Бар'яхтар Віктор Григорович
Віктор Григорович Бар'яхтар | |
---|---|
Народився | 9 серпня 1930[1] Маріуполь |
Помер | 25 серпня 2020[1] (90 років) |
Країна | Україна |
Діяльність | фізик, науково-педагогічний працівник, викладач університету |
Alma mater | Харківський державний університет |
Галузь | Магнетизм |
Заклад | Інститут магнетизму НАН України та МОН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Науковий керівник | Ахієзер Олександр Ілліч |
Відомі учні | Семиноженко В. П., Варюхін В. М. Клепіков В. Ф. Горобець Ю. І. |
Аспіранти, докторанти | Горобець Юрій Іванович Семиноженко Володимир Петрович Іванов Борис Олексійович |
Членство | НАНУ |
Нагороди | |
Бар'яхтар Віктор Григорович у Вікісховищі |
Ві́ктор Григо́рович Бар'яхта́р (нар. 2 серпня 1930, Маріуполь — пом. 25 серпня 2020) — український учений у галузі теоретичної фізики магнітних явищ, фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук (1965), академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1980). Герой України.
Народився 2 серпня 1930 року в м. Маріуполь Донецької області. У 1948 році закінчив із золотою медаллю луганську середню школу № 16 та вступив у Ленінградський університет, де навчався до 1951 року. У зв'язку з переведенням Ядерного відділення Фізичного Факультету до Харкова, з 1951 року навчався у Харківському державному університеті, який закінчив у 1953 році. Наукову діяльність почав в 1954 році в Харкові під керівництвом професора О. І. Ахієзера.
- 1954—1973 роки — науковий співробітник, начальник лабораторії Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР;
- 1965 року одержав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. Дисертація Віктора Бар'яхтара присвячена аналізу таких нелінійних модельних систем, як модель sine-Gordon, модель нелінійного Шредінгера, рівняння Ландау-Ліфшиця з обмінним релаксаційним членом, рівняння нелінійної теорії пружності. Ним запропоновані нові уявлення про кінетичні властивості газу солітонів, сформульовано кінетичне рівняння для солітонів і доведено зростання ентропії внаслідок зіткнення солітонів один з одним, уперше показано існування кінетичних коефіцієнтів внутрішнього тертя й температуропровідності для солітонного газу. Результати цієї роботи суттєво доповнюють сучасну теорію хвиль у магнетиках, засвідчують принципову можливість генерації стінових хвиль лазерним пучком, що сканує з великою швидкістю, а також можливість утворення нового типу исипативних структур у магнетиках під впливом дрібномасштабної сили.
- 1973-82 рр. — завідувач відділом, заступник директора з наукової роботи Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР;
- 1985—1989 рр. — завідувач відділом теоретичної фізики і директор Інституту металофізики АН УРСР;
- 1982—1989 рр. — Академік-секретар відділення фізики та астрономії АН УРСР;
- 1989—1994 рр. — віце-президент НАН України;
- 1994—1998 рр. — перший віце-президент НАН України.
Засновник і завідувач кафедри теоретичної радіофізики на радіофізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1983—1986), засновник і перший завідувач кафедри математики та теоретичної радіофізики на цьому факультеті (1986—1996). З 1995 р. — засновник та перший директор Інституту магнетизму НАН та МОН України і декан фізико-математичного факультету Національного технічного університету.
Разом із своїми колегами та учнями він створив теорію колективних спектрів магнітопружних хвиль у магнітних матеріалах, розвинув макроскопічну теорію релаксації магнітного моменту у феромагнетиках з урахуванням обмінної взаємодії, був одним з ініціаторів вивчення статичних і динамічних властивостей ґраток циліндричних доменів, у яких, зокрема, було передбачено, а потім експериментально відкрито ізоструктурні фазові перетворення. В. Г. Бар'яхтар сформулював нову точку зору на доменні структури як неоднорідний стан поляризованих середовищ, що дозволило з єдиних позицій описати властивості магнетиків, сегнетоелектриків і надпровідників в околах фазових перетворень. Він одним із перших зайнявся вивченням нелінійних властивостей магнітних матеріалів і впровадженням поняття солітона у фізику магнетизму. Отримав принципово важливі результати з кінетики солітонів. Широко відомі роботи В. Г. Бар'яхтара присвячені оригінальному застосуванню концепції псевдопотенціалу в теорії нормальних металів і надпровідників, зокрема, високотемпературних, і теорії топологічних фазових перетворень.
