Шакуров Сергій Каюмович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шакуров Сергій Каюмович
Народився 1 січня 1942(1942-01-01)[1][2] (82 роки)
Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актор, актор дубляжу, ведучий, телеведучий, телеактор
Роки діяльності 1964 — тепер. час
IMDb nm0787699
Нагороди та премії
CMNS: Шакуров Сергій Каюмович у Вікісховищі

Сергій Каюмович Шакуров (рос. Сергей Каюмович Шакуров; нар. 1 січня 1942, Москва, РРФСР) — радянський та російський актор театру і кіно, телеведучий татарського походження. Народний артист РРФСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1980). Фігурант бази даних сайту «Миротворець».

Біографія

Народився в Москві в російсько-татарській сім'ї.

У десять років Сергій зайнявся акробатикою, ставши згодом майстром спорту. У сьомому класі вступив у драмгурток. Після закінчення школи, у 1961 році, за рекомендацією відомого драматурга Віктора Розова, Сергій Шакуров вступив до школи-студії при Центральному дитячому театрі.

У 1964 році, закінчивши школу-студію, молодий актор почав працювати в Театрі на Малій Бронній, а через рік його прийняли в трупу Центрального театру Радянської Армії. Пішов з театру разом з Леонідом Хейфецем у Малий театр після закриття вистави «Два товариша» за Володимиром Войновичем, але прийнятий не був.

З 1971 року Сергій Шакуров служив у драматичному театрі ім. К. С. Станіславського. Входив до трупи Московського театру юного глядача.

У кіно Сергій Шакуров дебютував у 1966 році, знявшись відразу в головній ролі у фільмі Маноса Захаріаса «Я солдат, мама». Він зіграв Пегакова — впертого новобранця, що не піддається дисципліні, з яким стикається досвідчений старшина (Валентин Зубков).

Серед робіт актора нульових років: картина «Дикунка», поставлена ​​за класичним матеріалом Олександра Островського, фільм Дмитра Месхієва «Щоденник камікадзе» і біографічний серіал Сергія Снєжкина «Брежнєв». Роль Леоніда Ілліча Брежнєва варто відзначити особливо. На неї пробувалися двадцять артистів, серед них — В'ячеслав Шалевич, Богдан Ступка, Родіон Нахапетов, Юрій Стоянов. Оскільки картина була проектом «Першого каналу», затвердженням займався особисто Костянтин Ернст. В результаті були затверджені Артур Ваха і Сергій Шакуров, які зіграли Брежнєва в різні періоди його життя. Серйозного портретного гриму не знадобилося. Сергій Шакуров розповідає:

Тільки брови — адже вони основна риса Леоніда Ілліча — і наклали сиве волосся. Більше нічого з обличчам не робили. Щоки і друге підборіддя я «наростив» сам. Потім розучував його повільний погляд — щоб дуже органічно і точно увійти в роль.

Оскільки Леонід Ілліч був вищим від Шакурова і щільнішим за статурою, акторові довелося використовувати спеціальні туфлі з каблуком в п'ять сантиметрів і носити спеціальний ватяний каркас, який імітував груди і живіт. Головним же виявився не грим і не інші пристосування, а мистецтво актора. Володіючи дивовижною здатністю перевтілення, Сергій Шакуров створив образ старої, змученої хворобою й інтригами людини.

Знімався у фільмах Вадима Абдрашитова, Анджея Вайди, Андрія Кончаловського, Єгора Кончаловського, Еміля Лотяну, Микити Михалкова, Алли Сурикової, Петра Тодоровського, Марлена Хуцієва, Світлани Дружиніної, Ігоря Масленникова, Галини Юркової-Данелії, Євгена Марковського, Сергія Соловйова.

