Треш-метал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Треш-метал
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярність середина 1980-х
Похідні жанри дез-метал, блек-метал, грув-метал
Піджанри
кросовер-треш, грайндкор, металкор

Треш-метал (thrash-metal від to thrash — молотити, тарабанити) — екстремальний піджанр важкого металу, характерний швидким темпом та загальною атмосферою агресії, котрий виник в першій половині 1980-х. У композиціях, як правило, застосовуються швидкі ударні ритми та гітарні рифи низької частоти. Тексти пісень переважно несуть у собі тематику соціальних антагонізмів чи окультизму.

Треш сформовано в результаті об'єднання швидких ударних хардкор-панку з подвійними бас-барабанами і складністю виконання NWOBHM. Жанр виник частково як негативна реакція на традиційний глем — менш агресивний, підпопсовий піджанр. Треш-метал став джерелом натхнення для дезу та блеку. Його поява ознаменувала початок кінця домінуванню британських колективів як законодавців важкої музики не лише у світовій, а і на європейській металсцені.

«Велику четвірку» засновників склали американські гурти — Anthrax, Megadeth, Metallica та Slayer.

Виникнення[ред.ред. код]

Термін «треш-метал» вперше був використаний у тижневику Kerrang! щодо пісні Anthrax «Metal Thrashing Mad». Певна заслуга у формуванні трешу початку 80-х належала колективу Metallica — їхній твір «Kill 'Em All» виданий в 1983-му році окремими оглядачами вважався першим трешовим альбомом.

У початку-середині 80-х з'явилося чимало треш-гуртів і за межами США — від канадської Annihilator і бразильської Sepultura до німецьких Kreator, Destruction і Sodom.

Американці не змогли, та й не намагалися повністю відтворити досить відточене звучання британських металістів. Вони привнесли в звучання неабияку долю незавершеності, брутальності й люті. Для трешу характерні жорсткі, лапідарні рифи басу і ритму. Темп коливається від помірно-швидкого до швидкого. Типовою ознакою стилю є інтенсивне басово-гітарне тремоло (як правило, по напівпритиснутих струнах, що дає багато шумових призвуків) і ритмічний унісон з кулеметними чергами двох бочок (звідси, власне і назва стилю: від англійського to thrash — молотити, тарабанити). Лінії вокалу нерідко дисонують з інструментальною фактурою. При цьому в треші, нехай навіть як контрастні «вставки», нерідко зустрічаються запозичення класичної музики (наприклад перебори напівакустичної гітари і «барочні» гітарні соло Metallica і Megadeth), так само, як і більш глибокі приклади перетворення принципів симфонічної драматургії.

Його значення велике й сьогодні, хоча корифеї напрямку в 1990-х намагалися звернути з обраного шляху (Metallica — у бік полегшення, декоративності звуку, Megadeth — до електронних експериментів). Творчість Sodom стала перехідним щаблем від трешу до дезу, а Sepultura до груву.

Посилання[ред.ред. код]