1941, але через війну, що почалася, ці правила вступили в силу тільки в 1946.

Сформована FIA (Міжнародна автомобільна федерація), в 1946 представила остаточно сформовані правила "Формули 1", які вступили в силу у 1947 році.

1947 прийнято вважати початком ери "Королівських автоперегонів — Формули 1". Саме з цього року почали проводитися змагання у класі "Формула А", він передбачав робочий об'єм атмосферних двигунів 4500 см³, а оснащених компресором — 1500 см³. Цей клас і став прабатьком першої формули. Рішення про проведення чемпіонатів світу з автоперегонів у класі "Формула 1" було прийнято FIA в 1949 за ініціативою делегата від Італії Антоніо Брівіо Сфорца.

Вимоги до автомобілів з класу "Формула А" дозволяли брати участь у перегонах автомобілів довоєнної розробки, таким, як "Alfa-Romeo-158" або "Maserati-4CL".

Система нарахування очок була прямо протилежна тим, що використовувалися в чемпіонатах світу серед марок в 1925-1927 і чемпіонатах Європи у 1935-1939: там використовувалася система "штрафних" очок, і завданням учасників було набрати їх якомога менше, а за регламентом Формули 1, очки в чемпіонаті нараховувалися за місця на фініші з першого по п'яте за наступною схемою: 8-6-4-3-2; ще одне очко присуджувалося за найкраще коло в гонці. Чемпіоном ставав гонщик, який набрав найбільшу кількість очок. У залік чемпіонату йшли чотири найкращі результати із семи етапів, причому одним з них стала американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі — таким чином, FIA вирішила спробувати звести разом європейський і американський автоспорт, шляхи яких до того часу вже встигли дещо розійтися.

Команди та пілоти

Команда	Конструктор	Шасі	Двигун	Шини	Пілот
Alfa Romeo SpA	Alfa Romeo	158 159	Alfa Romeo 158 1.5 L8s	P	Хуан-Мануель Фанхіо
					Джузеппе Фаріна
					Луїджі Фаджолі
					Редж Пернелл
					Консальво Санезі
					П'єро Таруффі
Scuderia Ambrosiana	Maserati	4CLT/48	Maserati 4CLT 1.5 L4s	D	Девід Маррі
					Девід Хемпшир
					Редж Пернелл
T.A.S.O. Mathieson	ERA	E	ERA 1.5 L6s	D	Леслі Джонсон
Automobiles Talbot-Darracq	Talbot-Lago	T26C-DA T26C T26C-GS159	Talbot 23CV 4.5 L6	D	Ів Жиро-Кабанту
					Луї Роз'є
					Філіп Етанселен
					Ежен Мартен
					Раймон Соммер
Officine Alfieri Maserati	Maserati	4CLT/48	Maserati 4CLT 1.5 L4s	P	Луї Широн
					Франко Роль
Enrico Platé	Maserati	4CLT/48	Maserati 4CLT 1.5 L4s	P	Туло де Граффенрід
					Бірабонгзе Банубанд
Scuderia Achille Varzi	Maserati	4CLT/48 4CL	Maserati 4CLT 1.5 L4s Maserati 4CL 1.5 L4s	P	Хосе Фройлан Гонсалес
					Альфредо Піан
					Нелло Пагані
					Тоні Бранка
Equipe Gordini	Simca-Gordini	T15	Simca-Gordini 15C 1.5 L4s	E	Робер Манзон
					Моріс Трентін'ян
Scuderia Ferrari	Ferrari	125 166F2-50 275 375	Ferrari 125 F1 1.5 V12s Ferrari 166 F2 2.0 V12 Ferrari 275 F1 3.3 V12 Ferrari 375 F1 4.5 V12	P	Луїджі Віллорезі
					Альберто Аскарі
					Раймон Соммер
					Доріно Серафіні
Scuderia Milano	Maserati-Speluzzi	4CLT/50	Speluzzi 1.5 L4	P	Феліче Бонетто
					Франко Комотті
	Milano-Speluzzi	1			Феліче Бонетто
Ecurie Lutetia	Talbot-Lago	T26C-DA	Talbot 23CV 4.5 L6	D	Ежен Шабу
часні заявки	Maserati	4CL 4CLT/48	Maserati 4CL 1.5 L4s Maserati 4CLT 1.5 L4s	D P	Джо Фрай
					Брайан Шоуі-Тейлор
					Тоні Бранка
					Пауль Піч
	ERA	E B A	ERA 1.5 L6s	D	Пітер Волкер
					Тоні Ролт
					Кат Гаррісон
					Боб Джерард
	Talbot-Lago	T26C	Talbot 23CV 4.5 L6	D	Джонні Клез
					Філіп Етанселен
					Ежен Шабу
					Луї Роз'є
					Анрі Луво
					Гаррі Шелл
					П'єр Левег
					Раймон Соммер
					Шарль Поцці
					Гі Мересс
	Alta	GP	Alta 1.5 L4s	D	Джо Келлі
					Джефф Кросслі
	Cooper-JAP	T12	JAP 1.1 V2	D	Гаррі Шелл
	Ferrari	125	Ferrari 125 F1 1.5 V12s	D P	Пітер Вайтгед
	Ferrari-Jaguar	166S	Jaguar XK 3.4 L6	P	Клементе Біондетті

