Гнидо Петро Андрійович

Петро Андрійович Гнидо
Народження	22 грудня 1919(1919-12-22) Донська Балка Українська Держава
Смерть	17 березня 2006(2006-03-17) (86 років) Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1940–1976
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Гнидо́ Петро́ Андрі́йович (нар. 22 грудня 1919, Донська Балка — пом. 17 березня 2006, Одеса)  — радянський льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни командир ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку (201-а винищувальна авіаційна дивізія, 2-й змішаний авіаційний корпус, 8-а повітряна армія, Південний фронт). Генерал-майор авіації (1963).

Біографія

Гнидо Петро Андрійович народився 22 грудня 1919 року в селі Донська Балка Березівського району Одеської області в селянській родині. Українець.

По закінченні 7 класів школи працював на механічному заводі в Одесі. У 1937 році закінчив Одеський медичний технікум. Працював в органах НКВС санінструктором, згодом  — начальником санітарної служби. У 1939 році закінчив Астраханський аероклуб.

У 1940 році призваний до лав Червоної Армії, того ж року успішно закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів і залишений в ній льотчиком-інструктором.

На фронті Другої світової війни з вересня 1941 року. До грудня 1941 року воював у 248-му ВАП, літав на І-16. Брав участь в боях за Ростов, східніше Таганрогу, на Міуському рубежі.

12 грудня 1941 року в повітряному бою здійснив повітряний таран ворожого Хе-111. Протягом майже трьох місяців лікувався у Грозненському військовому шпиталі. Потім  — перепідготовка у запасному авіаполку. З липня 1942 року знову на фронті.

У складі 13-го ВАП (111-й Гвардійський ВАП) воював на Південному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Степовому, 1-му і 4-му Українських фронтах.

У грудні 1942 року 13-й ВАП був переозброєний на нові Ла-5 і направлений під Сталінград. У важких повітряних боях проти німецької авіації, що намагалась налагодити повітряний міст з оточеним угрупованням фельдмаршала Паулюса, П. А. Гнидо отримав 10 повітряних перемог.

Потім були бойові вильоти в небі над Донбасом, участь в Ізюм-Барвенківській операції. Весною 1943 року 13-й ВАП розпочав бойові вильоти на підтримку радянських військ на Малій Землі.

За мужність і героїзм, відвагу і військову майстерність, виявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року командиру авіаційної ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку старшому лейтенанту Петру Андрійовичу Гнидо було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Потім були бої на Курській дузі, визволення Лівобережної України, участь в Корсунь-Шевченківській битві, польоти над Карпатами, в небі Польщі.

Всього за період своєї бойової діяльності на фронтах Німецько-радянської заступник командира 111-го Гвардійського винищувального авіаційного полку (10-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 10-й винищувальний авіаційний корпус, 8-а повітряна армія) гвардії майор П. А. Гнидо здійснив 412 успішних бойових вильоти, провів 82 повітряних бої, знищивши 40 ворожих літаків. Сам був збитий 4 рази, рятувався на парашуті.

24 червня 1945 року брав участь в Параді Перемоги на Красній площі в Москві.

По закінченні війни, продовжив службу в ВПС СРСР. Закінчив Військово-Повітряну академію та Академію Генерального штабу, командував авіаційним полком, ракетною дивізією, був заступником командуючого ракетною армією. У 1976 році генерал-майор авіації П. А. Гнидо звільнився в запас.

Помер 17 березня 2006 року. Похований в Одесі.

Нагороди

• медаль Золота Зірка Героя Радянського Союзу (№ 1003)
• орден Леніна
• чотири ордена Червоного Прапора
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Олександра Невського
• два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня
• три ордена Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
• медалі

Джерела

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. В 2-х томах. — М.: Воениздат, 1987, 1988 гг.
• Абрамов А. Ф., Бульба А. И. Подвиг во имя жизни: очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области. — Одеса: Маяк, 1984.
• Бойков П. М. На главных направлениях. — М.: Воениздат, 1984.
• Бодрихин Н. Г. Советские асы. Очерки о советских летчиках. — М.: ЗАО КФК «ТАМП», 1998.
• Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг.: Справочник. — М.: Яуза, Эксмо, 2007.

Посилання

• «Червоні соколи» на Narod.ru [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
• «Авіатори Другої світової» на Allfces.ru [Архівовано 19 грудня 2010 у Wayback Machine.]