Масик Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Масик Костянтин Іванович
Масик Костянтин Іванович.tif
Народився 9 липня 1936(1936-07-09) (82 роки)
Волочиськ, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат
Alma mater Горьківський інститут інженерів водного транспорту
Посада Надзвичайний та Повноважний Посол України
Партія Партія регіонів України
Нагороди
Почесна відзнака Президента України
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани»

Костянти́н Іва́нович Ма́сик (9 липня 1936(1936-07-09), Волочиськ, Україна) — український політичний і державний діяч, дипломат, член ЦК КПУ (1981—1991 рр.), кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ (січень 1988 — жовтень 1989 рр.), депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 червня 1936 року в родині військовослужбовця на станції Волочиськ, тепер Хмельницька область.

Освіта вища, у 1959 році закінчив механічний факультет Горьковського інституту інженерів водного транспорту, заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1959—1960 р. — інженер-конструктор Київського суднобудівно-судноремонтного заводу.

У 1960—1964 р. — інструктор, заступник завідувача, завідувач відділу Київського обласного комітету ЛКСМУ.

Член КПРС з 1962 року.

У 1964—1965 р. — інструктор Київського обласного комітету КПУ.

У січні 1965—1968 р. — 1-й секретар Київського міського комітету ЛКСМУ.

У 1968—1972 р. — 1-й секретар Київського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1972—1974 р. — 1-й секретар Дарницького районного комітету КПУ м. Києва.

У 1974—1976 р. — інспектор ЦК КПУ.

У 1976 — 7 червня 1977 р. — секретар Одеського обласного комітету КПУ.

7 червня 1977 — 16 вересня 1981 р. — 2-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

11 вересня 1981 — 18 серпня 1986 року — заступник Голови Ради Міністрів УРСР.

У 1986—1987 рр. — інспектор ЦК КПРС у Москві.

У квітні 1987 — 22 липня 1989 року — 1-й секретар Київського міського комітету КПУ.

З липня 1989 р. — заступник Голови, з 3 серпня 1990 р. — 1-й заступник Голови Ради Міністрів УРСР.

У травні — жовтні 1992 рр. — Перший віце-прем'єр-міністр України.

У 1992 — червні 1997 рр. — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Фінляндії (з представництвом інтересів України в Королівстві Швеція, Королівстві Данія, Королівстві Норвегія).

Потім — голова спостережної ради акціонерного комерційного банку «Надра».

У березні 2003 — лютому 2005 рр. — радник прем'єр-міністра України на громадських засадах.

Обирався членом Політичної ради Партії регіонів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений Почесною відзнакою Президента України, двома орденами Трудового Червоного Прапора (,6.06.1986), орденом Жовтневої Революції, орденом «Знак Пошани», медалями.

Указом Президента України № 1093/2011 від 1 грудня 2011 року нагороджений ювілейною медаллю «20 років незалежності України».[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]