Денніс Рейдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денніс Рейдер
Ім'я при народженні англ. Dennis Lynn Rader[1]
Прізвисько BTK Killer, BTK Strangler, BTK[2], The Wichita Strangler і The Bondage Strangler
Псевдо Ethan Truman і Bill Thomas Killman
Народився 9 березня 1945(1945-03-09)[3][4] (79 років)
Піттсбург, Кроуфорд, Канзас, США
Країна  США
Діяльність серійний вбивця
Alma mater Butler Community Colleged і Wichita State Universityd
Заклад Coleman Companyd і ADT Inc.d
Роки активності 1974 — 1991
Конфесія лютеранство
IMDb ID 2545306

Денніс Лінн Рейдер (нар. 9 березня 1945(1945березня09)) — американський серійний вбивця, відомий як BTK (абревіатура, що означає «зв'язувати, катувати, убивати»), BTK-душитель або BTK-вбивця. Між 1974 і 1991 роками він убив десять людей у Вічиті та Парк-Сіті, штат Канзас, і надсилав глузливі листи до поліції та ЗМІ, в яких описував подробиці своїх злочинів[5][6][7]. Після десятирічної перерви Рейдер знову почав надсилати листи у 2004 році, що призвело до його арешту у 2005 році та подальшого визнання провини. Зараз він відбуває десять поспіль довічних ув'язнень у виправній колонії Ельдорадо[8].

Біографія[ред. | ред. код]

Рейдер народився 9 березня 1945 року в родині Доротеї Мей Рейдер (уроджена Кук) і Вільяма Елвіна Рейдера, був одним із чотирьох синів. Джерела вказують місцем народження Рейдера Коламбус, штат Канзас[9][10] або Піттсбург, штат Канзас[11]. Він виріс у Вічиті. Обоє батьків багато працювали, тому приділяли мало уваги своїм дітям вдома. Пізніше Рейдер згадував, як мати не звертала на нього увагу, за що він ображався на неї[12].

З юних років у Рейдера з'явилися садистські сексуальні фантазії тортур «в пастці та безпорадних» жінок[12][13]. Він також проявляв зоосадизм, катуючи, вбиваючи та вішаючи дрібних тварин[14][15]. Рейдер був сексуальним фетишистом: проявляв вуаєризм, аутоасфіксіофілію та кросдресинг; він часто шпигував за сусідками, одягненим у жіночий одяг, включно з жіночою спідньою білизною, яку поцупив, і мастурбував з мотузками або іншими зав'язками на руках і шиї[16].

Через роки, під час періоду «охолодження» між вбивствами, Рейдер фотографував себе в жіночому одязі та жіночій масці, зв'язаним. Пізніше зізнавався, що у своїх сексуальних фантазіях уявляв себе жертвою[17]. Рейдер добре приховував свої сексуальні нахили, його багато хто вважав «нормальним, ввічливим і добре вихованим»[15].

Після закінчення середньої школи Вічита-Гайтс[18] Рейдер вступив до Канзаського Весліанського університету. Він отримав посередні оцінки та кинув навчання через рік. Він служив у ВПС США з 1966 до 1970 рік[19]. Після звільнення переїхав до Парк-Сіті (передмістя Вічити), де працював у м'ясному відділі супермаркету IGA, його мати там була бухгалтером[20]. Рейдер одружився з Паулі Дітц 22 травня 1971 року; у них було двоє дітей, Керрі та Браян[21][22]. Він відвідував громадський коледж округу Батлер в Ель-Дорадо, здобувши ступінь молодшого спеціаліста з електроніки у 1973 році[23]. Потім він вступив до Університету Вічити, який закінчив у 1979 році зі ступенем бакалавра наук за спеціальністю «Управління юстиції».

Рейдер спочатку працював монтажником у Coleman Company, компанії, яка займалася роздрібною торгівлею. З 1974 до 1988 рік він працював в офісі ADT Security Services у Вічиті, де серед його обов'язків було встановлення охоронної сигналізації, навіть для домовласників, стурбованих вбивствами BTK[21][24]. Рейдер був інспектором польових операцій з перепису населення в районі Вічита у 1989 році, до федерального перепису населення[25].

У травні 1991 року Рейдер займався відловлюванням собак і відповідальним за дотримання правил у Парк-Сіті[21][26][27][28]. Сусіди згадували, що на цій посаді він іноді був надмірно старанним і надзвичайно суворим, а також отримував особливе задоволення від знущань і домагань до самотніх жінок[29]. Одна сусідка поскаржилася, що Рейдер без причини вбив її собаку[30].

Рейдер був членом лютеранської церкви Христа у Вічиті і його обрали президентом церковної ради[21][31]. Він також був лідером Cub Scout[21].

26 липня 2005 року, після арешту Рейдера, його дружина отримала «термінове розлучення» (без періоду очікування)[22][32].