Чемпіонат

Гран Прі Великої Британії

Перший чемпіонат світу відкрився 13 травня 1950 перегонами на Гран Прі Великої Британії на трасі Сільверстоун. Несподіванок вона не піднесла: заводська команда "Alfa-Romeo", зі своїми автомобілями моделі "-158" домінувала на гоночних трасах в післявоєнні роки, не підвела і тут. Три її основних гонщика — Джузеппе Фаріна, Хуан Мануель Фанхіо і Луїджі Фаджолі — зайняли перші три місця на старті. Фанхіо був змушений зійти через поломку двигуна, і першим до фінішу прийшов Фаріна, на 2,6 секунди випередивши Фаджолі. Інші два місця у заліковій п'ятірці дісталися гонщикам на французьких "Talbot-Lago-T26C" — Іву Жіро-Кабанту і Луї Розьє, — але вони програли Фаріна по два кола.

Гран-Прі Монако

На наступному етапі — Гран-Прі Монако 21 травня — вже на старті стався великий завал, в результаті якого з перегонів відразу вибуло дев'ять учасників, в тому числі Фаріна і Фаджолі. За їхньої відсутності Фанхіо, який, вигравши старт з поул-позиції, уникнув всіх колізій, виграв з середньою швидкістю 98,70 км/г (ці перегони досі залишаються найповільнішими в історії чемпіонатів світу). Друге місце з колом відставання зайняв італієць Альберто Аскарі, що представляв тут команду дебютанта "Ferrari". Третім став знаменитий гонщик довоєнних років Луї Широн на заводській "Maserati", четвертим — Раймон Соммер на "Ferrari" (їхнє відставання від Фанхіо склало вже два і три кола відповідно).

Індіанаполіс

Третім етапом чемпіонату офіційно вважалася американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі. Але ніхто з основних учасників чемпіонату туди не приїхав, і в Індіанаполісі правили бал місцеві зірки. Перегони виграв Джонні Парсонс, отримавши дев'ять очок в залік чемпіонату світу.

Гран Прі Швейцарії

Потім відбувся Гран Прі Швейцарії, де тріо гонщиків "Alfa-Romeo" знову царювало на трасі. Вже звично зайнявши перші три місця в кваліфікації, а потім впоравшись з прорвом на старті вперед з другого ряду Аскарі, Фанхіо, Фаріна і Фаджолі тікали все далі й далі від решти, на чолі яких йшли Аскарі і Віллорезі на "Ferrari". У підсумку переміг Фаріна, Фаджолі став другим, відставши на 0,4 секунди, а от Фанхіо, як і в Сільверстоуні, не пощастило: поломка двигуна. Зійшли і обидва гонщики "Ferrari", і третє місце зайняв Розьє.

