Call of Duty 4: Modern Warfare

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Call of Duty 4: Modern Warfare
Call of Duty 4 Modern Warfare.jpg
Розробник Infinity Ward
Aspyr (Mac conversion)
Видавець Activision
Композитор Стефен Бартон, Гаррі Греґсон-Вільямс
Частина серії Call of Duty
Попередня гра серії Call of Duty 3
Наступна гра серії Call of Duty: World at War
Дата випуску 5 листопада 2007, 7 листопада 2007, 9 листопада 2007, 27 грудня 2007, 10 вересня 2009, 26 вересня 2008, 28 січня 2011, 10 листопада 2009 і 4 листопада 2016
Версія 1.7 (28 червня 2008)
Жанр(и) шутер від першої особи
Платформа Mac OS X, PlayStation 3, Windows, Xbox 360
Рушій гри Proprietary
Режим гри багатокористувацька гра і одиночна гра
Носій DVD, Blu-ray Disc
Сайт callofduty.com/codmw?path=codmw

Call of Duty 4: Modern Warfareшутер від першої особи розроблений американською компанією Infinity Ward і виданий Activision для Mac OS X, PlayStation 3, Windows, Xbox 360 та Wii. Гра вийшла в Північній Америці, Австралії та Європі в листопаді 2007 для консолей та Windows, і у вересні 2008 для Mac. Потім, у 2009 була випущена для Wii. Ця гра стала четвертою в серії Call of Duty і першою в підсерії Modern Warfare, прямим продовженням сюжету гри є Call of Duty: Modern Warfare 2. Це перша гра серії, що відривається від тематики Другої світової, події гри відбуваються в наш час і пов'язані з боротьбою проти тероризму. Гра використовує власний рушій, що розроблявся протягом двох років. 10 листопада 2009 року гра була видана в Японії Square Enix.

Однокористувацька кампанія дає змогу пограти за деяких бійців служб США, Великої Британії і регулярних частин. Дії гри відбуваються в Росії, Азербайджані, Україні та на Близькому Сході. Музику до гри написали Гаррі Греґсон-Вільямс та Стефан Бартон.

За перші 24 години продажу було продано близько 600 000 копій гри. Всього було реалізовано понад 10 мільйонів копій гри. Гра стала однією з найкращих у серії Call of Duty.

Сюжет[ред.ред. код]

Пролог[ред.ред. код]

Російський ультранаціоналіст Імран Захаєв мріє захопити владу в Росії та приєднати до неї нові території. Захаєв знає, що США не дасть йому це зробити, тому він фінансує переворот на Близькому Сході, організований його союзником Халедом аль-Асадом, щоб відволікти увагу світу від Росії. Поки на Близькому Сході іде війна, Захаєв починає громадянську війну в Росії з метою захоплення влади. Незважаючи на це, розвідка США і Великої Британії розкривають плани Захаєва та відправляють свої війська в обидва регіони.

Початок гри проходить на військовій базі Креденхіл у Великій Британії. Тут проходять службу бійці підрозділу капітана Джона Прайса, до якого щойно приєднався новачок Джон «Соуп» МакТавіш,— готуються до десантної операції.

Історія розповідається від імені оперативників спецслужби SAS сержанта Джона «Соупа» МакТавіша, капітана (у двох місіях - лейтенанта) Прайса, безіменного оператора бомбардувальника AC-130H, невідомого бійця ОТГ-141 (в епілозі), американського морського піхотинця сержанта Пола Джексона та президента неназваної держави Близького Сходу Ясира аль-Фулані.

Соуп МакТавіш у складі підрозділу SAS капітана Прайса проникає на корабель терористів у Беринговій протоці. Підрозділ Прайса штурмом захоплює корабель. У одному з контейнерів у трюмі виявляється скриня з невідомим умістом і документи арабською мовою. Проте дізнатись, що в скрині не вдається, оскільки корабель атакують два винищувачі МіГ, швидше за все російських ВПС. Корабель починає тонути і загін ледве встигає покинути його на вертольоті SAS UH-60 Blackhawk. Далі Халед-аль-Асад захоплює владу на Близькому Сході і вбиває президента аль-Фулані в прямому ефірі центрального каналу.