В інтерв'ю ABC News у 2019 році дочка Рейдера Керрі розповіла, що все ще пише батькові і тепер пробачила його, але все ще намагається примиритися, що він — убивця, додавши, що її дитинство здавалося нормальним, вони були «нормальною американською сім'єю»[33].

Історія справ[ред. | ред. код]

Вбивства[ред. | ред. код]

15 січня 1974 року четверо членів родини Отеро вбили у Вічиті, штат Канзас[34]. Жертвами стали Джозеф Отеро, 38 років; Джулі Отеро, 33 роки; Джозеф Отеро-молодший, 9 років; Джозефіна Отеро, 11 років. Їхні тіла знайшли троє старших дітей сім'ї, Чарлі, Денні та Кармен, які були в школі під час вбивства[34][35]. Після арешту у 2005 році Рейдер зізнався у вбивстві сім'ї Отеро[36]. Рейдер написав листа, який заховав у книзі з техніки в публічній бібліотеці Вічити у жовтні 1974 року, де детально описано вбивство родини Отеро[25].

З весни 1974 до зими 1977 року Рейдер убив ще трьох жінок: Кетрін Брайт (4 квітня 1974), Ширлі Віан Релфорд (17 березня 1977) і Ненсі Фокс (8 грудня 1977)[37]. На початку 1978 року він надіслав ще одного листа до телевізійного каналу KAKE у Вічиті, взявши на себе відповідальність за вбивства Отеро, Брайт, Віан Релфорда та Фокс[25]. Він запропонував багато варіантів, як його називати, включно з BTK, яке прижилося. У цьому другому листі він вимагав уваги ЗМІ. У Вічиті оголосили про появу серійного вбивці. У листі містився вірш «Oh! Death to Nancy», пародія на слова американської народної пісні «O Death»[38][39]. У листі він стверджував, що до вбивства його спонукав «фактор X». За його словами це надприродний елемент, який також мотивував до вбивств Джека-Різника, Сина Сема та Гіллсайдського душителя[40].

Він також збирався вбити інших, наприклад у 1979 році 63-річну Анну Вільямс, якій вдалося уникнути смерті, повернувшись додому значно пізніше, ніж очікувалося. Рейдер пояснив під час свого зізнання, що він став одержимий Вільямс і розлютився, коли їй вдалося його уникнути. Він чекав її вдома годинами, але пішов, коли вона не повернулася додому з відвідин друзів[41].

Марін Гедж, 53 роки, знайшли 5 травня 1985 року у Вічиті. Рейдер убив її 27 квітня і відніс мертве тіло до своєї церкви, Лютеранської церкви Христа, де він був президентом церковної ради. Там він сфотографував тіло в різних позах. Рейдер раніше зберігав чорні пластикові чохли та інші матеріали в церкві, готуючись до вбивства, а потім кинув тіло у віддалену канаву. Він назвав свій план «Проєктне печиво»[42].

У 1988 році, після вбивства трьох членів родини Фейгерів у Вічиті, надійшов лист від невідомого, який стверджував, що є вбивцею BTK, автор листа заперечував свою причетність до вбивств Фейгерів. Автор відзначив вбивцю за «чудову роботу». У 2005 році довели, що лист насправді написав Рейдер. Поліція не вважає його причетним до цього злочину[39].

Дві жінки, яких Рейдер переслідував у 1980-х роках, і одна, яку він переслідував у середині 1990-х, подали на нього заборонний припис. Одна з них також змінила адресу для уникнення його[43].

Його останню жертву, Долорес Е. Девіс, знайшли 1 лютого 1991 року у Парк-Сіті. Рейдер убив її 19 січня[44].

Мертва справа[ред. | ред. код]

До 2004 року розслідування вбивці BTK вважалося мертвою справою. Потім Рейдер ініціював серію з 11 звернень до місцевих ЗМІ. Ця діяльність безпосередньо призвела до його арешту у лютому 2005 року.

У березні 2004 року у газету «Вічита ігл» надійшов лист від Білла Томаса Кіллмана. Автор листа стверджував, що він убив Вікі Вегерл 16 вересня 1986 року. До листа були додані фотографії місця злочину та фотокопію її водійських прав, викрадених під час злочину[45]. До цього не було остаточно встановлено, що Вегерл убив BTK[45]. ДНК з-під нігтів Вегерл надала поліції невідомі раніше докази. Правоохоронці почали генетичний фінґерпринтинг сотень чоловіків для встановлення серійного вбивці[46]. Загалом вони взяли понад 1300 зразків ДНК та пізніше знищили за рішенням суду[47].