Автор і співавтор понад 500 наукових праць, у тому числі 16 монографій з фізики і 5 монографій з проблем Чорнобильської катастрофи. Колективна праця О. І. Ахієзера, В. Г. Бар'яхтара, С. В. Пелетмінського «Спінові хвилі» (рос. Спиновые волны) стала класикою у галузі теорії магнітних явищ.
В. Г. Бар'яхтар читав основні курси лекцій в Харківському університеті, Донецькому університеті, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та Національному технічному університеті України «КПІ». Брав участь у створенні фізико-технічних факультетів Харківського університету та КПІ, є одним з організаторів і першим деканом фізико-математичного факультету Національного технічного університету України «КПІ».
Серед учнів В. Г. Бар'яхтара 25 докторів і понад 50 кандидатів наук, шість лауреатів державної премії України (Стефановський Є. П., Боровик А. Є., Попов В. О., Тарасенко В. В., Криворучко В. М., Яблонський Д. А.), два керівники науково-дослідних інститутів (Варюхін В. М. та Клепіков В. Ф.), академік Семиноженко В. П., член-кореспондент Академії педагогічних наук Горобець Ю. І., член-кореспондент НАН України Іванов Б. О.
- Голова експертної ради МОН України «Екологія»;
- Голова спеціалізованої ради із захисту дисертацій при Інституті магнетизму НАН та МОН України;
- Член спеціалізованої ради із захисту дисертації при Інституті металофізики ім. Курдюмова НАН України;
- Член Міжвідомчої наукової ради «Фізика твердого тіла»;
- Член Міжвідомчої наукової ради «Фізика магнітних явищ»;
- Член комісії з державних премій державного комітету України з науки і техніки.
Брав активну участь в роботі по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Був головою Комітету з ядерної політики при Президентові України, членом Міжнародної координаційної ради країн Європейської Співдружності по проблемах зменшення наслідків аварії на ЧАЕС, членом науково-технічної ради Мінчорнобиля, головою комісії з проблем Чорнобиля НАН України. Засновник і президент Українського фізичного товариства (1990—1994), член Американського і Італійського фізичних товариств, Російської академії творчості, мистецтва і соціальних проблем, член Нью-Йоркської академії наук (1978, 1985, 1992).
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (21 серпня 2010) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку фізичної науки, виняткові здобутки в організації фундаментальних досліджень, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність[2]
- Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за цикл робіт «Відкриття, теоретичне та експериментальне дослідження проміжного стану антиферомагнетиків» (1971),
- Премія АН УРСР ім. К. Д. Синельникова за роботи в галузі фізики (1978),
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки Української РСР» (1980),
- Премія ім. М. М. Крилова АН УРСР за роботи в галузі математичної фізики (1985),
- Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за відкриття і дослідження динамічних явищ, зв'язаних з фононними взаємодіями в магнітних кристалах (1986),
- Премія НАН України імені М. М. Боголюбова, (1993)
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботи, по'язані із ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС (1999),
- Міжнародна премія імені М. М. Боголюбова Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія, 1999),
- Премія Міжнародної Федерації науковців наукового католицького фонду Святого Валентина (Італія, 2000),
- Премія НАН України імені С. І. Пекаря за двохтомний енциклопедичний словник «Фізика твердого тіла» (2004, у співавторстві),
- Премія НАН України імені О. І. Ахієзера за підсумками конкурсу 2018 року за цикл праць «Деякі проблеми фізики твердого тіла та квантової електродинаміки»[3].
- Золота медаль імені В. І. Вернадського за розробку теорії твердого тіла і статистичної фізики (2009)[4]
Нагороджений орденами:
- Трудового Червоного Прапора (1971),
- Леніна (1986),
- Князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998),
- Почесною відзнакою Президента України (1994, 2000),
- пам'ятна медаль Папи Римського Іоана Павла Другого за роботи по подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи (1994).
Почесний професор Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, Почесний громадянин Луганська (2002).
