Ганс Остер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остер.
Ганс Остер
Hans Oster
Остер, 1939
Народження 9 серпня 1887(1887-08-09)
Німецька імперія Дрезден, Саксонія
Смерть 9 квітня 1945(1945-04-09) (57 років)
Третій Рейх Флоссенбюрґ
повішення
Поховання Nordfriedhofd
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Абвер
Рід військ піхота
Освіта Kreuzschuled
Роки служби 1907–1932
1935—1944
Звання  Генерал-майор
Війни / битви

Перша світова війна:

Друга світова війна
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
CMNS: Ганс Остер у Вікісховищі

Ганс Пауль О́стер (нім. Hans Paul Oster; 9 серпня 1887, Дрезден — 9 квітня 1945, Флоссенбюрґ) — німецький військовий діяч, генерал-майор Вермахту (1942), провідна постать німецького опору нацизму (1938-1943). Учасник змови Остера у вересні 1938 року та змови 20 липня в 1944.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ганс Остер народився у Дрездені в сім'ї євангельського пастора. Після здобуття середньої освіти у 1907 році вступив на військову службу в артилерії. Брав участь у Першій світовій війні на Західному фронті як офіцер Генерального штабу, і навіть після закінчення війни продовжував служити в рейхсвері. Закінчив курси офіцерів Генерального штабу. У 1929 році отримав звання майора, однак у 1932 через факт порушення кодексу честі офіцера був змушений піти у відставку. У травні 1933 влаштувався на роботу у дослідницьке управління військової авіації, а з жовтня цього ж року був громадянським службовцем у відділі розвідки військового міністерства (абвері).

Як і багато офіцерів, Остер спочатку вітав нацистський режим. Проте його думка змінилася після Ночі довгих ножів у 1934 році, коли нацисти вбили зокрема його колишнього начальника генерала Курта фон Шляйхера.

У 1935 році новим головою абверу став адмірал Вільгельм Канаріс; він повернув Остера до армії та запросив його обійняти посаду начальника центрального відділу цієї служби, в обов'язки якого входило управління кадрами та фінансами (до того часу Ганс Остер служив начальником штабу та заступником інспектора управління військовою розвідкою під головуванням генерал-майора Курта фон Бредова). Паралельно йому було присвоєно звання підполковника. В цей час Остер став довіреною особою Канаріса[1].

Справа Бломберга — Фріча та Кришталева ніч обернули його антипатію на ненависть до нацизму та готовність допомогти порятунку євреїв[2]. Під час кризи Фріча він познайомився з Людвігом Беком, встановлюючи зв'язки для змови Остера[3].

Посада Остера в Абвері була безцінною для змовників, адже давала доступ до потрібних матеріалів, можливість організуватись, маскувати операції опору як діяльність розвідки.

У 1938 Ганс Остер був одним з головних учасників військової змови проти Адольфа Гітлера — користуючись підтримкою Вільгельма Канаріса, він намагався схилити військовиків, зокрема Бека та Франца Гальдера, до організації перевороту під час «судетської кризи». Але змова зазнала невдачі через те, що Англія та Франція внаслідок проведення політики «умиротворення» дали згоду на передачу Судетської області Чехословаччини до складу Німеччини: це призвело до росту популярності фюрера в країні та зробило неможливим будь-який військовий заколот проти нацистського режиму, а також деморалізувало змовників.

У 1939 Ганс Остер отримав звання полковника, а у 1942 — генерал-майора.

Перед початком Другої світової війни зусилля з організації змови відновилися, проте багато офіцерів ненавиділи Польщу, хотіли повернути Данциг та інші території, а з початком війни не хотіли призвести до поразки Німеччини.

Під час війни Остер передавав за кордон інформацію про підготовку нападу Німеччини на Бельгію та Нідерланди. Він також сприяв прийому на службу в Абвері багатьох противників нацизму, включаючи пастора Дітріха Бонхеффера. Остер отримував інформацію стосовно запланованих переслідувань антинацистів та попереджував їх про це. Брав участь у підготовці замаху на Гітлера.

Протягом перших років війни постійно намагався організувати змову проти Гітлера і навіть схилив до цього багатьох співробітників абверу, проте так і не зміг розробити реальний план перевороту. У 1940-1942 роки Остер відновлював мережу опору, незважаючи на те, що військовики в цей час не думали про змову через успіхи та популярність Гітлера.

1941 року група Остера в Абвері налагодила контакт з групою опору Геннінга фон Трескова в групі армій «Центр», якій у 1943 році поставляв бомби для замаху. В 1942 залучив до змови Фрідріха Ольбріхта.

5 квітня 1943 Остера було позбавлено посади та звільнено з військової служби внаслідок звинувачення у незаконному переведенні валюти за кордон (в цей час гестапо розслідувало справу стосовно переведення євреїв до Швейцарії під виглядом агентів військової розвідки, при цьому емігранти отримували значні суми у валюті як компенсацію за майно, залишене у Німеччині). Він оселився у Дрездені, де перебував під контролем гестапо, що унеможливило продовження ним антинацистської діяльності.

Арешт і загибель

[ред. | ред. код]

Наступного дня після невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 Остера було заарештовано. 4 квітня 1945 року було знайдено щоденники Канаріса. У люті від прочитання їх, Гітлер наказав стратити усіх поточних та попередніх змовників, серед них й Остера[4].

8 квітня 1945 в результаті проведення прискореної карної судової процедури Остера було засуджено до смерті — разом з адміралом Вільгельмом Канарісом та пастором Дітріхом Бонхеффером. Того ж дня їх було повішено в концентраційному таборі Флоссенбург.

Фабіан фон Шлабрендорф, один з небагатьох високопосадовців-змовників, які пережили війну, описував Остера як «таку людину, якою Бог задумував людей; з ясним та спокійним розумом, незворушний у небезпеці»[5].

Родина

[ред. | ред. код]

Генерал Ганс Остер був одружений з Гертрудою Кнооп, що походила з родини бременського текстильного промисловця. Мав трьох дітей, один з яких (син Ахім) був генерал-майором бундесверу.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Balfour, Michael (20 червня 2013). Withstanding Hitler. doi:10.4324/9781315001838. Процитовано 14 червня 2024.
  2. ↑ AJR Journal 2014 Feb (PDF).
  3. ↑ Balfour, Michael (20 червня 2013). Withstanding Hitler. doi:10.4324/9781315001838. Процитовано 14 червня 2024.
  4. ↑ Fest, Joachim; Little, Bruce; Fest, Joachim (1996). Plotting Hitler's death: the story of the German resistance; 1933-1945. London: Weidenfeld and Nicolson. ISBN 978-0-297-81774-1.
  5. ↑ Internet Archive (1960). The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany. Simon and Schuster. с. 1024. a man such as God meant men to be, lucid and serene in mind, imperturbable in danger

Література

[ред. | ред. код]
  • Энциклопедия Третьего рейха
  • Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Joachim Fest Plotting Hitler's Death: The German Resistance to Hitler, 1933—1945 (London, Weidenfeld & Nicholson, 1996).
  • Peter Hoffmann. The History of the German Resistance, 1933—1945 (Montreal, McGill-Queen's University Press, 1996).
  • Terry Parssinen. The Oster Conspiracy of 1938 (London, Harper Collins, 2004).
  • Roger Moorhouse. Killing Hitler (London, Jonathan Cape, 2006).
  • Terry Parssinen, Die vergessene Verschwörung. Hans Oster und der militärische Widerstand gegen Hitler (München, Siedler, 2008).

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Остер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Остер&oldid=42813338