У травні 2004 року телевізійний канал KAKE Вічити отримав лист із заголовком «Історії BTK», підроблений паспорт та словесну загадку[20]. 9 червня на розі Першої та Канзас-роуд у Вічиті знайшли пакет, приклеєний скотчем до знаку «стоп». Він містив графічні описи вбивств Отеро та ескіз під назвою «Сексуальне захоплення — мій рахунок»[48]. Також містив список розділів для пропонованої книги «Історія BTK», яка наслідувала історію, написану у 1999 році сценаристом Court TV Девідом Лором. Перший розділ називався «Серійний вбивця народився». У липні пакунок, знайдений у місці для повернення в публічній бібліотеці, містив більш дивні матеріали, включно з заявою про відповідальність автора за смерть 19-річного Джейка Аллена в Аргонії, штат Канзас, на початку того місяця. Це твердження було неправдивим, смерть визнали самогубством[49].

Після затримання Рейдер на допиті зізнався, що планував вбивство знову, призначив дату, жовтень 2004 року, і переслідував майбутню жертву[43]. У жовтні 2004 року в поштову скриньку UPS у Вічиті потрапила тека. Вона містила багато карток із зображеннями терору та рабства дітей, вірш із загрозою життю головному слідчому лейтенанту Кену Ландверу та фальшива автобіографія з багатьма подробицями про життя Рейдера. Пізніше ці подробиці оприлюднили[50]. У грудні 2004 року поліція Вічити отримала ще один пакунок від вбивці BTK[51]. Його знайшли в парку Мердок у Вічиті. У ньому були водійське посвідчення Ненсі Фокс, які, як зазначалося, викрали з місця злочину, а також лялька, символічно зв'язана по руках і ногах, із зав'язаним на голові поліетиленовим пакетом[49].

У січні 2005 року Рейдер намагався залишити коробку з-під пластівців в кузові пікапа в Home Depot у Вічиті, але її викинув власник вантажівки. Пізніше коробку дістали з смітника після того, як Рейдер у наступному повідомленні поцікавився, що з нею сталося. Запис відеоспостереження на паркуванні з тієї дати показав віддалену фігуру за кермом чорного Jeep Cherokee, яка залишила коробку в пікапі. У лютому 2005 року KAKE отримав ще кілька листівок, і в іншій коробці з-під пластівців, знайденій у сільській місцевості, знайшли ще одну зв'язану ляльку[52].

У своїх листах до поліції Рейдер запитував, чи можна відстежити його записи, якщо їх помістити на гнучкий диск. Поліція відповіла на його запитання в газетному оголошенні, розміщеному у «Вічита ігл», сказавши, що використовувати диск безпечно. 16 лютого 2005 року Рейдер надіслав фіолетову 1,44-мегабайтну дискету Memorex до філії Fox KSAS-TV у Вічиті[53][54]. Також були додані лист, золоте намисто з великим медальйоном і фотокопія обкладинки роману Джона Сендфорда про серійного вбивцю «Правила здобичі» 1989 року[54].

Поліція знайшла на дискеті метадані видаленого документа Microsoft Word, невідомі Рейдеру[55]. Метадані містили слова «Лютеранська церква Христа», а останні зміни в документі зробив «Денніс»[56]. Пошук в Інтернеті показав, що «Денніс Рейдер» був президентом церковної ради[53]. Коли слідчі проїжджали повз будинок Рейдера, чорний Jeep Cherokee, тип транспортного засобу, який видно на записах камер спостереження Home Depot, був припаркований на вулиці[57]. Це були вагомі непрямі докази проти Рейдера, але для затримання потрібні прямі докази[58].

Поліція отримала ордер на тест Папаніколау, взятого у дочки Рейдера в медичній клініці Університету штату Канзас. Тести ДНК показали «сімейний збіг» між мазком Папаніколау та зразком з нігтів Вегерл; це вказувало, що вбивця був близьким родичем доньки Рейдера. У поєднанні з іншими доказами поліції було достатньо для арешту Рейдера[59].

Арешт[ред. | ред. код]

Рейдера заарештовали біля його будинку в Парк-Сіті незабаром після полудня 25 лютого 2005 року[60]. Офіцер запитав: «Містере Рейдер, ви знаєте, навіщо ви їдете в центр міста?». Рейдер відповів: «О, у мене є підозри, чому»[61][62]. Поліція Вічити, Бюро розслідувань Канзасу, ФБР, агенти АТФ обшукали будинок й автомобіль Рейдера, вилучили докази, включно з комп'ютерним обладнанням, чорними колготками, знайденмх у сараї, циліндричним контейнером. Також обшукали церкву, яку він відвідував, його офіс у мерії та головну філію бібліотеки Парк-Сіті. Наступного ранку на пресконференції начальник поліції Вічити Норман Вільямс оголосив: «Головне: BTK заарештовано»[63][64].

