Домашнє господарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дома́шнє господа́рство або Ха́тнє господа́рство, домогоспода́рство (англ. Household) — суб'єкти економічної діяльності, пов'язані з веденням домашнього господарства, тобто переважно зі споживанням. Вони охоплюють економічні об'єкти і процеси, які відбуваються там, де постійно проживають людина, сім'я.

Головні риси[ред. | ред. код]

Головними рисами домашнього господарювання є:

  • приватна власність на економічні ресурси (трудові, капітальні і деякі види земельних ресурсів);
  • здатність самостійно приймати власні рішення;
  • прагнення до максимального задоволення своїх потреб.

Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг підприємств.

Основні функції[ред. | ред. код]

Домашні господарства виконують три групи функцій:

  1. особисте кінцеве споживання товарів і послуг або власного виробництва, або ринкового походження;
  2. заощадження і участь у нагромадженні капіталу такими шляхами:
    • відкриття депозитів у кредитних установах;
    • купівля акцій підприємств;
    • надання позик, зокрема, з використанням боргових документів, наприклад, облігацій;
  3. надання інших чинників виробництва – найманої праці, землі й природних ресурсів, підприємницьких здібностей.

Склад домогосподарств[ред. | ред. код]

Склад домогосподарства варіюється від однієї особи до чотирьох і більше.

В Україні середній розмір домогосподарства становить приблизно 2,59 особи[1]. Серед домогосподств превалюють ті, які не мають дітей. Разом з тим, серед домогосподарств із дітьми переважають ті, які мають одну дитину. Частка таких серед домогосподаств із дітьми має тенденцію до зростання. Серед домогосподарств із двома та більше дітьми більшість має двох дітей, але їх частка має тенденцію до зменшення.[2]

Індивідуальне підприємництво[ред. | ред. код]

На практиці виробничо-комерційної діяльності склалося така підприємницька форма, як індивідуальне підприємство.

Індивідуальне підприємництво — засноване на індивідуальній або сімейній власності підприємця. Відмінності між капіталом і особистим майном підприємця не проводяться. Майнова відповідальність розповсюджується на все майно підприємця незалежно від його включеності в капітал. В Україні виділяють дві форми індивідуального підприємництва:

  • Індивідуальна трудова діяльність. В даному випадку підприємництво засноване виключно на власній праці підприємця і членів його сім'ї.
  • Індивідуальне (сімейне) приватне підприємство. Тут використовується праця найнятих робітників. Підприємство обов'язково реєструється і несе відповідальність, обмежену майном підприємства, а не повну відповідальність всім майном як при індивідуальній трудовій діяльності.

Література[ред. | ред. код]

  • Кириленко В. В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 193 с.
  • Споживча поведінка українських домогосподарств : монографія / Ю. Ф. Пачковський, А. О. Максименко; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2014. - 289 c. - Бібліогр.: с. 230-255.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]