Формула-1 — Чемпіонат 1951

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2-й чемпіонат світу Формули-1
◄ 1950    Сезон 1951    1952 ►
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо
Чемпіон світу
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо (Alfa Romeo)

Формула-1 1951 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з травня по жовтень та складався з 8 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Швейцарії 27 травня та закінчився на Гран-прі Іспанії 28 жовтня. Переможцем в особистому заліку став Хуан-Мануель Фанхіо.

Команди та пілоти[ред. | ред. код]

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1951 року.

Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі
Бельгія Ecurie Belge Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Бельгія Джонні Клас 1, 3–8
Франція Філіп Етанселен Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція Філіп Етанселен 1, 3–4, 6, 8
Франція Ів Жиро-Кабанту Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція Ів Жиро-Кабанту 1, 3–4, 6–8
Франція Ґі Мересс 1, 4
Франція Ecurie Rosier Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція Луї Розьє 1, 3–8
Франція Анрі Луво 1
Монако Луї Широн 3–8
Велика Британія HW Motors HWM-Alta 51 Alta F2 2.0 L4 D Велика Британія Джордж Абекассіс 1
Велика Британія Стірлінг Мосс 1
Італія Scuderia Ferrari Ferrari 375 Ferrari 375 4.5 V12 P


E

Італія Луїджі Віллорезі 1, 3–8
Італія Альберто Аскарі 1, 3–8
Італія П'єро Таруффі 1, 3, 6–8
Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес 4–8
Італія Alfa Romeo SpA Alfa Romeo 159 Alfa Romeo 158 1.5 L8 s P Італія Джузеппе Фаріна 1, 3–8
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо 1, 3–8
Швейцарія Туло де Граффенрід 1, 7–8
Італія Консальво Санезі 1, 3–5
Італія Луїджі Фаджолі 4
Італія Феліче Бонетто 5–8
ФРН Пауль Піч 6
Швейцарія Enrico Platé Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s P Монако Луї Широн 1
США Гаррі Шелл 1, 4
Швейцарія Туло де Граффенрід 4, 6
ФРН Пауль Піч[a] 6
Швейцарія Ecurie Espadon Ferrari 212 Ferrari 212 2.5 V12 P Швейцарія Руді Фішер 1, 6–7
Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес 1
Швейцарія Петер Гірт Veritas Meteor Veritas 2.0 L6 P Швейцарія Петер Гірт 1
Бельгія Ecurie Belgique Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Бельгія Андре Пілетт 3
Бельгія Жак Сватерс 6–7
Франція П'єр Левег Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція П'єр Левег 3, 6–7
Велика Британія Ґрем Вайтгед Ferrari 125 Ferrari 125 1.5 V12 s D Велика Британія Пітер Вайтгед 4
Велика Британія GA Vandervell Ferrari 375 tw Ferrari 375 4.5 V12 P Велика Британія Редж Парнелл 4
Велика Британія Пітер Вайтгед 5
Франція Equipe Gordini Simca-Gordini T15
T11 		Gordini 15C 1.5 L4 s E Франція Роберт Манзон 4, 6–8
Франція Моріс Трентіньян 4, 6–8
Франція Андре Сімон 4, 6–8
Франція Альдо Ґордіні 4
Франція Жан Бехра[b] 7
Франція Ежен Шабу Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція Ежен Шабу 4
Італія Scuderia Milano Maserati-Speluzzi 4CLT/50 Speluzzi 1.5 L4[4] P Аргентина Онофре Марімон 4
Іспанія Пако Ґодіа 8
Іспанія Хуан Ховер 8
Ірландія Джо Келлі Alta GP Alta 1.5 L4 s D Ірландія Джо Келлі 5
Велика Британія BRM Ltd BRM P15 BRM P15 1.5 V16 s D Велика Британія Редж Парнелл 5, 7
Велика Британія Пітер Вокер 5
Велика Британія Кен Річардсон 7
ФРН Ганс Штук 7
Велика Британія Боб Джерард ERA B ERA 1.5 L6 s D Велика Британія Боб Джерард 5
Велика Британія Браян Шо-Тейлор ERA B ERA 1.5 L6 s D Велика Британія Браян Шо-Тейлор 5
Італія Scuderia Ambrosiana Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s D Велика Британія Девід Мюррей 5–6
Велика Британія Джон Джеймс Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s D Велика Британія Джон Джеймс 5
Велика Британія Філіп Фотерінгем-Паркер Maserati 4CL Maserati 4CLT 1.5 L4 s D Велика Британія Філіп Фотерінгем-Паркер 5
Велика Британія Данкан Гамільтон Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Велика Британія Данкан Гамільтон 5–6
Швейцарія Антоніо Бранка Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s P Швейцарія Тоні Бранка 6
Бразилія Франциско Ланді Ferrari 375 Ferrari 375 4.5 V12 P Бразилія Шику Ланді 7
Велика Британія Пітер Вайтгед Ferrari 125 Ferrari 125 1.5 V12 s D Велика Британія Пітер Вайтгед 1, 7
Італія OSCA Automobili OSCA 4500G OSCA 4500 4.5 V12 P Італія Франко Роль 7
Таїланд Бірабонгзе Банудей Maserati-OSCA 4CLT/48 OSCA 4500 4.5 V12 P Таїланд Бірабонгзе Банудей 8
Франція Жордж Ґріньяр Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D Франція Жордж Ґріньяр 8
Джерело:[5]

