ЗПУ-4
| ЗПУ-4 | |
|---|---|
 ЗПУ-4 в Артилерійському історичному музеї Санкт-Петербурга | |
| Тип | Буксирована зенітна установка |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1949 — т. ч. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Іван Лєщинський[ru] |
| Розроблено | 1945–1948 |
| Виробник | Завод № 2 |
| Виготовлення | із 1949 року |
| Варіанти | Тип 56 |
| Характеристики | |
| Вага | 2100 кг |
| Довжина ствола | 1346 мм |
| Снаряд | 14,5×114 мм |
| Дія | короткий хід ствола, поворотний затвор |
| Підвищення | -7 — +90 |
| Траверс | 360 |
| Темп вогню | 1100—1200 постр./хв |
| Дульна швидкість | 990—1000 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 2000 м |
| Система живлення | стрічка |
Головне озброєння | 4 х 56-П-562 |
| Дорожній просвіт | 380 мм |
ЗПУ-4 у Вікісховищі | |
ЗПУ-4 — радянська 14,5-мм зенітна установка зчетверених[ru] кулеметів КПВ. Призначена для ураження цілей на висоті до 1500 метрів. Можливе застосування по наземних цілях, у тому числі по легкоброньованій техніці та живій силі. Скорострільність — 600 пострілів за хвилину на ствол (2400 п/хв сумарна). Маса установки — 2,1 тонни.
Установки створювалися на базі 14,5-мм великокаліберного кулемета Владимирова з дальністю вогню до 2000 метрів.
Розробка зчетвереної установки ЗПУ-4 розпочато 1945 року на конкурсних засадах заводом № 2 і ОКБ-43. Попередні випробування ЗПУ-4 конструкції Івана Лещинського[ru] (завод № 2) показали її переваги над конструкцією, що було розроблена ОКБ-43. Після доопрацювання за результатами випробувань ЗПУ-4 Івана Лещинського було повторно випробувано на Донгузькому полігоні у 1946 році. У серпні-вересні 1948 року вона пройшла військові випробування і була прийнята на озброєння в 1949 році.
ЗПУ-4 використовувався під час корейської війни північнокорейськими і китайськими військами.
Застосовувалася радянськими військами під час придушення Угорської революції 1956 року, під час вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини (1968), а також війні в Афганістані (1979—1989), де її часто встановлювали на вантажівках. Також ЗПУ-4 використовувався іракськими збройними силами під час війни у Перській затоці. Застосовувалась і урядовими силами, і повстанцями у громадянській війні в Лівії 2011 року.
У радянській армії ЗПУ-4 змінила потужніша спарена артустановка ЗУ-23-2.
Алжир — 40 станом на 2018 рік[1]
Ангола — деяка кількість станом на 2018 рік[2]
Бангладеш — кількість невідома, можливо, використовувалася під час повстання Бангладешських гвинтівок[en].
Бурунді — 15 станом на 2018 рік[3]
Габон — 14 станом на 2018 рік[4]
Гана — 2 станом на 2018 рік[5]
ДР Конго — деяка кількість станом на 2018 рік[6]
Єгипет — 300 станом на 2018 рік[7]
Зімбабве — деяка кількість станом на 2018 рік[8]
Іран — деяка кількість станом на 2018 рік[9]
Камбоджа — 100 станом на 2018 рік[10]
Республіка Конго — деяка кількість станом на 2021 рік[11]
Північна Корея — деяка кількість станом на 2018 рік[12]
Лаос — деяка кількість станом на 2018 рік[13]
Мавританія — 12 станом на 2018 рік[14]
Мадагаскар — 50 станом на 2018 рік[15]
Малаві — 40 станом на 2018 рік[16]
Марокко — 20 станом на 2018 рік[17]
Монголія — деяка кількість станом на 2018 рік[18]
Намібія — 40 станом на 2018 рік[19]
Непал — 30 Тип 56[20] станом на 2018 рік[21]
Сейшельські Острови — деяка кількість, боеспособность неизвестна станом на 2018 рік[22]
Сенегал — деяка кількість станом на 2018 рік[23]
Сирія — деяка кількість на озброєнні Сирійських демократичних сил та Euphrates Shield Forces станом на 2018 рік[24]
Судан — деяка кількість станом на 2018 рік[25]
Танзанія — деяка кількість станом на 2018 рік[26]
Того — 38 станом на 2018 рік[27]
Уганда — деяка кількість станом на 2018 рік[28]
Центральноафриканська Республіка — деяка кількість станом на 2018 рік[29]
Чад — деяка кількість, станом на 2018 рік[30]
Південний Судан — деяка кількість станом на 2018 рік[31]
.svg){kind=small}
СРСР
Латвія — 2 ЗПУ-4, станом на 2007 рік[32]
Мальта — 50 ЗПУ-4, станом на 2007 рік[33]
М'янма — раніше була на озброєнні (представлена в музеї національної армії)
Панама — деяка кількість, станом на 1989 рік
Україна — станом на 15 серпня 2011 року, на зберіганні[34]
| Країна | Місце | Зображення |
|---|---|---|
 Росія |
Аксай, Ростовська область. Військово-історичний комплекс імені Н. Д. Гулаєва[ru] | 
|
| Росія |
Артилерійський історичний музей Санкт-Петербург | 
|
| Росія |
Технічний музей у Тольятті[ru] | 
|
- Установка ЗПУ-4 фігурує у радянському фільмі «А зорі тут тихі» про події німецько-радянської війни, незважаючи на те, що вона була прийнята на озброєння лише через чотири роки після закінчення Другої світової війни.
- ЗПУ-4 кілька разів зустрічається у серії фільмів «Нестримні».
- ЗПУ-4 зустрічається у грі «Call of Duty 4: Modern Warfare» у ролі ворожої ЗПУ і не може використовуватись гравцем.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 325.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 445.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 450.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 464.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 466.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 458.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 330.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 496.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 334.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 248.
- ↑ The Military Balance 2021. — P. 458.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 276.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 282.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 351.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 471.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 472.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 352.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 286.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 476.
- ↑ китайська копія ЗПУ-4
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 289.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 483.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 482.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 364.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 489.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 491.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 492.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 493.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 453.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 454.
- ↑ The Military Balance 2018. — P. 488.
- ↑ The Military Balance 2007. — P. 127.
- ↑ The Military Balance 2007. — P. 169.
- ↑ розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. N 1022-р. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 31 травня 2022.