Судовий процес[ред. | ред. код]

28 лютого 2005 року Рейдеру висунули звинувачення у 10 вбивствах першого ступеня[65]. Незабаром після його арешту «Ассошіейтед пресс» посилаючись на анонімне джерело, заявила, що Рейдер зізнався в інших вбивствах на додаток до тих, з якими його пов'язували[66]. Однак окружний прокурор округу Седжвік спростував цю інформацію, але відмовився сказати, чи зізнався Рейдер, чи слідчі перевіряють можливу причетність Рейдера до інших нерозкритих вбивств[67]. 5 березня у новинах стверджувалося, що кілька джерел підтвердили зізнання Рейдера у 10 вбивствах, у яких його звинуватили, але не в інших[68].

1 березня розмір застави Рейдера склав 10 мільйонів доларів США, і йому призначили державного захисника[69]. 3 травня суддя заявив про невинність Рейдера, оскільки він не виступав під час обвинувачення[70]. 27 червня, у призначену дату суду, Рейдер визнав себе винним. Він детально описав вбивства і не перепросив[71][72][73].

Під час винесення вироку Рейдеру 18 серпня сім'ї жертв виступили з заявами, після чого Рейдер перепросив у нерозбірливому 30-хвилинному монолозі, який прокурор порівняв із промовою на врученні премії «Оскара»[74]. Його заяву описали як приклад феномену, який часто спостерігається серед психопатів: їхня нездатність зрозуміти емоційний зміст мови[75]. Його засудили до 10 довічних ув'язнень поспіль, мінімум 175 років[76]. Під час вчинення злочинів у Канзасі не діяла смертна кара[74]. 19 серпня його перевели до виправної колонії Ельдорадо[77].

Рейдер говорив про безневинні теми, як-от погода під час 40-хвилинної їзди до Ельдорадо, але почав плакати, коли по радіо пролунали заяви сімей жертв із судового розгляду. Зараз він перебуває в одиночній камері для його захисту (одна година фізичних вправ на день, душ тричі на тиждень). Ймовірно, це триватиме нескінченно. Починаючи з 2006 року, він отримав доступ до телебачення та радіо, читання журналів й інші привілеї за хорошу поведінку[77][78].

Подальше розслідування[ред. | ред. код]

Після арешту Рейдера поліція Вічити, Парк-Сіті та кількох сусідніх міст розслідувала нерозкриті справи у співпраці з поліцією штату та ФБР. Особливу увагу вони приділили справам після 1994 року, коли в Канзасі відновили смертну кару. Поліція сусідніх штатів, як-от Небраска, Міссурі, Колорадо, Оклахома та Техас, також розслідувала нерозкриті справи, які певною мірою відповідали шаблону злочинів Рейдера. ФБР і місцеві органи влади в колишніх місцях служби Рейдера перевіряли нерозкриті справи під час перебування на службі Рейдера.

Після вичерпних розслідувань не виявили жодних інших злочинів, до яких міг би бути причетний Рейдер, підтверджуючи підозри, що він взяв на себе відповідальність за інші вбивства, до яких не має стосунку. Десять відомих вбивств тепер вважаються єдиними вбивствами, за які дійсно несе відповідальність Рейдер. Хоча поліція Вічити досить впевнена, що Рейдер переслідував і вивчав інших потенційних жертв. Серед них є один випадок стеження Рейдером за жертвою, але він не напав через присутність будівельників і дорожніх бригад поблизу. Під час допиту поліції Рейдер заявив, що «є багато щасливчиків», маючи на увазі, що злочинець продумав і розробив різні плани вбивства для інших жертв[23].

Оцінка Роберта Мендози[ред. | ред. код]

Призначені судом громадські захисники Рейдера найняли психолога з Массачусетсу Роберта Мендозу для проведення психологічної оцінки підсудного та визначення того, чи можна будувати його захист на основі неосудності. Він провів бесіду з Рейдером після його визнання винуватості 27 червня 2005 року. Мендоза діагностував у Рейдера нарцисичні, антисоціальні та обсесивно-компульсивні розлади особистості: він зауважив, що Рейдер має грандіозне відчуття себе, віру в те, що він «особливий» і тому має право на особливе ставлення; патологічна потреба в увазі та захопленні; стурбованість підтриманням чіткого порядку та структури; повна відсутність емпатії[79].

Відеозапис інтерв'ю Мендози використали в програмі NBC «Dateline». NBC стверджував, що Рейдер знав, що інтерв'ю можуть показати по телебаченню. Згідно з офісом шерифа округу Седжвік це було неправдою. Рейдер згадав це інтерв'ю під час винесення вироку. 25 жовтня 2005 року генеральний прокурор Канзасу подав клопотання про позов до суду на Мендозу та Талі Вотерс, співвласників компанії Cambridge Forensic Consultants, LLC, за порушення контракту, стверджуючи, що вони мали намір отримати фінансову вигоду від використання інформації, отриманої шляхом участі на захист Радера. 10 травня 2007 року Мендоза врегулював справу за 30 000 доларів США, не визнавши протиправних дій[80].

