Жепа
| Жепа сербохорв. Жепа, Žepa | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 43°57′13″ пн. ш. 19°07′59″ сх. д. / 43.95361° пн. ш. 19.13306° сх. д. | ||||
| Країна |
 Боснія і Герцеговина | |||
| Регіон |
 Республіка Сербська | |||
| Перша згадка | 1485 | |||
| Населення | 2441 1991 | |||
| Висота НРМ | 590 м | |||
| Офіційна мова | сербська | |||
| Телефонний код | (+387) 38 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 | |||
| GeoNames | 3186568 | |||
| OSM | ↑2528145 ·R (Республіка Сербська) | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Жепа Жепа (Боснія і Герцеговина) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Жепа у Вікісховищі | ||||
Жепа (босн. і хорв. Žepa, серб. Жепа) — невеликий населений пункт на крайньому сході конфедерації Боснія і Герцеговина, у межах її складової частини Республіки Сербської, у громаді Рогатиця, на північний схід від самої Рогатиці, на південний захід від Сребрениці і на північний захід від Вишеграда. Селище розмістилося на маленькій річці Жепа, яка неподалік упадає в річку Дрина в долині між горами Явор і Деветак.
Відома як місце дислокації українського батальйону миротворчих сил з охорони UNPROFOR, де відбулася найуспішніша[1] операція в історії ЗС України мирного часу, у ході якої миротворці врятували понад 9 000 мирних жителів Жепи та біженців зі Сребрениці[2].
Населення[ред. | ред. код]
Перед війною, у 1991 році, населення Жепи становило 2 441 особу, при цьому 2 330 боснійців (95%), 103 серби і 8 югославів.
Історія[ред. | ред. код]
Боснійська війна[ред. | ред. код]
Протягом війни у Боснії 1992—1995 років Жепа стала одним із трьох боснійських анклавів у східній Боснії, оточених боснійсько-сербськими силами, поряд зі Сребреницею дещо північніше та Горажде далеко південніше, після того, як інші міста (такі як Фоча, Братунаць і Зворник) зазнали етнічних чисток. Жепа витримала 40-місячну облогу з боку боснійських сербів.[3] Боснійські урядові війська в анклаві були представлені 285-ю Легкою гірською бригадою АРБіГ, командиром якої був Авдо Палич.
У квітні 1993 році ООН оголосила Жепу "зоною безпеки" і розмістила тут невеликий підрозділ Збройних Сил України у межах місії UNPROFOR. 25 липня 1995 року селище захопила Армія Республіки Сербської (ВРС), яка вигнала місцеве населення. Невдовзі після захоплення Жепи сербами полковник Авдо Палич зник. За свідченнями очевидців, його було вбито за наказом генерала ВРС Ратка Младича.[4] Під час захоплення загинули 116 босняків.[5]
Дії українців під час миротворчої місії[ред. | ред. код]
У 1993 року в анклаві Жепа було створено безпекову зону ООН, за охорону якої відповідали миротворці ЗС України. Українські миротворці мали стежити за рухом озброєних загонів, повідомляти про обстріли анклаву штаб у Сараєві та забезпечувати безпеку цивільного населення. На озброєнні вони мали лише 9 БТРів та легку вогнепальну зброю. Початково контингент становив 120 осіб, однак станом на 1995 рік у Жепі перебував підрозділ із 79 українських миротворців.
У 1995 році сербські сили почали наступ на анклав відповідно до таємної директиви Радована Караджича, що передбачала взяття в полон миротворців ООН і знищення цивільного населення Жепи.[6] Анклав зазнавав регулярних обстрілів боснійсько-сербським силами під керівництвом воєнного злочинця[7] Ратка Младича.
