Аборти у Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімона Вейль (1984)
Закінчення вагітності у Франції (за винятком викиднів на ранніх строках) – еволюція від 1965 до 2005 року
   нелегальний аборт (за максимальними оцінками)
   нелегальний аборт (за мінімальними оцінками)
   легальне переривання вагітності
   викидень, якщо строк понад 20 тижнів
   народження

Штучним (добровільним) перериванням вагітності у Франції вважається аборт, зроблений на вимогу жінки за відсутності медичних показань. Вперше його можливість ввів 1975 року закон Сімони Вейль. Законодавчі підстави для штучного переривання вагітності містяться в статті L. 2211-1 і наступних за нею Кодексу охорони здоров'я Франції.

Законодавство Франції

[ред. | ред. код]

Терміни вагітності

[ред. | ред. код]

Відповідно до закону, жінка може звернутися за абортом протягом перших 12 тижнів вагітності (14 акушерських тижнів).

Аборт за медичними показаннями можливий за будь-якого строку вагітності[1], якщо існує загроза життю жінки або якщо плід має серйозне захворювання, невиліковне на момент встановлення діагнозу.

Фінансування з коштів медичного страхування

[ред. | ред. код]

Витрати з надання медичної допомоги та госпіталізації, пов'язані з абортом, фінансуються засобами медичного страхування з 1983 року. Повне покриття цих витрат було встановлено в березні 2013 року[2], а починаючи з 1 січня 2016 року, всі додаткові витрати (медична консультація, аналізи, ультразвукове дослідження і т.д.) також відшкодовуються системою медичного страхування[3].

Умови і процедури[4]

[ред. | ред. код]

Жінка і лише вона[5] вільно приймає рішення, незалежно від того, повнолітня вона чи ні.

Дівчина до повноліття може вдатися до аборту без згоди батьків, у випадку, якщо її супроводжує повнолітня особа[6].

До 2015 року обов'язковим було проходження двох медичних консультацій з перервою на роздуми тривалістю 7 днів, яке у разі, якщо термін вагітності наближається до 12 тижнів, могло бути скорочене до двох днів.

З 2015 року дві консультації можна замінити однією.

Під час першої консультації лікар проводить клінічне обстеження та інформує пацієнтку про різні методи, ризики та наслідки аборту. Психолого-соціальна бесіда з сімейним психологом пропонується кожній жінці, яка виявила бажання перервати вагітність. Ця бесіда обов'язкова для неповнолітніх.

Контрольна консультація проходить на 14-21 день після процедури аборту.

Статистика абортів у Франції

[ред. | ред. код]

Кожного року у Франції відбувається близько 200 000 штучних абортів. У 1975-1985 роках частка абортів відносно народжень становила близько 33%, потім знизилася і наблизилася в 2000-х роках до 25%. Нелегальні аборти були значним явищем до 1995 року, потім їх кількість знизилася. Частота абортів у віковій групі 19-25 років найбільша[7].

Рік 1976 1990 2000 2010 2015
Кількість абортів 246 000 209 000 192 174 213 317 203 463
Співвідношення абортів на 100 живонароджених 34,1 27,4 26,6 26,4 26,7
Кількість абортів на 1000 жінок віком 15-49 років на рік 19,6 14,8 14,2 14,8 14,5
Середня кількість абортів на одну жінку 0,66 0,49 0,51 0,53 n.d

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Стаття L.2211-1 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance.[недоступне посилання з лютого 2019]
  2. Статья L.2211-1 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance.[недоступне посилання з лютого 2019]
  3. Повне відшкодування витрат, пов'язаних зі штучним перериванням вагітності. ivg.social-sante.gouv.fr. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  4. Інформація щодо процедур. service-public.fr. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 18 серпня 2017.
  5. Рішення 13028 Державної Ради Франції від 31 жовтня 1980 року. Рішення про аборт може приймати лише вагітна жінка - Légifrance.
  6. Стаття L.2212-7 al.2 Кодексу громадської охорони здоров'я. Légifrance. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  7. Кількість абортів залишається на одному й тому самому рівні, але менше жінок до них вдається (PDF). INED. Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.

Шаблон:Аборти у Європі