Акт 1[ред.ред. код]

Загін капітана Прайса відправляється на Кавказ для визволення з полону інформатора британських спецслужб, відомого під кодовим ім'ям Микола, що працює подвійним агентом серед російських ультранаціоналістів. За допомогою російських лоялістів під командуванням сержанта Комарова загін Прайса бере штурмом табір терористів і рятує Миколу, після чого всі евакуюються на вертольоті SAS. Проте вертольоту так і не вдається покинути територію, що знаходиться під контролем ультранаціоналістів, його збивають ворожі системи ППО. Тим, що вижили після аварії (Миколі, Гасу, Соупові, Прайсу і іще одному бійцю SAS) доводиться пробиратися через ворожу територію до місця евакуації. Через деякий час прилітає літак AC-130, який послало західне командування і прикриває героїв з повітря, розчищаючи вогнем шлях до зони евакуації. Загонові вдається дістатися до зони евакуації і покинути ворожу територію. Тим часом ЗС США починають масштабне вторгнення на Близький Схід, з метою повалення режиму аль-Асада. Морська піхота швидко просувається. У цих боях бере участь зі своїм загоном морпіхів під командуванням лейтенанта Васкеса сержант Пол Джексон. Армія США атакує столицю неназваної держави. Морпіхи знаходять у президентському палаці ядерну бомбу. Оголошується загроза вибуху і американські війська починають швидко покидати місто. Але вертоліт AH-1 Cobra, що супроводжує вертоліт із загоном Джексона на борту, збивають, і загін, розуміючи, що може не встигнути покинути місто до вибуху, намагається врятувати першого пілота вертольота капітана Пелайо (другий пілот Кітінг гине при падінні). Їм вдається, сівши поблизу, пробитися до місця аварії і врятувати пілота (її виносить на собі Джексон). Потім, у повному складі, загін знову сідає у вертоліт і той починає швидко покидати зону бойових дій. Відбувається ядерний вибух, і разом з іншими військами, що не встигли вчасно покинути місто, їх накриває вибуховою хвилею. Загін Джексона повністю гине. Самому Джексонові вдається вижити після аварії, але, вилізши із уламків вертольота, він помирає від одержаних ран і радіації, а столиця виявляється практично знищеною ядерним вибухом. Тим не менш, війна виграна і режим аль-Асада повалений.

Акт 2[ред.ред. код]

Загін капітана Прайса відправляється в Азербайджан і за підтримки російського вертольота Мі-28 штурмом захоплює село, де швидше за все переховується аль-Асад. Загонові вдається знищити всіх терористів і захопити його. Під час допиту у аль-Асада дзвонить стільниковий, і Прайс, узявши слухавку, впізнає голос Імрана Захаєва. Після цього Прайс убиває аль-Асада пострілом у голову зі свого M1911. Потім дія переноситься на 15 років назад (зима 1996 року). Оперативники SAS лейтенант Прайс і капітан Макміллан проходять у Прип'ять, обійшовши патрулі терористів, і займають позицію на верхньому поверсі в готелі "Полісся". Терортисти планують вивезення з ЧАЕС паливних стержнів для створення ядерної зброї. Задача бійців SAS убити лідера терористів, Імрана Захаєва, який буде брати участь у зустрічі терористів біля готелю через 3 доби після прибуття оперативників (можна порахувати в завантажувальному ролику). У вирішальний момент Прайс здійснює постріл у Захаєва, проте куля, міняючи напрямок через вітер, попадає Захаєву в руку і відриває її. Бійцям SAS доводиться тікати від переслідування, під час якого Прайс збиває вертоліт, але той, падаючи наносить рану Макмілланові, через що Прайсові доводиться нести капітана майже весь шлях до оглядового колеса, де вони чекають на вертоліт SAS, який евакуює бійців із ворожої території. Потім дія знову повертається у 2011 рік. Загін Прайса тримає позицію в селі, в якому ховався аль-Асад, їх атакують чисельніші сили ультранаціоналістів, але вертоліт, що вчасно прибув, забирає їх, і загонові вдається врятуватись. Тепер, коли стало відомо те, що Захаєв вижив і пов'язаний із подіями, що відбуваються найближчим часом, загін Прайса отримує завдання знайти знайти його і ліквідувати. Для цього вони повинні захопити в полон його сина Віктора - керівника ультранаціоналістів на півдні Росії. Проте коли йог конвой атакують SAS за підтримки морської піхоти США і лоялістів, Віктор намагається втекти. Бійці SAS і морпіхи переслідують його, одночасно подавляючи атаки бойовиків. Під кінець він потрапляє в глухий кут на даху будинку, і його настигає загін Прайса. Але, щоб не потрапити в полон, Віктор стріляє собі в голову, сказавши перед цим фразу: "Ви всі все одно незабаром здохнете".

