Координати: 46°37′52″ пн. ш. 30°32′54″ сх. д. / 46.63111° пн. ш. 30.54833° сх. д. / 46.63111; 30.54833
Очікує на перевірку

Алтестове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Алтестове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район Одеський район
Рада Нерубайська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51100230020055744
Основні дані
Засноване 1793
Перша згадка 1793 (231 рік)[1]
Колишня назва Волянівка
Ульянівка
Алтеста
Кутеньовка
Населення 189
Площа 0,47 км²
Густота населення 402,13 осіб/км²
Поштовий індекс 67660
Телефонний код +380 482
Географічні дані
Географічні координати 46°37′52″ пн. ш. 30°32′54″ сх. д. / 46.63111° пн. ш. 30.54833° сх. д. / 46.63111; 30.54833
Середня висота
над рівнем моря
11 м
Водойми Хаджибейський лиман
Місцева влада
Адреса ради 67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4
Карта
Алтестове. Карта розташування: Україна
Алтестове
Алтестове
Алтестове. Карта розташування: Одеська область
Алтестове
Алтестове
Мапа
Мапа

CMNS: Алтестове у Вікісховищі

Алте́стове (колишні назви — Волянівка, Ульянівка, Алтеста, Кутеньовка) — село Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області в Україні. Населення становить 189 осіб.

За даними перепису 2021 року населення становило 189 осіб. На мапі Херсонської губернії 1869 року вказано 50 дворів[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 190 осіб, з яких 94 чоловіки та 96 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 189 осіб.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 78,31 %
російська 20,63 %
болгарська 0,53 %

Родина Малаховських

[ред. | ред. код]

У селі Воланове (сучасне Алтестове) знаходився маєток Малаховських. Опис земель і родини Малаховських є на сайті одеських краєзнавців[7]; володіння Малаховських поширювалися за села «Вигода», «Палієво», «Алтестова».

Найімовірніше, саме тут одним із Малаховських (ймовірно, Рихард Малаховський) було вперше для теренів України вселено в дику природу кроля європейського (Oryctolagus cuniculus), відомого в мисливській літературі як «дикий кролик», а в краєзнавчій — як «заєць Малаховського».

Херсонський краєзнавець Йосип Пачоський писав про дикого кроля так: «Дикій кроликъ (Lepus cuniculus Auct.). … Въ Херсонской губерніи дикій кроликъ былъ привезенъ въ Одесскій уѣздъ землевладельцемъ Малаховскимъ, аклиматизировался тамъ въ южной части и обитаетъ теперь какъ дикое животное, преимущественно, въ норахъ по обрывамъ надъ моремъ и лиманами. Его именуют тамъ зайцемъ Малаховскаго»[8].

Видатні уродженці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Забіянов Є. Перша письмова згадка про село Алтестове. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  2. Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXX, лист 9, 1869 год
  3. Алтестове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  7. Аргатюк, С. С. [1] [Архівовано 4 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Краевед (вебсайт). Одесса, 2017.
  8. Пачоский, I. К. Объяснительный каталогъ Естественно-Историческаго музея Херсонскаго губернскаго земства. Херсонъ: Типогр. наслед. О. Д. Ходушиной, 1906. 204 с.