Формула-1 — Чемпіонат 1994

1994 Сезон Формули-1
Попередній: 1993	Наступний: 1995

Чемпіонат світу з автоперегонів у класі Формула-1 2010 року — 45-й чемпіонат світу у класі Формула-1, складався з 16-ти Гран-прі і проходив з 17 березня по 13 жовтня. Чемпіоном світу став Міхаель Шумахер, Кубок конструкторів завоювала команда «Вільямс»-«Рено». Один з найтрагічніших чемпіонатів світу за всю історію.

Напередодні чемпіонату

З 1994 року в історії Формули-1 практично почалася нова епоха. Першою причиною цього став поступовий відхід старих фаворитів (Нельсона Піке, Найджела Менселла, Алена Проста, Рікардо Патрезе) і подальше висування на перші ролі тих, хто раніше був у їх тіні: Деймон Гілла, Міхаеля Шумахера, Мікі Хаккінена, Жана Алезі. Другим чинником була кардинальна зміна технічного регламенту. Ще на Гран-Прі Канади 1993 «FIA» видала бюлетень, в якому вказувала, що автомобілі всіх команд, окрім BMS (безпросвітного аутсайдера) не відповідають технічним вимогам, так як оснащені різними електронними системами, що допомагають гонщикові при управлінні автомобілем: traction control, ABS, електронною коробкою передач, активною підвіскою. Починаючи з сезону 1994 року, використання цих систем заборонялося. Одночасно була дозволена дозаправка паливом в ході гонки.

При зміні правил «FIA» оголосила, що переслідує цим благородну мету: зрівняти шанси малих команд, у яких не вистачало грошей для розробки електроніки, і визнаних лідерів. Але до того часу, майже всі команди обзавелися електронікою, і після зміни правил їм знову довелося витрачати великі кошти для розробки шасі, що відповідають новим правилам. Шасі ці порівняно з попередніми моделями були практично некеровані. Це і призвело до трагічних аварій у ході сезону. «FIA», що так ґрунтовно скомпрометувала себе необачною зміною правил, продовжувала викликати шквал критики на свою адресу, вводячи під час сезону все нові і нові заборони й обмеження, покликані знизити швидкість, і, таким чином, підвищити безпеку змагань, хоча достатньо було знову реабілітувати електронні системи.

Гран-прі чемпіонату

Гран-прі Бразилії

Чемпіонат відкрився гонкою в Бразилії 27 березня. Айртон Сенна, що перейшов у цьому сезоні у «Вільямс», стартував з поул-позиції (1:15.962) і якийсь час лідирував, але після піт-стопа опинився позаду Шумахера. Переслідуючи його, на п'ятдесят п'ятому колі Сенна зробив помилку і зійшов. В результаті Шумахер перетнув фінішну лінію, випередивши другого Гілла на одне коло. Алезі також відстав на коло, а Рубенс Барікелло, Укіо Катаяма і Карл Вендлінгер, що зайняли місця з четвертого по шосте — на два.

Гран-прі Тихого океану

Другий етап чемпіонату пройшов 17 квітня на новій для Формули-1 трасі Танака в Японії. Офіційно гонка називалася Гран-прі Тихого океану і була введена в календар через величезну популярність Формули-1 в Японії. Поул-позицію знову зайняв Сенна, але вже на старті, отримавши відчутний поштовх від Хаккінена, опинився на узбіччі і остаточно вибув з боротьби, коли в його «Вільямс» в'їхала «Феррарі» Ніколи Ларіні. Гілл також зійшов після інциденту з Хаккіненом, коли спробував обігнати фіна в боротьбі за друге місце. Перешкодити Шумахеру, здобути перемогу, не зміг більше ніхто: Герхард Бергер, єдиний, хто залишився в тому ж колі, відстав на 1:15.300. Барікелло фінішував третім і після двох етапів займав сенсаційне друге місце в чемпіонаті. Крістіан Фіттіпальді став четвертим, Гайнц-Гаральд Френтцен — п'ятим, Ерік Кома — шостим.