Жертви[ред. | ред. код]

Ім'я Стать Вік Дата смерті Місце смерті Причина смерті Зброя використана
Джозеф Отеро Ч 38 15 січня 1974 року Вічита Удушення Пластиковий пакет
Джулія Марія Отеро Ж 33 Удушення Мотузка
Джозеф Отеро-молодший Ч 9 Удушення Пластиковий пакет
Джозефіна Отеро Ж 11 Повішення Мотузка
Кетрін Дорін Брайт Ж 21 4 квітня 1974 року Вічита (померла у лікарні) Три удари ножем у живот[81] Ніж
Кевін Брайт Ч 19 - Втік Вижив Пістолет[82][83]
Ширлі Рут Віан Релфорд Ж 24 17 березня 1977 року Вічита Удушення Мотузка
Ненсі Джо Фокс Ж 25 8 грудня 1977 року Вічита Удушення Пояс
Марін Воллес Гедж Ж 53 27 квітня 1985 року Парк-Сіті Удушення Руки
Вікі Лінн Вегерл Ж 28 16 вересня 1986 року Вічита Удушення Нейлонова панчоха
Долорес Ерлайн Джонсон Девіс Ж 62 19 січня 1991 року Вічита Удушення Колготки

У медіа[ред. | ред. код]

Судовий психолог Кетрін Рамсленд написала «Сповідь серійного вбивці» зі свого п'ятирічного листування з Рейдером[84].

