Дунайська стратегія
Дуна́йська страте́гія (англ. EU Strategy for the Danube Region) — макрорегіональна стратегія Європейського Союзу для Дуна́йського регіо́ну — довгострокова політика Європейського Союзу щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону[1].
Прийнята Єврокомісією 8 грудня 2011 року, у 2011 році підтримана Європарламентом і Радою ЄС. Розроблена з урахуванням досвіду Балтійської стратегії (стала можливою завдяки позитивним результатам реалізації останньої)[2].
Загальні положення[ред. | ред. код]
Завдання[ред. | ред. код]
Згідно зі стратегією, 14 країн басейну річки Дунай до 2020 року повинні реалізувати близько 200 проєктів, пов'язаних із чотирма основними напрямками:
- об'єднання Дунайського регіону (транспорт, енергетика, культура, туризм);
- захист довкілля в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту й біорізноманіття);
- сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти й інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств шляхом розвитку кластерів і комплексів, вкладення грошей у розвиток знань і навичок співробітників);
- зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).
Принципи[ред. | ред. код]
- Відсутність зайвих бюрократичних інститутів. Проєкти в рамках Стратегії реалізуються із залученням вже наявних європейських інститутів відповідними міністерствами країн Дунайського макрорегіону. Особлива увага акцентується на посиленні ефективності двосторонніх міждержавних стосунків.
- Відсутність додаткових фінансових асигнувань. Вітається раціональне використання наявних асигнувань і програм (близько 100 мільярдів євро до 2013 року).
- Відсутність спеціального європейського законодавства. Єврокомісія мінімізувала власний вплив виконання Стратегії, обмежившись суто координаційною функцією. Відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни макрорегіону, розподіливши між собою пріоритетні напрямки.
Учасники[ред. | ред. код]
До роботи в рамках Дунайської стратегії долучені дев'ять країн-членів ЄС:
- Австрія
- Болгарія
- Німеччина (землі Баден-Вюртемберг і Баварія)
- Румунія
- Словаччина
- Словенія
- Угорщина
- Хорватія
- Чехія
і п'ять країн, що не входять до його складу:
- Боснія і Герцеговина
- Молдова
- Сербія
- Україна (Одеська, Чернівецька, Івано-Франківська й Закарпатська області)
- Чорногорія
Дунайська стратегія і Україна[ред. | ред. код]
Українська частина Дунайського регіону охоплює площу 68,1 тис. кв. км із загальною чисельністю населення 5,9 млн людей і представлена чотирма областями, частково розташованими в басейні річки Дунай:
- Одеська область — має безпосередній вихід до Кілійського гирла річки Дунай; на території лежить частина суб-басейну Дельти Дунаю;
- Івано-Франківська й Чернівецька область — на території лежать витоки річок Прут і Серет;
- Закарпатська область — знаходиться в басейні річки Тиса.
Всі регіони є прикордонними, мають істотні природно-кліматичні й ландшафтні особливості, характеризуються наявністю компактних етнічних анклавів.
З метою зміцнення економічного, науково-технічного, інвестиційного, туристичного та культурного потенціалу українських регіонів вздовж Дунаю підписано Меморандум про співробітництво в рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону.
30 січня 2013 року координатором діяльності України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону призначено першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолія Максюту[3].
З 2015 року вони активно залучаються до євроінтеграційних процесів, транскордонних і регіональних програм як партнери по Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» (директор — Юрій Маслов).
У 2017 році Одеська обласна рада затвердила Перспективний план заходів щодо імплементації на території Одеської області Стратегії ЄС для Дунайського регіону[4].
З метою вчасного виявлення та розв’язання екологічних проблем у басейні Дунаю і суміжних з ним територій і водойм, досягнення безпечного стану довкілля шляхом моніторингу стану води, ґрунту й повітря, створено Центр сталого розвитку й екологічних досліджень Дунайського регіону[5].
9 липня 2019 року Асоціація об’єднаних територіальних громад і Асоціація органів місцевого самоврядування «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» підписали меморандум про співробітництво[6].
Джерела[ред. | ред. код]
- Авторський колектив під загальною редакцією І. В. Студеннікова. Комплексне бачення участі України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону. — Одеса, 2015. — 154 с.[7]
- Васюченок, Л. П. Дунайская стратегия как институциональный механизм развития кооперации (Наука – образованию, производству, экономике: материалы 15-й Международной научно-технической конференции). — Мінськ : БНТУ, 2017. — Т. 4. — С. 74-75.[8]
- EU Strategy for the Danube Region [Архівовано 31 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- [1] [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.](серб.)
- Danube Civil Society Forum [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- Єврокомісар Ган називає координаторів пріоритетних напрямків Стратегії ЄС для Дунайського регіону [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Стратегія [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.](рос.) на сайті Дунайської комісії
- Стратегія ЄС стосовно Дунайського регіону [Архівовано 30 квітня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Європейської комісії
- Європейська стратегія розвитку Дунайського регіону. Глосарій термінів [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Громадський простір Дунайського регіону[недоступне посилання з липня 2019]
- Українська делегація взяла участь у Конференції з Дунайського регіону [Архівовано 24 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Стратегія екологічна // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 165.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Станіслав ПОЛЯНСЬКИЙ (14 березня 2012). Дунайська стратегія і євроінтеграція України (ua) . «Лівий берег». Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 2020-8-01.
- ↑ Юрій МАСЛОВ (22 травня 2020). Нужна ли Украине Стратегия ЕС для Дунайского региона (рос.). «Лівий берег». Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 2020-8-01.
- ↑ Анатолій Максюта координуватиме діяльність України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Рішення Про затвердження Перспективного плану заходів щодо імплементації на території Одеської області Стратегії ЄС для Дунайського регіону (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
- ↑ офіційний сайт Центру сталого розвитку та екологічних досліджень Дунайського регіону. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
- ↑ Асоціація ОТГ та Асоціація "Стратегія ЄС для Дунайського регіону" підписали меморандум про співробітництво | Асоціація об'єднаних територіальних громад. ОТГ (укр.). 9 липня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
- ↑ Комплексне бачення участі України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 вересня 2021. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ Дунайская стратегия как институциональный механизм развития кооперации. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2020.
Це незавершена стаття про Європейський Союз. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |