Герман Гуммерус

Герман Гуммерус Herman Gummerus
Герман Гуммерус
Прапор 1-й Посол Фінляндії в УНР
1918 — 1919
Міністр:	Отто Стенрот → Карл Енкель → Рудольф Голсті
Попередник:	посада заснована
Наступник:	посада скасована
Прапор 1-й Посол Фінляндії в Італії
1920 — 1925
Міністр:	Рудольф Голсті → Карл Енкель → Юго Веннола → Карл Енкель → Йохан Прокопе → Карл Ідман
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Рольф Теслефф
Ім'я при народженні:	Herman Gregorius Gummerus
Народження:	24 грудня 1877(1877-12-24) Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть:	18 липня 1948(1948-07-18) (70 років) Гельсінкі, Фінляндія
Національність:	швед
Країна:	Російська імперія →  Фінляндія
Освіта:	Санкт-Петербурзький Імператорський університет, Гельсінський університет
Ступінь:	доктор наук
Партія:	Патріотичний народний рух
Батько:	Herman Erik Gummerusd
Наукова діяльність
Наукова сфера:	Історія Давнього Риму
Місце роботи:	Гельсінський університет
Нагороди:

Професор Герман Грегоріус Гуммерус (швед. Herman Gregorius Gummerus; нар. 24 грудня 1877(18771224), Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія — пом. 18 липня 1948, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський політик, дипломат, антикознавець. Викладач Гельсінського університету.

Біографія

Герман Грегоріус Гуммерус народився 24 грудня 1877 року в Санкт-Петербурзі в родині фінських шведів. Його батько був залізничним інженером. Дитинство Герман провів у Фінляндії. Закінчив Петербурзький університет, вивчав економіку та історію Давнього Риму. Вивчав історію Давнього Риму в Берлінському університеті, під керівництвом Едуарда Меєра.

У 1911—1920 та 1926—1947 роках викладав в Гельсінському університеті. У 1904 році неодноразово заарештовувався через виступи за незалежність Фінляндії.

Під час першої світової війни співпрацював з Міністерством закордонних справ Німеччини, працював у фінському бюро Фріца Веттерхофа в Стокгольмі. Співпрацював із фінськими і балтійськими націоналістами і українськими революціонерами.

У 1918 році Герман Гуммерус відкрив Посольство Фінляндії в Києві.

У 1920—1925 роках — посол Фінляндії в Римі.

У 1925 році — повернувся у Фінляндію. Один із засновників правого Патріотичного народного руху. Працював доцентом, згодом професор Гельсінського університету.

У 1934 році — залишив активну політичну діяльність.

Бібліографія

• Der römische Gutsbetrieb (1905)
• Die Fonden der Kolonnen (1908)
• Aktiva kampår (1925)
• Jägare och aktivister (1927)
• Україна в переломні часи. Переклад Й. Ремі, В. Пилипенко. 1997.
• Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства у Києві [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.] / Г. Гуммерус ; пер. з фін., комент. та передм. Й. Ремі, В. Пилипенко ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Посольство Фінляндської Республіки в Україні. — Вид. 2-ге, доп. і випр. — К. : Київський університет, 2004. — 188 с. — ISBN 966-594-507-6

Література та джерела

• Ґуммерус Герман [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 298. — 1000 екз.
• Ґуммерус // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Гуммерус (Gummerus) Герман-Грегоріус // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.122-123
• Пилипенко В. Ґуммерус Герман-Ґреґоріус [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 271. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• О. Д. Сенюк. Ґуммерус Герман [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Українська дипломатична енциклопедія, том 1, ст. 315
• Бьёркегрен Ханс. Скандинавский транзит. Российские революционеры в Скандинавии. 1906—1917. стр. 517.
• Кайдо Яансон. Эстонец Александр Кескюла и Берлин: дебют (сентябрь 1914 — май 1915) стр. 76.
• Philip Rees, Biographical Dictionary of the Extreme Right Since 1890.
• Ковальов Д. Шлях революціонерів-самостійників: Конрад-Віктор Зілліакус і Микола Міхновський [Архівовано 19 квітня 2018 у Wayback Machine.]