Формула-1 — Чемпіонат 1966

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
17-й чемпіонат світу Формули-1
◄ 1965    Сезон 1966    1967 ►
Австралія Джек Бребем
Чемпіон світу
Австралія Джек Бребем (Brabham-Repco)
Кубок конструкторів
Велика Британія Brabham-Repco

Формула-1 1966 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з травня по жовтень та складався з 9 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Монако 22 травня та закінчився на Гран-прі Мексики 23 жовтня. Переможцем в особистому заліку став Джек Бребем. Міжнародний кубок виробників Формули-1 виборола команда Brabham-Repco.

Команди та пілоти[ред. | ред. код]

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1966 року.

Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі
Велика Британія Bruce McLaren Motor Racing McLaren-Ford M2B Ford 406 3.0 V8 F Нова Зеландія Брюс Макларен 1, 8–9
McLaren-Serenissima Serenissima M166 3.0 V8 2, 4–5
Велика Британія Team Lotus Lotus-Climax 33 Climax FWMV 2.0 V8 F Велика Британія Джим Кларк 1–6
Італія Джекі 7
Велика Британія Пітер Арунделл 8
Мексика Педро Родрігес 3, 9
Lotus-BRM 43
33 		BRM P75 3.0 H16
BRM P60 2.0 V8 		8
Велика Британія Пітер Арунделл 2–7, 9
Велика Британія Джим Кларк 7–9
Lotus-Ford 44 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D ФРН Герхард Міттер 6
Мексика Педро Родрігес 6
Велика Британія Пірс Каредж 6
Велика Британія Reg Parnell Racing Lotus-BRM 33 BRM P60 2.0 V8 F Велика Британія Майк Спенс Всі
Ferrari 246 Ferrari 228 2.4 V6 Італія Джанкарло Багетті 7
Велика Британія Brabham Racing Organisation Brabham-Repco BT19
BT20 		Repco 620 3.0 V8 G Австралія Джек Бребем Всі
Нова Зеландія Денні Гальм 3–9
Brabham-Climax BT22 Climax FPF 2.8 L4 1–2
Велика Британія Кріс Ірвін 4
Велика Британія Cooper Car Company Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 D США Річі Гінтер 1–2
Австрія Йохен Ріндт Всі
Нова Зеландія Кріс Амон 3
Велика Британія Джон Сертіс 3–9
Мексика Мойзес Солана 9
Велика Британія Owen Racing Organisation BRM P261
P83 		BRM P60 2.0 V8
BRM P75 3.0 H16 		D Велика Британія Грем Гілл Всі
Велика Британія Джекі Стюарт 1–2, 4–9
Велика Британія R.R.C. Walker Racing Team Brabham-BRM BT11 BRM P60 2.0 V8 D Швейцарія Жо Зіфферт 1
Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 2–5, 7–9
Велика Британія DW Racing Enterprises Brabham-Climax BT11 Climax FPF 2.8 L4 F Велика Британія Боб Андерсон 1, 3–7
Італія Scuderia Ferrari SpA SEFAC Ferrari 246
312/66 		Ferrari 228 2.4 V6
Ferrari 218 3.0 V12 		F


D

Італія Лоренцо Бандіні 1–3, 5–8
Велика Британія Джон Сертіс 1–2
Велика Британія Майк Паркс 3, 5–7
Італія Людовіко Скарфіотті 6–7
Швейцарія Anglo-Suisse Racing Team Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 F Швеція Йо Бонніер 1–2, 5–9
Brabham-Climax BT22 Climax FPF 2.8 L4 3
BT7 Climax FWMV 1.5 V8 4
Велика Британія Team Chamaco Collect BRM P261 BRM P60 2.0 V8 G США Боб Бондюрант 1–2, 4, 6–7
Велика Британія Вік Вілсон 2
США Філ Гілл Lotus-Climax 25 Climax FWMV 1.5 V8 F США Філ Гілл 1
McLaren-Ford M3A[1][2] Ford 406 3.0 V8 2
Франція Ґі Ліж'є Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 D Франція Ґі Ліж'є 1–6
США Anglo American Racers Eagle-Climax Mk1 Climax FPF 2.8 L4 G США Ден Ґерні 2–6, 9
США Філ Гілл 7
США Боб Бондюрант 8
Eagle-Weslake Weslake 58 3.0 V12 США Ден Ґерні 7–8
США Боб Бондюрант 9
Велика Британія David Bridges Brabham-BRM BT11 BRM P60 2.0 V8 G Велика Британія Джон Тейлор 3–6
Велика Британія Shannon Racing Cars Shannon-Climax SH1 Climax FPE 3.0 V8 D Велика Британія Тревор Тейлор 4
Велика Британія J.A. Pearce Engineering Ltd Cooper-Ferrari T73 Ferrari Tipo 168 3.0 V12 D Велика Британія Кріс Лоуренс 4, 6
ФРН Caltex Racing Team Brabham-Ford BT18 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D ФРН Курт Аренс мол. 6
Велика Британія Tyrrell Racing Organisation Matra-BRM MS5 BRM P80 1.0 L4 D ФРН Губерт Гане 6
Matra-Ford Ford Cosworth SCA 1.0 L4 Бельгія Жакі Ікс 6
Велика Британія Roy Winkelmann Racing Brabham-Ford BT18 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D ФРН Ганс Геррманн 6
Велика Британія Алан Різ 6
Франція Matra Sports Matra-Ford MS5 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D Франція Жо Шлессер 6
Франція Жан-П'єр Бельтуаз 6
Швейцарія Silvio Moser Brabham-Ford BT16 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D Швейцарія Сільвіо Мозер 6
Японія Honda R & D Company Honda RA273 Honda RA273E 3.0 V12 G США Річі Гінтер 7–9
США Ронні Бакнум 8–9
Нова Зеландія Chris Amon Racing Brabham-BRM BT11 BRM P60 1.9 V8 D Нова Зеландія Кріс Амон 7
Велика Британія Bernard White Racing BRM P261 BRM P60 1.9 V8 D Велика Британія Іннес Айрленд 8–9
Джерело:[3]