Календар[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Траса Дата
1 Швейцарія Гран-прі Швейцарії Бремгартен, Берн 27 травня
2 США 500 миль Індіанаполіса Індіанаполіс Мотор Спідвей, Спідвей, Індіана 30 травня[c]
3 Бельгія Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 17 червня
4 Франція Гран-прі Франції Реймс-Ге, Ге 1 липня
5 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Автодром Сільверстоун, Сільверстоун 14 липня
6 ФРН Гран-прі Німеччини Нюрбургринг, Нюрбург 29 липня
7 Італія Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 16 вересня
8 Іспанія Гран-прі Іспанії Педральбес, Барселона 28 жовтня
Джерело:[6]


Результати та положення в заліках[ред. | ред. код]

Гран-прі[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Шини Звіт
1 Швейцарія Гран-прі Швейцарії Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Італія Alfa Romeo P Звіт
2 США 500 миль Індіанаполіса США Дюк Налон США Лі Воллард США Лі Воллард США Kurtis Kraft-Offenhauser F Звіт
3 Бельгія Гран-прі Бельгії Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Італія Джузеппе Фаріна Італія Alfa Romeo P Звіт
4 Франція Гран-прі Франції Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо
Італія Луїджі Фаджолі 		Італія Alfa Romeo P Звіт
5 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес Італія Джузеппе Фаріна Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес Італія Ferrari P Звіт
6 ФРН Гран-прі Німеччини Італія Альберто Аскарі Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Італія Альберто Аскарі Італія Ferrari P Звіт
7 Італія Гран-прі Італії Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Італія Джузеппе Фаріна Італія Альберто Аскарі Італія Ferrari P Звіт
8 Іспанія Гран-прі Іспанії Італія Альберто Аскарі Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Італія Alfa Romeo P Звіт
Джерело:[7]

Пілоти[ред. | ред. код]