Кілька робіт засновані на справі Рейдера:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.nytimes.com/2005/03/06/us/suspect-in-10-kansas-murders-lived-an-intensely-ordinary-life.html
  2. ↑ http://www.slate.fr/story/173697/etats-unis-serial-killer-btk-dennis-rader-fille-kerri-rawson
  3. ↑ http://www.nytimes.com/2005/03/06/national/06btk.html?pagewanted=print&position=
  4. ↑ Tikkanen A. Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Siegel, Larry (19 січня 2012). Criminology: Theories, Patterns, and Typologies. Boston: Cengage Learning. с. 353. ISBN 978-1-133-71052-3. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  6. ↑ Bauer, Craig P. (25 березня 2013). Secret History: The Story of Cryptology. Boca Raton, Florida: CRC Press. с. 17. ISBN 978-1-4665-6186-1. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  7. ↑ Hickey, Eric W. (2012). Serial Murderers and Their Victims. Boston: Cengage Learning. с. 254. ISBN 978-1-285-40168-3. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  8. ↑ Disclaimer. kdocrepository.doc.ks.gov.
  9. ↑ Douglas, John (2008). Inside the Mind of BTK. Wiley. с. 130. ISBN 9780470325155. Dennis Lynn Rader was born just outside the tiny town of Columbus, Kansas, on March 9, 1945 ...
  10. ↑ Ramsland, Katherine M. (2016). Confession of a Serial Killer. University Press of New England. с. 36. ISBN 9781611689730.
  11. ↑ Minutaglio, Rose (30 серпня 2018). The BTK Killer Brutally Murdered 10 People. In Chilling New Audio, He Explains Why. Esquire. Процитовано 27 червня 2021. Rader was born on March 9, 1945 in the tiny town of Pittsburg, Kansas.
  12. ↑ а б BTK serial killer Dennis Rader said 'a demon within me' made him murder. Fox News. New York City: News Corp. 4 вересня 2018. Процитовано 17 жовтня 2019.
  13. ↑ Murphy, Hannah (12 вересня 2016). BTK Serial Killer: What We Learned From Confessional New Book. Rolling Stone. New York City: Wenner Media LLC. Процитовано 15 жовтня 2019.
  14. ↑ Mellor, Lee (2016). Sexually Sadistic Homicide Offenders. У Swart, Joan; Mellor, Lee (ред.). Homicide: A Forensic Psychology Textbook. Boca Raton, Florida: CRC Press. с. 138. ISBN 978-1-315-37001-9.
  15. ↑ а б Crawford, Matthew I. (8 березня 2017). Profile of a Serial Killer: Dennis Rader, the BTK Strangler. Owlcation. Lafayette, Indiana: Purdue University.
  16. ↑ Ramsland, Katherine (2016). Confession of a Serial Killer: The Untold Story of Dennis Rader, the BTK Killer. Lebanon, New Hampshire: University Press of New England. с. 131. ISBN 978-1-61168-973-0.
  17. ↑ Vander Hayden, Aly (31 серпня 2018). The Creepy Bondage Selfies The BTK Took In Between His Murders. Oxygen. New York City: NBCUniversal. Процитовано 17 жовтня 2019.
  18. ↑ Evolution of a Serial Killer: Dennis Rader, BTK. PsychologyToday.com.
  19. ↑ Sylvester, Ron (14 березня 2007). Investigators tell of grisly crimes, Rader's delight. The Wichita Eagle. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 21 квітня 2019.
  20. ↑ а б A Double Life: Dennis Rader lived quietly while killing 10 (PDF). The Wichita Eagle. Архів (PDF) оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  21. ↑ а б в г д King, Gary C.; Allen, Kevin P. Criminal Profile: Dennis Lynn Rader. Investigation Discovery. Discovery Communications. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 11 липня 2014.
  22. ↑ а б Raders' divorce granted. The Wichita Eagle. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  23. ↑ а б Wenzl, Roy; Potter, Tim; Laviana, Hurst; Kelly, L. (27 травня 2008). Bind, Torture, Kill: The Inside Story of BTK, the Serial Killer Next Door. New York City: HarperCollins. ISBN 978-0-06-137395-4. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  24. ↑ Twiddy, David (1 березня 2005). BTK Suspect's Career in Security Probed. Associated Press. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  25. ↑ а б в McClellan, Janet (18 травня 2010). Erotophonophilia: Investigating Lust Murder. Amherst, New York: Cambria Press. с. 157, 173. ISBN 978-1-62196-929-7. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  26. ↑ Buselt, Lori O'Toole (3 березня 2005). Park City Council dismisses Rader. The Wichita Eagle. Архів оригіналу за 5 березня 2005. Процитовано 21 січня 2015.
  27. ↑ Neighbor: I Watched BTK Suspect Shoot Dog. ABC News. 27 лютого 2005. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  28. ↑ Meadows, Bob; Klise, Kate; Comander, Lauren; Grisby, Lorna; Haederle, Michael (21 березня 2005). The BTK Case: the Killer Unmasked?. People. Т. 63, № 11. New York City: Meredith Corporation. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014. The trait served Rader well in his next job, as a compliance officer for Park City, a Wichita suburb—but his nit-picking won him few friends.
  29. ↑ Romano, Lois (6 березня 2005). Portrait of Suspect in BTK Cases Emerging. The Washington Post. Процитовано 8 січня 2022.
  30. ↑ Interview with Misty King; A&E Documentary Special—The BTK Killer Speaks
  31. ↑ People at CLC – Christ Lutheran Church – Wichita, Kansas. Архів оригіналу за 6 лютого 2005.
  32. ↑ BTK killer's wife granted an emergency divorce. NBC News. Associated Press. 27 липня 2005. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  33. ↑ Dooley, Sean; Effron, Lauren; Smith, Jenner (22 січня 2019). BTK serial killer's daughter: 'We were living our normal life. ... Then everything upended on us'. ABC News (англ.). Процитовано 30 січня 2021.
  34. ↑ а б Potter, Tim (11 травня 2013). Charlie Otero finds peace, stability nearly 40 years after BTK murders. The Wichita Eagle. Wichita, Kansas: McClatchy. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018.