Ставав членом журі Вищої ліги КВК. Виступав на московській Красній площі: 9 травня 2005 року на концерті з піснею «Від героїв минулих часів», 12 червня 2015 — на святковому концерті «Від Русі до Росії». З 3 вересня по 18 грудня 2016 року був закадровим голосом документального проекту «Герої нашого часу» на телеканалі НТВ.[3] З 27 жовтня 2017 по 11 серпня 2018 року вів телепередачу «Жди мене» на цьому ж каналі.[4][5]

Сім'я

  • Батько — Каюм Туффітович Шакуров, професійний мисливець, етнічний татарин.
  • Мати — Ольга Сергіївна Шакурова (уроджена Щеглова), етнічна росіянка, тітка радянського художника-карикатуриста Євгена Щеглова.
  • Перша дружина — Наталія Оленєва, акторка Центрального дитячого театру (нині РАМТ)
    • Син Іван (нар. 1969)
      • Онука Олена
      • Онука Марія
      • Онук Іван
  • Друга дружина — Тетяна Кочемасова, акторка
    • Дочка Ольга (нар. 1986)
      • Онук Михайло
      • Онука Анастасія
  • Третя дружина — Катерина Михайлівна Шакурова (уроджена Бабалова), театральний продюсер
    • Син Марат (нар. 2004)

Громадянська позиція

Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.[6]