Гран Прі Бельгії

За підсумками чотирьох етапів таблицю чемпіонату очолював Фаріна з 18 очками. У Фаджолі було 12, а у Фанхіо — всього дев'ять. Однак аргентинець не змирився з таким станом речей і виграв п'ятий етап, який відбувся в Бельгії. Фаджолі знову зайняв друге місце, а третім став Розьє. Лідер чемпіонату, стартувавши з поул-позиції, фінішував лише четвертим, відчуваючи проблеми з трансмісією на останніх колах. Деяку інтригу в перегони вніс Соммер на "Talbot", що лідирував п'ять кіл після того, як гонщики "Alfa-Romeo" відвідали бокси для дозаправки. До нещастя, француз змушений був припинити боротьбу: згорів двигун на його автомобілі.

Гран-Прі Франції

Шостий етап Гран-Прі Франції знову закінчився перемогою Фанхіо, на рахунку якого тут було й найкраще коло. Фаджолі в третій раз поспіль фінішував другим, а третє місце зайняв Пітер Вайтгед на новій "Ferrari 375" з атмосферним двигуном, що дебютувала на минулому етапі в Спа-Франкоршамп (він, проте, був приватним гонщиком, а сама "Scuderia Ferrari" в Реймсі відсутня). Що до Фаріни, то він спочатку йшов першим, потім проблеми з подачею палива відкинули його далеко назад. Джузеппе зумів прорізати пелотон і вийти на третє місце, але лише для того, щоб незабаром зійти остаточно.

Після шести перегонів у чемпіонаті склалася така ситуація: Фанхіо мав 26 очок, Фаджолі — 24, Фаріна — 22. Тільки ці три гонщики могли розіграти між собою титул чемпіона світу: у Розьє на четвертому місці було тільки 10 очок.

Гран Прі Італії

Чемпіонат закінчувався Гран Прі Італії в Монці. Вдруге в сезоні в перший ряд стартового поля прорвався гонщик на автомобілі іншої марки, ніж "Alfa-Romeo": першим був у Монако Хосе Фройлан Гонсалес на "Maserati", а в Монці Аскарі за кермом "Ferrari" показав у кваліфікації другий результат. Зі старту перегони очолив Фаріна, постійно відбиваючи атаки Аскарі. Альберто навіть зумів на два кола вийти вперед. Фанхіо йшов на третьому місці, показавши найкраще коло в гонці, але зійшов на двадцять четвертому колі через поломку коробки передач. Трьома колами раніше зійшов і Аскарі. Обидва вони продовжили перегони: Фанхіо — на автомобілі П'єро Таруффі, а Аскарі — Доріна Серафіно.

Але якщо Аскарі вдалося фінішувати на другому місці, то Фанхіо незабаром остаточно з'їхав: згорів двигун. Фаріна виграв перегони, випередивши Аскарі на 1 хвилину 18,6 секунд, і став першим чемпіоном світу в класі Формула-1. Третім, слідом за екіпажем Аскарі — Серафіно, фінішував Фаджолі, однак до свого рахунку він нічого не додав — його 24 очки були отримані за чотири других місця — і, таким чином, став третім, маючи загальну суму очок на одне більше, ніж Фанхіо, який посів друге місце.

Аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо в наступні роки п'ять разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо запам'ятався одним з найбільших гонщиків Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів.

Заліку Кубка Конструкторів в ті роки не існувало, але, якщо б він проводився, то переможцем перших перегонів Формули-1 стала б з великим відривом команда "Alfa-Romeo".

Джерела

• Первый чемпионат "Формулы-1" 1950 г. Справка