  35. ↑ BTK serial killer's victim families to address court. The New York Times (амер.). New York City. 18 серпня 2005. ISSN 0362-4331. Процитовано 30 січня 2021.
  36. ↑ BTK: 'I took her to the basement and...hung her'. CNN. Atlanta, Georgia: Turner Broadcasting Systems. 27 червня 2005. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018.
  37. ↑ Finger, Stan (2 липня 2005). Victim's family files suit against Rader. The Wichita Eagle. Wichita, Kansas: McClatchy.
  38. ↑ Transcription of poem "Oh! Death to Nancy" (PDF). www.wichita.gov. Wichita, Kansas: City of Wichita. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2006. Процитовано 9 серпня 2011.
  39. ↑ а б Douglas, John; Dodd, Johnny (3 листопада 2008). Inside the Mind of BTK: The True Story Behind the Thirty-Year Hunt for the Notorious Wichita Serial Killer. Hoboken, New Jersey: John Wiley & Sons. с. 83. ISBN 978-0-470-43768-1. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  40. ↑ City's 'BTK Strangler' claims he's killed 7. The Wichita Eagle. Wichita, Kansas: McClatchy. 11 лютого 1978. Процитовано 17 жовтня 2019.
  41. ↑ Bardsley, Marilyn; Bell, Rachael; Lohr, David. The BTK Story – More Clues Revealed. Crime Library. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 25 травня 2008.
  42. ↑ BTK took body to church, says investigator. CNN. Atlanta, Georgia: Turner Broadcasting Systems. 18 серпня 2005. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 20 лютого 2019.
  43. ↑ а б A&E Documentary Special — The BTK Killer Speaks
  44. ↑ Geberth, Vernon (2010). Sex-Related Homicide and Death Investigation: Practical and Clinical Perspectives. Boca Raton. Florida: CRC Press. с. 628. ISBN 978-1-4398-2656-0.
  45. ↑ а б BTK Strangler resurfaces after 25 years. The Scotsman. 28 березня 2004. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  46. ↑ 'BTK' serial killer caught. The Age. 27 лютого 2005. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 17 жовтня 2011.
  47. ↑ Police destroy 1,326 DNA samples taken in BTK investigation. USA Today. 31 травня 2006. Архів оригіналу за 16 червня 2009. Процитовано 1 травня 2010.
  48. ↑ Singular, Stephen (27 березня 2007). Unholy Messenger: The Life and Crimes of the BTK Serial Killer. Simon & Schuster. с. 115—116. ISBN 978-1-4165-3154-8. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  49. ↑ а б Potter, Tim (10 липня 2005). After 31 years and 10 deaths pieces fall in place. The Wichita Eagle. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 21 січня 2015.
  50. ↑ Saunokonoko, Mark (28 серпня 2019). How vanity and a rogue Microsoft Word document led to the capture of evil 'BTK' serial killer. 9news.com.au. Процитовано 22 липня 2021.
  51. ↑ Girard, James E. (2013). Criminalistics: Forensic Science, Crime, and Terrorism. Burlington, Massachusetts: Jones & Bartlett Publishers. с. 417. ISBN 978-1-4496-9180-6. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  52. ↑ Hansen, Mark (1 травня 2006). How the Cops Caught BTK: Playing to a serial killer's ego helped crack the case. ABA Journal. Chicago, Illinois: American Bar Association. Процитовано 22 липня 2021.
  53. ↑ а б Cops Make Arrest in BTK Probe. Fox News. New York City: News Corp. 27 лютого 2005. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  54. ↑ а б Sandford, John (3 березня 2005). Camp novel crops up in the BTK case. Star-Tribune. Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  55. ↑ Girard, James E. (2013). Criminalistics: Forensic Science, Crime, and Terrorism. Jones & Bartlett Publishers. с. 417. ISBN 978-1-4496-9180-6. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 21 січня 2015.
  56. ↑ BTK Kansas Serial Killer – Full BTK Story. Crime Library. Архів оригіналу за 15 червня 2008.
  57. ↑ Potter, Tim (14 березня 2007). Police tell details of BTK hunt. The Wichita Eagle. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 1 червня 2012.
  58. ↑ Potter, Tim; Finger, Stan (10 липня 2005). Policeman details capture of BTK killer. Lawrence Journal-World. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 13 вересня 2014.
  59. ↑ Nakashima, Ellen (21 квітня 2008). From DNA of Family, a Tool to Make Arrests. The Washington Post. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 січня 2015.
  60. ↑ Nye, Valerie; Barco, Kathy (2012). True Stories of Censorship Battles in America's Libraries. American Library Association. с. 133. ISBN 978-0-8389-1130-3. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
  61. ↑ Magnus, Edie (24 серпня 2005). 31 years of the BTK killer. MSNBC. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
  62. ↑ Fox, James Alan; Levin, Jack (14 березня 2011). Extreme Killing: Understanding Serial and Mass Murder. Thousand Oaks, California: SAGE Publications. с. 11. ISBN 978-1-4129-8031-9. Процитовано 11 липня 2014.
  63. ↑ CNN.com – Report: Daughter of BTK suspect alerted police – Apr 19, 2005. CNN. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
  64. ↑ Samuelson, Andy (27 лютого 2005). Wichita police: 'BTK is arrested'. Lawrence Journal-World. Lawrence, Kansas: Ogden Newspapers Inc. Архів оригіналу за 22 травня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  65. ↑ BTK Serial Killer Suspect's Charges – State of Kansas v. Dennis Rader (page 6). findlaw.com. 28 лютого 2005. Архів оригіналу за 16 квітня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  66. ↑ 'BTK' Serial Killer in Custody, Claims Police. St. Petersburg Times. 1 березня 2005. Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  67. ↑ BTK Suspect Said to Confess to 6 Slayings. USA Today. Associated Press. 27 лютого 2005. Архів оригіналу за 27 травня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  68. ↑ Finger, Stan; Potter, Tim (6 березня 2005). Rader has admitted to killings, daily says. Deseret News. Salt Lake City, Utah: Deseret News Company. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 2 червня 2008.
