Андрій Абазин

Андрій Абазин
Народився	1634
Помер	1703 Шаргород ·страчений поляками (посаджений на кіл)
Громадянство	Річ Посполита
Національність	абазинець
Місце проживання	Правобережна Україна
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Повстання Палія
Військове звання	полковник Брацлавський
Термін	1684-1703
Рід	Абаза
Батько	Мехмед Абаза-паша
Мати	? донька Станіслава Конецпольського
У шлюбі з	Сафта Доціул
Діти	Семен, Анна, Ілля, Іона

Андрі́й Абази́н (?—1703, Шаргород) — діяч Війська Запорозького, брацлавський полковник у 1684-1703 роках, один із керівників антипольського козацького постання наприкінці XVII — на початку XVIII століть у Правобережній Україні.

Короткі відомості

Згідно з поширеною версією був сином турецького візира Мехмеда Абази-паші, що походив з абазинського княжого роду, та незнаної доньки польського гетьмана Станіслава Жолкевського.

Учасник спільного походу коронного і козацького військ проти турецьких військ у Молдову в 1686-1687 роках. У 1691-1696 роках брав участь у походах на турецькі фортеці Кизикермен, Буджак, Очаків, Тягиню. Організатор оборони від нападів турецько-татарського війська.

В 2-й половині 80-х рр. 17 століття разом з Семеном Палієм, Самійлом Самусем, та Захаром Іскрою формував козацьки полки, що вели боротьбу проти Речі Посполитої на правобережній Україні.

У 1702-1703 роках очолив повстання козаків Брацлавщини й мешканців Поділля проти Речі Посполитої. Наприкінці жовтня 1702 року Абазин разом із загонами богуславського полковника Самійла Самуся брав участь в облозі Білої Церкви, взятті Немирова, Бара та інших міст Поділля.

За переказами, наприкінці 1702 — на початку 1703 року Абазин перебував на території нинішнього Борщівського району Тернопільської області, організовуючи місцевих жителів на збройні виступи.

Під час війни проти поляків (1702) узяв фортецю Немирів. Потім у лютому 1703 року в бою під Ладижином (тепер місто Вінницької області) був тяжко поранений і потрапив у полон. За наказом польного гетьмана Адама Миколая Сенявського був підданий тортурам і посаджений на палю в Шаргороді.

Від одного з його синів, Іллі Андрійовича Абази, вів своє походження відомий дворянський рід Абаза, представники якого займали високі державні посади в Російській імперії.

У літературі

• Дилогія «Честь і плаха. Сторінки невідомої історії часів великої Руїни (1664—1703 роки)» [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]  — історичний роман Олександра Дмитрука

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Чухліб Т. В. Абазин (Абазинець) Андрій [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 9. — ISBN 966-00-0734-5.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. Абазин Андрій.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Сергієнко Г. Я. Визвольний рух на Правобережній Україні наприкінці XVII — на початку XVIII ст. — Київ, 1963.

Посилання

• Абазин, Андрій. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
• Довідник з історії України. [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія козацтва.
• Некрополь видатних людей України.
• Олександр ДМИТРУК: «Завдання залюднити Поділля полковник Абазин виконав нестандартно» [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]