Фільмографія

  1. 1966 — Я солдат, мама — Пегаков
  2. 1967 — Розбудіть Мухіна! — Саша Мухін
  3. 1967 — Відплата — Микола Ільїн
  4. 1969 — Каратель — Тоні
  5. 1970 — У лазуровому степу — Ігнат Бодягін
  6. 1970 — Був місяць травень — Маргослін
  7. 1970 — У Москві проїздом… — Стьопа
  8. 1971 — Місяць серпень — Олексій Крашенінніков
  9. 1972 — На розі Арбата і вулиці Бубулінас — Гена
  10. 1972 — Четвертий — Дік
  11. 1973 — Земля Санникова — Губін (немає в титрах)
  12. 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Забелін
  13. 1975 — Сто днів після дитинства — Серьожа
  14. 1978 — Сибіріада — Спиридон Соломін
  15. 1979 — Смак хліба — Степан Сєчкин, директор цілинного радгоспу «Безмежний»
  16. 1979 — Вірою і правдою — Сергуня
  17. 1980 — Рятувальник — Андрій Ларіков
  18. 1980 — Крах операції «Терор» — Иван Васильевич, «эсер Пронин», чекист
  19. 1981 — Жарт? — Риконд
  20. 1981 — Портрет дружини художника — Павло
  21. 1981 — Два рядки дрібним шрифтом — Голубков
  22. 1981 — Всім — дякую! — Дмитро
  23. 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова — механік Гаврилов
  24. 1982 — Хто стукає у двері до мене... — Гера
  25. 1982 — Спадкоємиця по прямій — О. С. Пушкін
  26. 1983 — Анна Павлова — Михайло Фокін
  27. 1983 — Термін давності
  28. 1983 — Рецепт її молодості — Бомбіто, шлюбний аферист
  29. 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — Джонатан Смолл
  30. 1984 — Парад планет — Султан, м'ясник
  31. 1985 — Площа Повстання — Максим Федоров
  32. 1985 — Особиста справа судді Іванової — Сергій Іванов
  33. 1986 — Сліди перевертня (Vilkolakio pėdsakai) — Альошин
  34. 1986 — Літні враження про планету Z — Олексій Павлович
  35. 1986 — Обличчям до обличчя — Дмитро Степанов
  36. 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі — Пелей / Діоген / Птах / Старий
  37. 1987 — Друг — Микола Нікітін, «Колюн», колишній артист «Москонцерта»
  38. 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Шольц
  39. 1987 — Візит до Мінотавра — Слідчий Тихонов / Антоніо Страдіварі
  40. 1988 — Француз — Анатолій
  41. 1988 — Артистка з Грибова — Шура Гололобов
  42. 1989 — Дві стріли. Детектив кам'яного століття — Ходок
  43. 1989 — Острів — Рудий
  44. 1990 — Розпад — Журавльов
  45. 1990 — Самогубець — Семен Семенович Подсєкальников
  46. 1990 — Собачий бенкет — Аркадій
  47. 1990 — Ворог народу — Бухарін — Сталін
  48. 1991 — Армавір — Аксюта
  49. 1991 — Божа тварина — Олексій Сичов
  50. 1992 — Воля
  51. 1992 — Ескадрон — поручик Єгор Журін
  52. 1994 — Роман в російському стилі (Роман «Alla Russa») — Сергій Петрович
  53. 1994 — Один посеред Росії
  54. 1994 — Пси-2. Остання кров — полковник Якушин
  55. 1994 — Хагі-Траггер — Аль Гарун
  56. 1995 — Журавлина в цукрі — Олександр Васильович Йолкін
  57. 1997 — Вальс-Бостон
  58. 2000 — Пан Тадеуш — капітан Микита Риков
  59. 2000 — Різдвяна містерія
  60. 2000—2001 — Таємниці палацових переворотів (фільми 1-4) — Олександр Меншиков
  61. 2001 — Дикунка — Олександр Львович Ашметьєв
  62. 2002 — Щоденник камікадзе — Вадим Коливанов
  63. 2002 — Антикілер — «Хрест», злодій в законі
  64. 2002 — Лялька — губернатор
  65. 2003 — Антикілер 2: Антитерор — «Хрест», злодій в законі
  66. 2005 — Брежнєв — Леонід Ілліч Брежнєв
  67. 2006 — Жесть — головлікар
  68. 2007 — Консерви — Фома
  69. 2007 — На шляху до серця — Леонід Андрійович Солодовников
  70. 2007 — Параграф 78 — член Військового трибуналу
  71. 2008 — Дурна зірка — Едуард Романович
  72. 2009 — О, щасливчик! — Костянтин Германович
  73. 2009 — Приватний розшук полковника у відставці — Валерій Петрович Ходасевич
  74. 2010 — Приватний розшук полковника у відставці 2 — Валерій Петрович Ходасевич
  75. 2010 — Пірат і піратка
  76. 2010 — Зворикін-муромець — Володимир Зворикін
  77. 2011 — Петро Перший. Заповіт — Ромодановський
  78. 2011 — Біла гвардія — Скоропадський
  79. 2011 — Висоцький. Дякую, що живий — Семен Володимирович, батько Висоцького
  80. 2011 — Товариші полицейські — Василь Сергійович Кислов («Базіль»), кримінальний авторитет
  81. 2012 — Після школи — Ярослав Єгорович, директор школи, учитель домоводства для дівчаток
  82. 2013 — Скарби О. К. — дід Азім
  83. 2013 — Дід 005 — Олег Степанович
  84. 2014 — Повітова драма — князь Грохольський
  85. 2015 — Велика — Олексій Петрович Бестужев-Рюмін
  86. 2016 — Слідчий Тихонов — генерал-полковник МВС СРСР Володимир Шарапов
  87. 2016 — Екіпаж — Ігор Миколайович Гущін, батько Олексія Гущіна
  88. 2018 — Берізка — Олександр Миколайович Яковлєв, міністр
  89. 2019 — Балканський рубіж
  90. 2019 — Молодіжка

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Герои рядом. Триколор ТВ. 3 вересня 2016.
  4. ↑ Выпуск программы «Жди меня» возобновится на телеканале НТВ 27 октября. ТАСС. 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  5. ↑ Владимир Кара-Мурза-ст.: "Синяя птица" встала перед выборами. Собеседник. 29 грудня 2017.
  6. ↑ Шакуров Сергей Каюмович // Центр «Миротворець»

Література

  • Закржевская Л. С. Шакуров. М., 1982;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.491;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.859;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.399-400.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шакуров_Сергій_Каюмович&oldid=33717165