Гран-прі Сан-Марино

Роланд Ратценбергер був смертельно травмований в кваліфікації після аварії, яка була спричинена пошкодженням переднього антикрила.

Під час кваліфікації перед третім етапом — Гран-Прі Сан-Марино — під час першої кваліфікаційної сесії для визначення порядку старту гонки, Рубенс Барікелло, пілот команди «Джордан», зачепив край узбіччя повороту «Варіанте Басса» (італ. Variante Bassa) — і на швидкості 225 км/год злетів у повітря. У суботу, на останній двадцятихвилинній кваліфікаційній сесії сталася ще одна аварія Роланда Ратценбергера. Гонщик помер, причому, за офіційною версією, смерть настала в лікарні.

На початку гонки заглох «Бенеттон» Юркі Ярвілехто. Більшість гонщиків зуміли уникнути зіткнення з фіном, проте Педро Ламі занадто пізно побачив Ярвілехто, що залишився стояти на стартовій решітці, і врізався у нього. Внаслідок аварії дев'ятеро осіб отримали незначні травми від частини уламків болідів, що перелетіли через дорожнє огородження призначене для захисту глядачів на стартовій прямій. Після рестарту, болід команди «Вільямс» під управлінням Айртона Сенни, який був на той момент серед лідерів у гонці, проходячи поворот «Тамбурелло» (італ. Tamburello) зірвалася з траси і на величезній швидкості врізався у бетонну стіну. Згідно з показаннями телеметрії, у момент зриву швидкість боліду була близько 306 км/год, після цього Сенна встиг загальмувати і уповільнити болід, але швидкість на момент удару в стіну склала 211 км/год. Незабаром він помер у госпіталі. Після його аварії гонка була продовжена, і Шумахер знову виборов перемогу. Другим перетнув фінішну лінію Ларіні, третім — Хаккінен.

Гран-прі Монако

Після загибелі Сенни проведення Гран-прі Монако було під загрозою. Етап все ж таки відбувся, і у вільних заїздах в четвер у важку аварію потрапив Вендлінгер, після цього знаходився в комі дев'ятнадцять днів. Команда «Sauber» була знята з цього Гран-прі, «Williams» і «Simtek» виставили по одному учаснику. Шумахер знову здобув перемогу, другим перетнув фінішну лінію Мартін Брандл, третім — Бергер.

Гран-прі Іспанії

Після подій, в результаті яких сталося шість важких аварій і було втрачено два людські життя, «FIA» вжила заходів щодо збільшення безпеки перегонів. До Гран-прі Іспанії були зменшені розміри передніх антикрил, змінено профіль днища, що різко зменшило притискуючу силу. Результат — ще дві аварії: на тестах — Педро Ламі, в кваліфікації — Андреа Монтерміні. На Гран-прі Іспанії 1994 року Шумахеру не вдалося здобути чергову перемогу, через проблеми з коробкою передач, які дали про себе знати незадовго до фінішу. Переміг Гілл, випередивши німця на 24,166 с; Марк Бланделл фінішував третім.

Після перших п'яти етапів Шумахер мав 46 очок, Гілл — 17. За ними йшли два гонщика «Ferrari»: Бергер з 10 очками і Алезі з 9. Барікелло, що чудово почав сезон, не отримав жодного очка з Гран-прі Тихого Океану і був відтиснутий вже на п'яте місце (7 очок). Ларіні і Брандл ділили між собою шосте й сьоме місця з 6 очками кожен. Команда «Benetton» мала в заліку Кубка конструкторів 46 очок, «Ferrari» — 25, «Williams» — 17. На четверте місце вибралася команда «Jordan» з 11 очками, на одне випереджаючи «McLaren». 8 очок було на рахунку «Tyrrell».