  69. ↑ Victim's brother describes killing linked to BTK. CNN. 2 березня 2005. Архів оригіналу за 10 жовтня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  70. ↑ Strongin, Dana; Laviana, Hurst (5 травня 2005). Families of BTK victims prepare to wait. The Wichita Eagle. Wichita, Kansas. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  71. ↑ Anger, Relief Over BTK Confessions. CBS News. 28 червня 2005. Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  72. ↑ Hansen, Mark (21 квітня 2006). How the Cops Caught BTK. ABA Journal. American Bar Association. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 21 січня 2015.
  73. ↑ Sales, Leigh (28 червня 2005). US Serial Killer pleads guilty to ten murders. The World Today. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 21 січня 2015.
  74. ↑ а б BTK killer sentenced to 10 consecutive life terms. WHO-TV (AP). 19 серпня 2005. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 7 серпня 2007.
  75. ↑ Gray, Richard M. (2010). Psychopathy and the Will to Power: Ted Bundy and Dennis Rader. У Waller, Sara (ред.). Serial Killers – Philosophy for Everyone: Being and Killing. Oxford, England: Blackwell Publishing. с. 198–99. ISBN 978-1-4443-4140-9. For most people, emotional words and scenes lead to heightened activity in the amygdala as the emotional sense of the situation overcomes them, often shutting down higher functions. For psychopaths, the amygdala responds less powerfully to the same items and when it does respond it does so in step with higher cortical activity. The cortex is the brain area associated with rational thought and interpretive functions. So, psychopaths presented with an emotional stimulus have to think about its meaning and rationally make sense of it in order to parse their response. They do not feel the effects of others' fear, sadness, or pain, so they have to work to interpret their environment.
    This characteristic appears clearly in the allocution of Dennis Rader, the BTK Killer. Standing in court before the judge, the victims' families, and the assembled press, Rader listened as the judge read out the details of his offenses. Without blinking an eye, Rader stopped the judge at several junctures to correct some minor detail. Unmoved by the enormity of his crimes or the responses of the people gathered there, Rader makes almost casual responses to the facts in the case; at one point making mouth noises as he sought a precise fact. This is a man who cannot even begin to appreciate the impact he had on others.
  76. ↑ Coates, Sam (19 серпня 2005). Rader Gets 175 Years For BTK Slayings. The Washington Post. Washington, D.C.: Washington Post Company. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 20 лютого 2009.
  77. ↑ а б Dennis Rader's listing on the Kansas Department of Corrections Kansas Adult Supervised Population Electronic Repository site. Архів оригіналу за 25 листопада 2007. Процитовано 2 червня 2008.
  78. ↑ Vries, Lloyd (24 квітня 2006). BTK Killer Gets Extra Jail Perks. CBS News. New York City: CBS Corporation. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 20 березня 2018.
  79. ↑ Ramsland, pp. 217—218.
  80. ↑ BTK Psychologist to Pay State. WIBW. Associated Press. 10 травня 2007. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.
  81. ↑ Dangelo, Adrian (12 листопада 2014). Robert Beattie Nightmare in Wichita: The Hunt for the BTK Strangler. с. 47. Процитовано 19 січня 2019.
  82. ↑ Living victim sues Rader. The Witchita Eagle. 19 серпня 2019. Процитовано 28 жовтня 2022.
  83. ↑ Hayden, Aly Vander (20 серпня 2019). Everything You Need To Know About BTK, The Disturbing Killer Shown In 'Mindhunter'. Oxygen Official Site. Процитовано 28 жовтня 2022.
  84. ↑ Ramsland, pg. 1
  85. ↑ Wenzl, Roy (26 вересня 2014). Daughter of Wichita serial killer BTK; Stephen King 'exploiting my father's 10 victims'. The Kansas City Star. Kansas City, Missouri: McClatchy. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
  86. ↑ Beattie, Robert (2005). Nightmare in Wichita. New York City: Penguin Books. ISBN 0-451-21738-1.
  87. ↑ Ahead of the Season 22 Premiere, We Ranked the 30 Best Law & Order: SVU Episodes Ever. 12 листопада 2020.
  88. ↑ Ramsland, Katherine (2010). The Forensic Psychology of Criminal Minds. New York City: Penguin Publishing. с. 36. ASIN B0030CHFQC.
  89. ↑ La Jeunesse, Marilyn, Marilyn (1 березня 2019). 11 episodes of 'Criminal Minds' that were likely inspired by real-life crimes. Business Insider. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  90. ↑ Catching Killers. IMDb. 9 лютого 2022.
  91. ↑ Leiker, Amy Renée (16 жовтня 2017). That creepy ADT guy on 'Mindhunter'? He's based on a Kansas serial killer. The Wichita Eagle. Wichita, Kansas. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
  92. ↑ Robinson, Joanna (17 жовтня 2017). Mindhunter: Who is the ADT Killer from Kansas?. Vanity Fair. New York City: Condé Nast. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  93. ↑ B.T.K. IMDb. 8 липня 2008.
  94. ↑ Is The Clovehitch Killer Based On The BTK Murders True Story?. ScreenRant. 10 травня 2021. Процитовано 11 листопада 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  95. ↑ Lyrics for BTK by Exodus. Songfacts. Процитовано 13 лютого 2022.
  96. ↑ The Raven that Refused to Sing — Concert Review

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Денніс_Рейдер&oldid=41874834