Харбін
.png)
Харбі́н (кит. Hāérbīn, 哈尔滨, 哈爾濱) — місто в північно-східному Китаї (Манчжурія) над річкою Сунгарі, адміністративний центр провінції Хейлунцзян (кит. Heilongjiang sheng, 黑龙江省, 黑龍江省). Великий промисловий і транспортний центр. Псевдонім «Льодове місто», «Східна Москва», «Східний Маленький Париж».
Агломерація — 10,99 млн чол. (2020), з них 5,53 млн мешкають в межах міста.
Харбін засновано 1898 у зв'язку з будовою Китайської Східної залізниці (КВЖД), прокладеної Росією на території Манчжурії, що належала Китаю. Населення Харбіну становили переважно піддані Російської імперії, в основному залізничні службовці й інженери (серед них багато українців).
Історія
Рання історія
Історію людської діяльності в Харбіні можна простежити до епохи пізнього палеоліту 22 000 років тому. У епоху бронзи 3000 років тому територія Харбіна сьогодні належить до району поширення найдавнішої культури Веньшен Цзіньбао в Хейлунцзяні. Харбін також є батьківщиною династії Цзінь і Цін в історії Китаю.
Українці в Харбіні
До 1918
До 1945 в Харбіні існувала численна українська колонія (20—30 тисяч осіб) — переважно залізничні службовці й інженери, які підтримували тісні зв'язки з Україною, а також з українцями Зеленого Клину.
Українське життя виявлялося в діяльності аматорських (зазвичай при клубах залізничників) і професійних гуртків; 1907 року в Харбіні постав український клуб.
Значне пожвавлення українського життя принесла революція 1917. Тоді засновано ряд установ, які брали активну участь в українському політичному житті Далекого Сходу та підтримували тісний зв'язок з Києвом; наприкінці 1917 вислано з Харбіну українську військову частину на Україну під командуванням Петра Твердовського, який восени 1918 повернувся до Харбіна як український консул; організовано українську школу й гімназію, українську православну парафію та низку українських установ, які були об'єднані в будинку українського клубу.
1918—1945
У 1922—1931 українське життя в Харбіні загальмувалося через припинення зв'язків з Зеленим Клином, а також через труднощі, які чинила китайська адміністрація, опанована рос. впливами. Тоді значну ролю відогравало товариство «Просвіта», діяв тижневик «Українське Життя».
Умови для життя покращали від часу, коли 1931 японці створили буферну державу Манчжоу-Го. Воно знову скупчилося в Українському Народному Домі. В Харбіні 1935 постала Українська Національна Колонія як центр для всіх українців у Манчжурії. У 1932—1937 pp. виходив «Манджурський Вісник» (редактор І.Світ), з 1934 українці мали свої радіопередачі.
Після окупації Манчжурії 1945 радянськими військами більшість українців була заарештована й вивезена, а українські установи ліквідовані.
Кількість українців у 1930—1940-х pоках — близько 15 000.
Відомі люди
- Байда Анатолій Ілліч (народився в 1906 в м. Харбін, за іншими даними в с. Мрин — помер 1978) — будівельник, керівник тресту Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород.
- Гнатів Михайло — активний діяч ОУН, керівник «Трускавецької боївки» ОУН, організатор вдалого замаху та керівника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка. Представник ОУН в Маньчжурії.
- Вертинська Лідія Володимирівна (1923—2013) — радянська і російська актриса, художник.
- Кощавцев Борис Петрович (1910—1939) — радянський льотчик-випробувач.
- Купецький Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Очільник Української Далекосхідної Січі в Маньчжурії.
- Мон За Літ — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
- Мандрика Георгій Якимович — начальник 2-го Січового Запорізького корпусу Армії УНР. Помер та похований у Харбіні.
- Мозолевський Іван Вікторович — доктор медицини. Заступник українського консула в Харбіні.
- Світ Іван Васильович — український громадський діяч, автор досліджень про українців Азії.
