Сімона Вейль (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімона Вейль
фр. Simone Veil
Сімона Вейль
Сімона Вейль
Сімона Вейль керує на засідані Європейського парламенту у Страсбурзі в 1979 році.
12-й Голова Європейського парламенту
липень 1979 року — 1982 рік
Попередник Еміліо Коломбо
Наступник Піт Данкерт
Міністр охорони здоров'я Франції
27 травня 1974 року — 4 липня 1979 року
Попередник Мішель Понятовський
Наступник Мішель Понятовський
Міністр охорони здоров'я Франції
29 березня 1993 року — 18 травня 1995 року
Попередник Бернар Кушнер
Наступник Елізабет Юбер
Народилася 13 липня 1927(1927-07-13) (96 років)
Ніцца, Франція
Померла 30 червня 2017(2017-06-30)[1][2][…] (89 років)
VII округ Парижа, Париж[1][4] або Париж[5]
Похована Пантеон[6]
Відома як політична діячка, магістрат, адвокат, авторка
Громадянство Франція Франція
Alma mater Інститут політичних досліджень і Правничий факультет Паризького університетуd
Політична партія Союз за французьку демократію, Альянс лібералів і демократів за Європу
Батько André Jacobd
Мати Yvonne Steinmetzd
У шлюбі з Антуан Вейль
Діти Jean Veild, Pierre-François Veild і Claude-Nicolas Veild
Нагороди Дама-Командор ордена Британської імперії
Підпис

Сімо́на Вейль (фр. Simone Veil; 13 липня 1927, Ніцца — 30 червня 2017, Париж) — французька правниця і політична діячка, була міністром охорони здоров'я Франції під керівництвом президента Валері д'Естена, Президентом Європейського парламенту і членом Конституційної ради Франції.

Знана як авторка «закону Вейль», що набув чинності 17 січня 1975 року та скасував кримінальну відповідальність за штучний аборт.

Життя Сімони Вейль протягом другої світової війни[ред. | ред. код]

Сімона Вейль народилась 13 липня 1927 року у Ніцці в непрактикуючій єврейській родині.

Після нацистського вторгнення, сім’я Жакоб отримала фальшиві документи, щоб скрити свою особу. 30 березня 1944 року вона була заарештована.

13 квітня 1944 року, вона була депортована до Аушвіца, в Польщі, з її мамою та сестрою.

Вона уникла смерті, сказавши що їй 18 років. 18 січня 1945 року в той час, як радянські війська наступають на Аушвіц, вона разом з іншими в’язнями бере участь у 70-кілометровому Марші Смерті.

Вона прибуває до табору в Берген-Бельзен 30 січня 1945 року.

Її мати помирає від висипного тифу та виснажливого маршу 15 березня. Через місяць; 15 квітня 1945, табір Берген-Бельзен був звільнений британськими солдатами. Сімона Вейль повертається у Францію.

Французька політична кар'єра Сімони Вейль[ред. | ред. код]

В 1970 , Сімона Вейль — перша жінка генеральний секретар магістратури.

Сімона Вейль призначена міністром охорони здоров‘я та соціальних справ призидентом Валері Жискар д‘ Естен. Вона друга жінка на цій посаді. Вона приймає закон про декриміналізацію добровільного переривання вагітності (ДПВ-аборт). Цей закон називають <законом Вейль>. Сімона Вейль захищає права жінок і бореться з нерівністю, жертвами якої є жінки. Тема добровільного переривання вагітності близька їй, оскільки вона хоче захистити жінок від небажаної вагітності та наслідків неякісно зробленого аборту.

Європейська політична кар'єра Сімони Вейль[ред. | ред. код]

У 1979 році вперше члени Європейського парламенту були обрані загальним голосуванням.

17 липня 1979 року Сімону Вейль обрали членом Європейського парламенту. Вона стає першим президентом Європейського парламенту, обраним загальним голосуванням. На цій посаді вона перебуває до 1982 року. Сімона Вейль — переконана європейка. У своїй інвеститурній промові вона сказала, що хоче єдиної, Європи, Європи, яка не відтворює «помилок минулого».

Смерть і входження до Пантеону[ред. | ред. код]

Ікона боротьби за права жінок, яка пережила Голокост, законодавця закону про добровільне переривання вагітності та переконана європейка, Сімона Вейль померла 30 червня 2017 року у віці 89 років. Феміністична асоціація подала петицію про її входження до Пантеону. Президент Макрон дуже швидко вирішує ввести Сімону та її чоловіка до Пантеону. Вона приєднується до інших важливих жінок Франції, таких як Марія Кюрі та Женев’єв Антоніоз-де Голль.

1 липня 2018 року відбувається церемонія вшанування, яка збирає тисячі людей, які приходять вшанувати цю жінку та всі її бої. Церемонія супроводжується дитячими піснями. Президент Макрон виступає з промовою, і багато фотографій Сімони Вейль виставлені на вулиці, що веде до Пантеону.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]