Попри початково приязне ставлення місцевого населення та біженців до українських військовиків, миротворчі сили зазнавали погроз з боку боснійських бойовиків, які вимагали віддати їм вилучену раніше зброю та боєприпаси. Із загостренням воєнних дій боснійські сили почали вимигати віддати їм українську зброю та бронетехніку,[8] а також облаштувати бойові позиції миротворців поруч із боснійськими позиціями, аби уникнути обстрілів сербськими силами шляхом створення «живого щита» з українських військових.[9]
Водночас ставлення місцевого населення до українського контингенту почало погіршуватися з низки причин: повальне пияцтво особового складу, випадки контрабанди, небажання контингентів інших країн (особливо нідерландського контингенту у Сребрениці) захищати босняків від сербських обстрілів. Окреме обурення місцевих мешканців викликало приязне ставлення українських солдатів до сербів та часта присутність представників сербських бойовиків на українських контрольно-пропускних пунктах.[10]
У липні 1995 року в Жепі відбулася операція Збройних Сил України, метою якої була евакуація цивільного населення селища та його околиць. Результатом української операції, незважаючи на відсутність підтримки з боку ООН та НАТО, став порятунок більш ніж 9000 осіб цивільного населення Жепи та біженців, що втекли зі Сребрениці, де нідерландський батальйон у складі 650 осіб не втручався у події та допустив масове вбивство понад 8000 осіб цивільного населення. У ході операції українські миротворці не зазнали жодних втрат.[11][12]
Сайт 8-го армійського корпусу Збройних сил України в 2015 році вважав миротворчу операцію українців у Боснії, зокрема події у Жепі, "найуспішнішою операцією в історії Збройних сил України". Водночас, боснійська редакція німецького видання Deutsche Welle у 2017 році видала статтю "Ганебна роль контингенту ООН у Жепі", у якій зібрала критичні свідчення очевидців щодо операції.[10] У ній також згадується зникнення 1995 року на українському контрольно-пропускному пункті командира боснійських сил у Жепі Авдо Палича,[13] тіло якого виявили у 2001 році, у масовому похованні жертв етнічних чисток, влаштованих сербами. Тіло булот опізнане лише 2009 року.[14]
Повоєнне життя[ред. | ред. код]
Станом на 2012 рік, із восьмисот передвоєнних місцевих домогосподарств сьогодні відновилося лише дві сотні. Жителі Жепи здебільшого лiтнi, тільки один працездатного віку, а тутешню філію початкової школи відвідують лише п'ять учнів. Єдиний зв'язок із зовнішнім світом дають фургони, які кілька разів на тиждень возять охочих до Сараєва. У поселенні існує амбулаторія яка не працює. А поліційний патруль з Рогатиці приїжджає за викликом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Як українці врятували від різанини тисячі людей в Боснії і чому про це не говорять. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Миротворець Микола Верхогляд: "Я сказав Младічу, що політики його здадуть". Історична правда. Архів оригіналу за 20 липня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
- ↑ Dani, Missing, by Ermin CENGIC, January 18, 2002. web.archive.org. 14 вересня 2005. Архів оригіналу за 14 вересня 2005. Процитовано 21 січня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Totten, Samuel; Bartrop, Paul Robert; Jacobs, Steven Leonard (2008). Dictionary of Genocide: M–Z. Greenwood Press. Процитовано 4 листопада 2020. (англ.)
- ↑ Velma Šarić (4 травня 2012). Demographics of Bosnian War Set Out. Інститут висвітлення війни та миру[en]. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 4 листопада 2020. (англ.)
- ↑ Prosecutor v. Radovan Karadžić (public): Decision on appeal from denial of judgement of acquittal for hostage-taking, рішення від 11 грудня 2012 року, МТКЮ
- ↑ Гаазький трибунал засудив генерала Младича до довічного ув'язнення. nv.ua (укр.). Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ Hedges, Chris (17 липня 1995). CONFLICT IN THE BALKANS: THE OVERVIEW; Serbs Close In on 2d Bosnian 'Safe Area'. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ BOSNIAN SERBS, MUSLIMS THREATEN UKRAINIAN U.N. FORCES AT ZEPA. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ а б "Sramna uloga" UN-vojnika u Žepi – DW – 25.07.2017. dw.com (босн.). Процитовано 24 січня 2024.
- ↑ Ерман, Георгій (9 серпня 2020). Як українці врятували від різанини тисячі людей в Боснії і чому про це не говорять - BBC News Україна. web.archive.org (Українська) . BBC News Україна. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
- ↑ Різанина в Сребрениці та Путін: якою була роль Росії та України. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
- ↑ Time For a Full Investigation into The Enforced Disappearance of Avdo Palić. Amnesty International. 23 August 2007. Архів оригіналу за 24 June 2009. Процитовано 5 August 2009.
- ↑ Remains of Bosnian War Hero Identified. Balkaninsight.com. 5 August 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- Žepa-BiH [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Zepa Online [Архівовано 12 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Ivo Andrić Foundation — The Bridge on the Žepa
- The long way back to Zepa [Архівовано 18 березня 2006 у Wayback Machine.]
- Миротворчі операції України [Архівовано 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Вывод мусульман из Жепы. Андрей Хлусович [Архівовано 19 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- [1] [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.]
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (листопад 2013) |
|