- Сніжний Йосип — член Української Центральної Ради, відомий бандурист і майстер бандур.
- Файда Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Представник ОУН в Маньчжурії.
- Яхно Павло — український громадський діяч.
Відомі туристичні місця
- Харбінський крижано -сніговий світ—найбільший відкритий масштабний розважальний проект на відкритому повітрі з темою льоду та снігу.
- Меморіальна вежа протистояння повені Харбіна—побудована 1 жовтня 1958 року на згадку про жителів Харбіна, які перемогли «надзвичайну повінь 1957 року».
- Парк «Сонячний острів»—мальовниче місце водно-болотного типу, розташоване в центрі міста.
- Центральний проспект—Перша комерційна пішохідна вулиця Китаю.
- Російський Софійський собор—став найбільшою православною церквою на Далекому Сході, є історичним свідком і важливою реліквією вторгнення царської Росії на північний схід Китаю.
- Вежа Дракона — радіотелевізійна вежа Хейлунцзян, має висоту 336 метрів.
Транспорт
У 2013 році в місті був відкритий метрополітен. Станом на кінець 2021 року в місті працює 3 повністю підземні лінії метро загальною довжиною близько 80 км[11].
Див. також
- Зелений Клин
- Маньчжурія
- Українська Національна Колонія Харбін
- 2851 Харбін — астероїд, названий на честь міста[12].
- Харбінська соборна мечеть
Примітки
- ↑ Seventh National Population Census of the People's Republic of China
- ↑ https://krd.ru/administratsiya/administratsii-krasnodara/upravlenie-kontrolya-i-protokola/mezhdunarodnye-svyazi/goroda-pobratimy/harbin/
- ↑ http://www.chiangmai.go.th/meet_file/sarupCM2556.pdf — С. 45.
- ↑ http://e.my399.com/change/2013-05-30/391.html
- ↑ https://www.daugavpils.lv/en/assets/upload/Daugavpils_majas_lapai_EN_18.pdf
- ↑ https://old.daugavpils.lv/en/46
- ↑ https://www.murman.ru/news/2016/09/09/1313
- ↑ http://www.politika.rs/scc/clanak/417086/Uzice-zbratimljeno-sa-125-puta-brojnijim-kineskim-gradom
- ↑ https://topovl.ru/netcat_files/userfiles/vladivostok-sister-cities/016-Harbin-city.pdf
- ↑ https://topovl.ru/vladivostok-sister-cities/
- ↑ Harbin metro line 2 opens. railjournal. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
| № | Назва | Провінція | Населення | № | Назва | Провінція | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Шанхай .jpg) Пекін |
1 | Шанхай | Шанхай | 20 217 700 | 11 | Нанкін | Цзянсу | 6 238 200 |  Чунцин  Гуанчжоу |
| 2 | Пекін | Пекін | 16 446 900 | 12 | Шеньян | Ляонін | 5 718 200 | ||
| 3 | Чунцин | Чунцин | 11 871 200 | 13 | Ханчжоу | Чжецзян | 5 578 300 | ||
| 4 | Гуанчжоу | Гуандун | 10 641 400 | 14 | Сіань | Шеньсі | 5 399 300 | ||
| 5 | Шеньчжень | Гуандун | 10 358 400 | 15 | Харбін | Хейлунцзян | 5 178 000 | ||
| 6 | Тяньцзінь | Тяньцзінь | 9 562 300 | 16 | Сучжоу | Цзянсу | 4 083 900 | ||
| 7 | Ухань | Хубей | 7 541 500 | 17 | Циндао | Шаньдун | 3 990 900 | ||
| 8 | Дунгуань | Гуандун | 7 271 300 | 18 | Далянь | Ляонін | 3 902 500 | ||
| 9 | Фошань | Гуандун | 6 771 900 | 19 | Чженчжоу | Хенань | 3 677 000 | ||
| 10 | Ченду | Сичуань | 6 316 900 | ||||||
| |||||||
| |||||||||||
|