Очки отримують перші п'ять пілотів. Додаткове очко нараховується пілоту, що встановив найшвидше коло гонки. Лише чотири найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   НК 
Очки 8 6 4 3 2 1
Поз. Пілот ШВЙ
Швейцарія 		500
США 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		ІСП
Іспанія 		Очки[d]
1 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо 1 (9) (1)†/11† 2 2 Схід 1 31 (37)
2 Італія Альберто Аскарі 6 2 2† Схід 1 1 (4) 25 (28)
3 Аргентина Хосе Фройлан Гонсалес Схід (2)† 1 3 2 2 24 (27)
4 Італія Джузеппе Фаріна 3 1 (5) (Схід) Схід 3†/ Схід 3 19 (22)
5 Італія Луїджі Віллорезі Схід 3 3 3 4 (4) Схід 15 (18)
6 Італія П'єро Таруффі 2 Схід 5 5 Схід 10
7 США Лі Воллард 1 9
8 Італія Феліче Бонетто 4 Схід 3† 5 7
9 США Майк Назарук 2 6
10 Велика Британія Редж Парнелл 4 5 НС 5
11 Італія Луїджі Фаджолі 1† / 11† 4
12 Італія Консальво Санезі 4 Схід 10 6 3
13 Франція Луї Розьє 9 4 Схід 10 8 7 7 3
14 США Енді Лінден 4 3
15 США Менні Аюло 3† 2
16 США Джек Макграт 3† 2
17 Швейцарія Туло де Граффенрід 5 Схід Схід Схід 6 2
18 Франція Ів Жиро-Кабанту Схід 5 7 Схід 8 Схід 2
19 США Боббі Болл 5 2
— Монако Луї Широн 7 Схід 6 Схід Схід Схід Схід 0
— Швейцарія Руді Фішер 11 6 НС 0
— Франція Андре Сімон Схід Схід 6 Схід 0
— США Генрі Бенкс 6 0
— Бельгія Андре Пілетт 6 0
— Франція Роберт Манзон Схід 7 Схід 9 0
— Бельгія Джонні Клас 13 7 Схід 13 11 Схід Схід 0
— США Карл Форберґ 7 0
— Велика Британія Пітер Вокер 7 0
— Франція П'єр Левег 8 9 Схід 0
— Франція Філіп Етанселен 10 Схід Схід Схід 8 0
— Велика Британія Стірлінг Мосс 8 0
— США Дуейн Картер 8 0
— Франція Ежен Шабу 8 0
— Велика Британія Браян Шо-Тейлор 8 0
— Франція Ґі Мересс 14 9 0
— Велика Британія Пітер Вайтгед Схід Схід 9 Схід 0
— Італія Франко Роль 9 0
— Бельгія Жак Сватерс 10 Схід 0
— Іспанія Пако Ґодіа 10 0
— Велика Британія Боб Джерард 11 0
— США Гаррі Шелл 12 Схід 0
— Велика Британія Данкан Гамільтон 12 Схід 0
— Ірландія Джо Келлі НКЛ 0
— Франція Моріс Трентіньян Схід Схід НС Схід 0
— Франція Анрі Луво Схід 0
— Велика Британія Джордж Абекассіс Схід 0
— Швейцарія Петер Гірт Схід 0
— США Тоні Беттенгаузен Схід 0
— США Дюк Налон Схід 0
— США Джин Форс Схід 0
— США Сем Генкс Схід 0
— США Білл Шиндлер Схід 0
— США Морі Роуз Схід 0
— США Волт Фолкнер Схід 0
— США Джиммі Девіс Схід 0
— США Фред Агабаш'ян Схід 0
— США Карл Скарборо Схід 0
— США Білл Макі Схід 0
— США Чак Стівенсон Схід 0
— США Джонні Парсонс Схід 0
— США Сесіль Ґрін Схід 0
— США Трой Раттмен Схід 0
— США Дюк Дінсмор Схід 0
— США Чет Міллер Схід 0
— США Волт Браун Схід 0
— США Роджер Ворд Схід 0
— США Кліфф Гріффіт Схід 0
— США Білл Вукович Схід 0
— США Джордж Коннор Схід 0
— США Мак Геллінґс Схід 0
— США Джо Джеймс Схід 0
— США Джонні Макдавелл Схід 0
— Франція Альдо Ґордіні Схід 0
— Аргентина Онофре Марімон Схід 0
— Велика Британія Філіп Фотерінгем-Паркер Схід 0
— Велика Британія Девід Мюррей Схід 0
— Велика Британія Джон Джеймс Схід 0
— ФРН Пауль Піч Схід 0
— Швейцарія Тоні Бранка Схід 0
— Франція Жан Бехра Схід 0
— Бразилія Шику Ланді Схід 0
— Франція Жордж Ґріньяр Схід 0
— Таїланд Бірабонгзе Банудей Схід 0
— Велика Британія Кен Річардсон НС 0
— Іспанія Хуан Ховер НС 0
Поз. Пілот ШВЙ
Швейцарія 		500
США 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		ІТА
Італія 		ІСП
Іспанія 		Очки
Джерело:[5][6][7][8]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
тест Тестер по п'ятницях
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  • dagger — Позиція розділена між декількома пілотами за кермом одного боліда.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Гран-прі Німеччини Піч також був зареєстрований на машині Maserati № 80, але виступив на ній лише в практиці. Він пройшов кваліфікацію та взяв участь у гонці на Alfa Romeo № 78.[1]
  2. ↑ Бехра таємно підмінив хворого Трентіньяна на гонку Гран-прі Італії. Керівник команди Амедей Ґордіні не повідомив організаторів гонки про цю зміну, оскільки це призвело б до зменшення виплат за старт в гонці, які отримувала команда. Бехра навіть використав шолом свого співвітчизника, щоб приховати заміну.[2][3]
  3. ↑ Гонка 500 миль Індіанаполіса також входила в Автомобільний чемпіонат AAA 1951 року та проводилась для автомобілів чемпіонату AAA. Боліди Формули-1 в гонці не використовувались.
  4. ↑ Лише 4 найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ German Grand Prix - Nürburgring, 29 Jul 1951. OldRacingCars. Процитовано 26 липня 2023.
  2. ↑ Jean Behra - Biography. MotorSportMagazine. Процитовано 26 липня 2023.
  3. ↑ Seasons - Italy 1951. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  4. ↑ Formula 1 1951. OldRacingCars. Процитовано 26 липня 2023.
  5. ↑ а б All the drivers 1951 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  6. ↑ а б 1951 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  7. ↑ а б Report 1951 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  8. ↑ 1951 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 26 липня 2023.
Сезони Формули-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-1_—_Чемпіонат_1951&oldid=41205423