Календар[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Траса Дата
1 Монако Гран-прі Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 22 травня
2 Бельгія Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 12 червня
3 Франція Гран-прі Франції Реймс-Ге, Ге 3 липня
4 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Брендс-Гетч, Кент 16 липня
5 Нідерланди Гран-прі Нідерландів Траса Зандвоорт, Зандворт 24 липня
6 ФРН Гран-прі Німеччини Нюрбургринг, Нюрбург 7 серпня
7 Італія Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 4 вересня
8 США Гран-прі США Траса Воткінс-Глен, Воткінс-Глен, Нью-Йорк 2 жовтня
9 Мексика Гран-прі Мексики Магдалена Міксхука, Мехіко 23 жовтня
Джерело:[4]

Результати та положення в заліках[ред. | ред. код]

Гран-прі[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Шини Звіт
1 Монако Гран-прі Монако Велика Британія Джим Кларк Італія Лоренцо Бандіні Велика Британія Джекі Стюарт Велика Британія BRM D Звіт
2 Бельгія Гран-прі Бельгії Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Італія Ferrari D Звіт
3 Франція Гран-прі Франції Італія Лоренцо Бандіні Італія Лоренцо Бандіні Австралія Джек Бребем Велика Британія Brabham-Repco G Звіт
4 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Австралія Джек Бребем Австралія Джек Бребем Австралія Джек Бребем Велика Британія Brabham-Repco G Звіт
5 Нідерланди Гран-прі Нідерландів Австралія Джек Бребем Нова Зеландія Денні Гальм Австралія Джек Бребем Велика Британія Brabham-Repco G Звіт
6 ФРН Гран-прі Німеччини Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джон Сертіс Австралія Джек Бребем Велика Британія Brabham-Repco G Звіт
7 Італія Гран-прі Італії Велика Британія Майк Паркс Італія Людовіко Скарфіотті Італія Людовіко Скарфіотті Італія Ferrari F Звіт
8 США Гран-прі США Австралія Джек Бребем Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Lotus-BRM F Звіт
9 Мексика Гран-прі Мексики Велика Британія Джон Сертіс США Річі Гінтер Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Cooper-Maserati D Звіт
Джерело:[5]

Пілоти[ред. | ред. код]

