Сімона Вейль (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімона Вейль
фр. Simone Veil
Сімона Вейль
Сімона Вейль на мітингу у 2008 році
12-й Президент Європейського парламенту
липень 1979 року — 1982 рік
Попередник Еміліо Коломбо
Наступник Піт Данкерт
Міністр охорони здоров'я Франції
27 травня 1974 року — 4 липня 1979 року
Попередник Мішель Понятовський
Наступник Мішель Понятовський
Міністр охорони здоров'я Франції
29 березня 1993 року — 18 травня 1995 року
Попередник Бернар Кушнер
Наступник Елізабет Юбер
Народилася 13 липня 1927(1927-07-13) (94 роки)
Ніцца, Франція
Померла 30 червня 2017(2017-06-30)[1][2][…] (89 років)
VII округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс[1]
Похована Пантеон
Відома як політична діячка, магістрат, адвокатка
Громадянство Франція Франція
Національність євреї
Освіта Інститут політичних досліджень і Правничий факультет Паризького університетуd
Політична партія Союз за французьку демократію, Європейська партія ліберальних демократів і реформаторів
Батько André Jacobd
У шлюбі з Антуан Вейль
Діти Jean Veild, Pierre-François Veild і Claude-Nicolas Veild
Нагороди Дама-Командор ордена Британської імперії
Підпис Signature Simone Veil.jpg

Сімо́на Вейль (фр. Simone Veil; 13 липня 1927, Ніцца — 30 червня 2017, Париж) — французька адвокатка і політикиня, що працювала Міністеркою охорони здоров'я Франції під керівництвом президента Валері д'Естена, Президенткою Європейського парламенту і була членкинею Конституційної ради Франції.

Відома як авторка «закону Вейль», що набув чинності 17 січня 1975 року та скасував кримінальну відповідальність за штучний аборт.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сімона Жакоб народилася у світській єврейській родині.

Навчалася в ліцеї в Ніцці, який закінчила в 1944 році.

Була полоненою концентраційного табору Аушвіц—Біркенау, де вона втратила деяких своїх родичів

  • 1957—1959 роки  — аташе при міністерстві юстиції.
  • 1959—1970 роки  — заступник начальника департаменту Міністерства юстиції Франції.
  • 1968—1969 роки  — технічний радник кабінету Рене Плевена (Хранителя печатки).
  • З 1970 року  — генеральний секретар Вищої ради магістратури.
  • З 1972 року  — директор ORTF (Управління радіомовлення та телебачення Франції).
  • 1974—1976 роки  — міністр охорони здоров'я Франції.
  • З 1977 року  — голова Інформаційної Ради з ядерної енергії.
  • 1976—1979 роки  — міністр охорони здоров'я, відповідальна за соціальне забезпечення.
  • 1979—1993 роки  — депутат Європейського парламенту.
  • 1979—1982 роки  — президент Європейського парламенту.
  • 1982—1984 роки  — голова Юридичного комітету Європейського парламенту.
  • 1984—1989 роки  — голова групи ліберальних демократів і реформаторів Європейського парламенту.
  • У 1987 році  — президент Французького комітету з проведення Європейського року навколишнього середовища.
  • У 1988 році  — президент Європейського комітету з проведення року Європейського кіно та телебачення.
  • 1993—1995 роки  — державний міністр, міністр соціальних справ, охорони здоров'я та міст Франції.
  • 1997—1998 роки  — голова Вищої ради у справах інтеграції.
  • 1998—2007 роки  — член Конституційної ради Франції.
  • З 2003 року  — член Керівного комітету Цільового фонду для потерпілих, створеного відповідно до рішення Міжнародного кримінального суду.
  • У 2001—2007 роках  — Вейль була першою головою Фонду пам'яті жертв Голокосту, потім до самої смерті  — почесним головою[4] .
  • У листопаді 2008 року була обрана до Французької академії.

Смерть[ред. | ред. код]

Симона Вейль померла 30 червня 2017 року в себе вдома, в паризькій квартирі, трохи не доживши до свого 90-річчя.[5]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]