Гран-прі Канади

Напередодні Гран-прі Канади були зроблені чергові заходи щодо зниження швидкості: у верхніх повітрозаборниках були зроблені прорізи, що різко знижувало кількість повітря, що надходило до двигунів, і, відповідно, їх потужність. Шумахер приписав до свого рахунку ще один «score parfait» (Поул-позиція, найкраще коло в гонці і перемога). Гілл фінішував другим, відставши на 39,660 с. Пара «Ferrari» — Алезі і Бергер — фінішувала з часом 1 хв 13,338 с і 1 хв 15,609 відповідно, а Девід Култхард, що замінив Сенну з минулого етапу, прийшов п'ятим. Ярвілехто на шостому місці отримав єдине очко в сезоні.

Результати

Система нарахування очок: (10, 6, 4, 3, 2, 1)

Гран-прі

	Гран-прі	Траса	Дата	Переможець	Команда
1	Бразилія	Інтерлагос	27 березня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
2	Тихий океан	Танака	17 квітня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
3	Сан-Марино	Автодром Енцо та Діно Феррарі	1 травня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
4	Монако	Монако	15 травня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
5	Іспанія	Траса Каталонія	29 травня 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
6	Канада	Автодром імені Жиля Вільнева	12 червня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
7	Франція	Маньї-Кур	3 липня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
8	Велика Британія	Сільверстоун	10 липня 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
9	Німеччина	Хоккенхаймринг	31 липня 1994	Герхард Бергер	Феррарі	Результати
10	Угорщина	Хунгароринг	14 серпня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
11	Бельгія	Спа-Франкоршам	28 серпня 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
12	Італія	Монца Автодромо Націонале	11 вересня 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
13	Португалія	Ешторіл	25 вересня 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
14	Європа	Херес	16 жовтня 1994	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	Результати
15	Японія	Сузука	6 листопада 1994	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	Результати
16	Австралія	Аделаїда	13 листопада 1994	Найджел Менселл	Вільямс-Рено	Результати

Чемпіонат пілотів

	Пілот	Команда	Очки
1	Міхаель Шумахер	Бенеттон-Форд	92
2	Деймон Хілл	Вільямс-Рено	91
3	Герхард Бергер	Феррарі	41
4	Міка Хаккінен	Макларен-Пежо	26
5	Жан Алезі	Феррарі	24
6	Рубенс Барікелло	Джордан-Харт	19
7	Мартін Брандл	Макларен-Пежо	16
8	Девід Кулхард	Вільямс-Рено	14
9	Найджел Менселл	Вільямс-Рено	13
10	Йос Верстаппен	Бенеттон-Форд	10
11	Олів'є Пані	Ліж'є-Рено	9
12	Марк Бланделл	Тірелл-Ямаха	8
13	Хайнц-Харальд Френтцен	Заубер-Мерседес	7
14	Нікола Ларіні	Феррарі	6
=	Крістіан Фітіпальді	Футворк-Форд	6
=	Едді Ірвайн	Джордан-Харт	6
17	Юкіо Катаяма	Тірелл-Ямаха	5
18	Ерік Бернар	Ліж'є-Рено	4
=	Карл Вендлінгер	Заубер-Мерседес	4
=	Андреа де Чезаріс	Джордан-Харт Заубер-Мерседес	4
=	П'єрлуїджі Мартіні	Мінарді-Форд	4
22	Джанні Морбіделлі	Футворк-Форд	3
23	Ерік Кома	Лярус-Форд	2
24	Юркі-Ярві Лехто	Бенеттон-Форд	1
=	Мікеле Альборето	Мінарді-Форд	1

Кубок Конструкторів

	Команда	Очки
1	Вільямс-Рено	118
2	Бенеттон-Форд	103
3	Феррарі	71
4	Макларен-Пежо	42
5	Джордан-Харт	28
6	Ліж'є-Рено	13
=	Тірелл-Ямаха	13
8	Заубер-Мерседес	12
9	Футворк-Форд	9
10	Мінарді-Форд	5
11	Лярус-Форд	2