Очки отримують перші шість пілотів. Лише п'ять найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   6-та 
Очки 9 6 4 3 2 1
Поз. Пілот МОН
Монако 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІД
Нідерланди 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки[a]
1 Австралія Джек Бребем Схід (4) 1 1 1 1 Схід Схід 2 42 (45)
2 Велика Британія Джон Сертіс Схід 1 Схід Схід Схід 2 Схід 3 1 28
3 Австрія Йохен Ріндт Схід 2 4 (5) Схід 3 4 2 Схід 22 (24)
4 Нова Зеландія Денні Гальм Схід Схід 3 2 Схід Схід 3 Схід 3 18
5 Велика Британія Грем Гілл 3 Схід Схід 3 2 4 Схід Схід Схід 17
6 Велика Британія Джим Кларк Схід Схід НС 4 3 Схід Схід 1 Схід 16
7 Велика Британія Джекі Стюарт 1 Схід Схід 4 5 Схід Схід Схід 14
8 Велика Британія Майк Паркс 2 Схід Схід 2 12
= Італія Лоренцо Бандіні 2 3 НКЛ 6 6 Схід Схід 12
10 Італія Людовіко Скарфіотті Схід 1 9
11 США Річі Гінтер Схід 5 Схід Схід 4 5
12 США Ден Ґерні НКЛ 5 Схід Схід 7 Схід Схід 5 4
= Велика Британія Майк Спенс Схід Схід Схід Схід 5 Схід 5 Схід НС 4
14 США Боб Бондюрант 4 Схід 9 Схід 7 ДСК Схід 3
= Швейцарія Жо Зіфферт Схід Схід Схід НКЛ Схід Схід 4 Схід 3
= Нова Зеландія Брюс Макларен Схід НС 6 НС 5 Схід 3
17 Велика Британія Пітер Арунделл НС Схід Схід Схід 12 8 6 7 1
= Швеція Йо Бонніер НКЛ Схід НКЛ Схід 7 Схід Схід НКЛ 6 1
= Велика Британія Боб Андерсон Схід 7 НКЛ Схід Схід 6 1
= Велика Британія Джон Тейлор 6 8 8 Схід 1
— Велика Британія Кріс Ірвін 7 0
— США Ронні Бакнум Схід 8 0
— Нова Зеландія Кріс Амон 8 НКВ 0
— Франція Ґі Ліж'є НКЛ НКЛ НКЛ 10 9 НС 0
— Італія Джекі 9 0
— Велика Британія Кріс Лоуренс 11 Схід 0
— Італія Джанкарло Багетті НКЛ 0
— Мексика Педро Родрігес Схід Схід‡ Схід Схід 0
— Велика Британія Іннес Айрленд Схід Схід 0
— Велика Британія Тревор Тейлор Схід 0
— Мексика Мойзес Солана Схід 0
— США Філ Гілл НС Схід НКВ 0
— Велика Британія Вік Вілсон НС 0
Пілоти, що виступали лише на болідах Формули-2 та не мали права на отримання очок чемпіонату Формули-1
— Франція Жан-П'єр Бельтуаз 8
— ФРН Губерт Гане 9
— Франція Жо Шлессер 10
— ФРН Ганс Геррманн 11
— Велика Британія Пірс Каредж Схід
— Велика Британія Алан Різ Схід
— ФРН Курт Аренс мол. Схід
— Бельгія Жакі Ікс Схід
— Швейцарія Сільвіо Мозер НС
— ФРН Герхард Міттер НС
Поз. Пілот МОН
Монако 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІД
Нідерланди 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки
Джерело:[4][5][6][7]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
тест Тестер по п'ятницях
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  • ‡ — Пілот не мав права на отримання очок чемпіонату Формули-1, оскільки виступав на боліді Формули-2.

Конструктори[ред. | ред. код]

Тільки болід з найкращим результатом від кожного конструктора має право на очки в кожній окремій гонці. Лише п'ять найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора, відкинуті результати показані в дужках.

Поз. Конструктор МОН
Монако 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІД
Нідерланди 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки[b]
1 Велика Британія Brabham-Repco Схід (4) 1 1 1 1 (3) Схід 2 42 (49)
2 Італія Ferrari 2 1 2 6 (6) 1 Схід 31 (32)
3 Велика Британія Cooper-Maserati НКЛ 2 4 (5) 7 2 (4) 2 1 30 (35)
4 Велика Британія BRM 1 Схід Схід 3 2 4 7 Схід Схід 22
5 Велика Британія Lotus-BRM Схід Схід Схід Схід 5 12 5 1 7 13
6 Велика Британія Lotus-Climax Схід Схід Схід 4 3 Схід 9 6 Схід 8
7 США Eagle-Climax НКЛ 5 Схід Схід 7 НКВ ДСК 5 4
8 Японія Honda Схід НКЛ 4 3
9 Велика Британія McLaren-Ford Схід Схід 5 Схід 2
10 Велика Британія Brabham-Climax Схід Схід 7 7 Схід Схід 6 1
= Велика Британія Brabham-BRM Схід 6 8 8 Схід НКВ 1
= Велика Британія McLaren-Serenissima НС 6 НС 1
— Велика Британія Cooper-Ferrari 11 Схід 0
— США Eagle-Weslake Схід Схід Схід 0
— Велика Британія Shannon-Climax Схід 0
Поз. Конструктор МОН
Монако 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІД
Нідерланди 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки
Джерело:[4][5][6][8]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
тест Тестер по п'ятницях
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лише 5 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.
  2. ↑ Лише 5 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані конструктором.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Belgian Grand Prix - Spa-Francorchamps, 12 Jun 1966. oldracingcars.com. Процитовано 20 січня 2021.
  2. ↑ McLaren M3A car-by-car histories. oldracingcars.com. Процитовано 20 січня 2021.
  3. ↑ All the drivers 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  4. ↑ а б в 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  5. ↑ а б в Report 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  6. ↑ а б Monaco 1966 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  7. ↑ 1966 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 7 липня 2023.
  8. ↑ 1966 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 7 липня 2023.
Сезони Формули-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-1_—_Чемпіонат_1966&oldid=40646079