Дружина — Бар'яхтар Клавдія Семенівна. Діти — дочка Ірина, закінчила фізичний факультет КНУ і захистила кандидатську дисертацію в Інституті фізики напівпровідників; син Ігор, закінчив фізико-технічний факультет Харківського університету, доктор фізико-математичних наук. Двоє онуків — Ярослав і Марія.
- Ахиезер А. И., Барьяхтар В. Г., Пелетминский С. В. Спиновые волны. — М.: Наука, 1967. — 368 с.
- Bar'yakhtar V., Ivanov B. Modern magnetism. — Moscow: Nauka, 1986. — 176 p.
- Барьяхтар В. Г., Горобец Ю. И. Цилиндрические магнитные домены и их решетки. — К.: Наукова думка, 1988. — 167 с.
- Baryakhtar V. G., Zarochentsev E. V., Triotskaya E. P. Theory of Adiabatic Potential and Atomic Properties of Simple Metals. — Gordon and Breach Sciences Publishers, OPA, London, 1999. — 320 p.
- Механіка: підручик для студентів фізичних та фізико-технічних факультетів університетів / В. Г. Бар'яхтар, І. В. Бар'яхтар, Л. П. Гермаш, С. О. Довгий; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, НАН України, Інститут магнетизму. — К.: Наукова думка, 2011. — 350 с.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #113950594 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Указ Президента України № 855/2010 від 21 серпня 2010 року «Про присвоєння В.Бар'яхтару звання Герой України». Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 21 серпня 2011.
- ↑ Цибань Валерій Олексійович. Лауреати Золотої медалі імені В. І. Вернадського та премій імені видатних учених України Національної академії наук України 2019 року. — Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2019. — 30 с.
- ↑ Цибань, В. О. (2010). Нагороди Національної академії наук України. Золота медаль імені В. І. Вернадського. Премії імені видатних учених України. Відзнаки (укр) . Київ: Академперіодика. с. 5. ISBN 978-966-360-157-1.
- А. С. Бакай, Ю. И. Горобец, Б. А. Иванов, А. С. Ковалев. Виктор Григорьевич Барьяхтар К девяностолетию со дня рождения. Low Temperature Physics/Физика низких температур [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.], 2020, т. 46, No 8, с. 895—898.
- Видатні особистості Луганщини: довідник. — Луганськ: Світлиця, 2008. — С. 6.
- Державні премії України в галузі науки і техніки (погляд на п'ятдесятирічну історію). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. К.: Промінь. 448 с. — ISBN 978-617-7180-40-0
- Академик Виктор Барьяхтар — почетный доктор ВНУ // Жизнь Луганска. — 2002. — 4 сент. — С. 4. (рос.)
- Таньшина А. В. Незабываемое (к 60-летию научной деятельности академика НАН Украины В. Г. Барьяхтара) // Вісник НАН України, 2014, № 10. (рос.)
- Храмов Ю. О. Бар'яхтар Віктор [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 197. — ISBN 966-00-0734-5.
- [1]
- В. Г. Бар'яхтар на сайті НАН України [Архівовано 20 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт кафедри загальної та експериментальної фізики НТУУ «КПІ»[недоступне посилання з серпня 2019]
- В. Г. Бар'яхтар на сайті Інституту магнетизму
- http://ukr.imag.kiev.ua/index.php/2013-01-31-06-37-23
- Народились 9 серпня
- Народились 1930
- Померли 25 серпня
- Померли 2020
- Члени Національної академії наук України
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» (Почесна відзнака Президента України)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Лауреати золотої медалі імені В. І. Вернадського НАН України
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Греки Приазов'я
- Українські фізики
- Дійсні члени НАН України
- Науковці Київського університету
- Почесні громадяни Луганська
- Уродженці Маріуполя
- Науковці Донецька
- Науковці Харківського університету
- Науковці фізико-технічного факультету Харківського університету
- Випускники ядерного відділення Харківського університету
- Доктори фізико-математичних наук України
- Доктори фізико-математичних наук СРСР
- Лауреати премії НАН України імені К. Д. Синельникова
- Лауреати премії НАН України імені М. М. Крилова
- Лауреати премії НАН України імені М. М. Боголюбова
- Лауреати премії НАН України імені О. І. Ахієзера
- Лауреати премії НАН України імені С. І. Пекаря