Акт 3[ред.ред. код]

Після загибелі свого сина Захаєв оголошує ультиматум Заходу. Якщо західні війська негайно не покинуть територію РФ, Захаєв завдасть ядерного удару по США. Американські війська і SAS дізнаються, що Імран Захаєв зі своїми бойовиками захопив російську військову базу на Алтаї, де зберігаються ядерні боєголовки, якими погрожує лідер сепаратистів. Вони вирішують відправитись на Алтай і захопити цю базу, взявши під контроль ядерні ракети. Під час приземлення на Алтаї, парашут американського солдата, штаб-сержанта Гріггса відносить убік від загону, і його беруть у полон бойовики. Прайс із загоном звільняють його і просуваються до бази, знищуючи всі патрулі на своєму шляху. Але, коли загони вже майже проникли на базу, ультранаціоналісти запускають ядерні ракети в бік США. Бійці SAS і американські солдати атакують базу ультранаціоналістів. Союзники захоплюють пункт управління запуском ракет і Соуп вводить коди скасування ракети. Захаєв, бажаючи помститися американцям і британцям за смерть свого сина, кидає всіх солдатів, що лишилися, в атаку на американців і британців. Загони захоплюють УАЗи і намагаються втекти від російських ультранаціоналістів, що переслідують їх і дістатись до точки евакуації. Але міст, по якому мали проїхати УАЗи, підриває вертоліт Мі-24, позбавляючи загін шляху для відступу. Загони Прайса і Гріггса опиняються в пастці: на мосту, що розвалюється вони намагаються сховатися від атакуючих загонів за поваленими машинами. У цей момент поруч із ними вибухає пошкоджений бензовоз. Соуп, прийшовши до тями, бачить, що більшість солдатів його загону мертві, а Гріггс, відстрілюючись намагається відтягнути його від палаючих машин, але гине від поранення в голову. У цей момент з'являється сам Захаєв у супроводі двох терористів, які вбивають бійців SAS і морпіхів, що вижили, сам Захаєв добиває Гаса пострілом у голову. Раптом підлітають вертольоти Мі-28H лоялістів Комарова і рятують Прайса і Соупа від смерті, відвертаючи увагу Захаєва і його людей. У цей момент поранений Прайс, що лежить недалеко від Соупа, кидає сержантові свій пістолет, із якого той убиває Захаєва і його охоронців. Останнє, що бачить Соуп перед втратою свідомості: Прайс лежить нерухомо, а лікар-лояліст робить йому непрямий масаж серця. Комаров рятує Соупа і вертоліт перевозить його в госпіталь.

Епілог[ред.ред. код]

Бійці SAS, чиї імена не уточнюються, рятують важливу персону із рук терористів на борту літака. Один із них пристібує врятованого заручника до себе, і потім вони покидають літак, стрибаючи з парашутами, тоді як літак, у якому знаходилась бомбу біля трупа одного із загиблих пасажирів, вибухає в повітрі.

Персонажі[ред.ред. код]

  • Велика Британія Сержант Джон «Соуп» МакТавіш - військовослужбовець 22-го полку SAS Великої Британії. Головний герой усіх частин Modern Warfare. В останній місії Call of Duty 4: Modern Warfare отримує важке поранення від бензобаку, але потім убиває Захаєва з пістолета, якого йому кинув Прайс. Бере участь у подіях ігор Call of Duty: Modern Warfare 2 і Call of Duty: Modern Warfare 3. В останніх трьох місіях Call of Duty: Modern Warfare 2 з'являється як головний персонаж.
  • США Сержант Пол Джексон (†) — морський піхотинець 1-ї роти Force Recon Корпусу морської піхоти США. Один з головних героїв. Наприкінці місії «Шок і тремтіння» його вертоліт розбивається від ядерного вибуху. Помер Джексон від радіації, після того як його вертоліт розбився.
  • Велика Британія Капітан Джон Прайс (у місіях 1996 року — лейтенант) — військовослужбовець 22-го полку SAS Великої Британії. Командир підрозділу, до якого належить «Соуп» МакТавіш. Наприкінці гри втрачає свідомість від сильних поранень. За нього можна грати тільки в місіях «Усі в камуфляжі» і «Вбити одним пострілом». Ураховуючи його вік, можна припустити, що Джон — онук капітана Прайса з Call of Duty і Call of Duty 2. Брав участь у подіях ігор Call of Duty: Modern Warfare 2 і Call of Duty: Modern Warfare 3, в останній місії третьої частини є головним персонажем.
  • США Оператор американського військового літака AC-130H.
  • Саудівська Аравія Ясир аль-Фулані(†) — президент неназваної близькосхідної країни. Страчений Хеледом аль-Асадом.
  • Велика Британія Гас (браво 5)(†)

Гас був одним з інструкторів Соупа після його прийняття в SAS і перевіряв навички Соупа у стрільбі і рукопашному бою.

Під час операції на кораблі Гас разом з Уолкрофтом і Гріффіном був у другій групі, яка висадилася на палубу судна після першої, до того часу вже встигла зачистити житлові відсіки та капітанський місток. Об'єднавшись, загін провів зачистку палуби, а потім транспортних відсіків корабля. Після атаки ворожих літаків Гас разом з усіма був змушений евакуюватися на вертольоті.

Пізніше загін Браво-6, у складі якого служив Гас, був покинутий в Західній Росії, де йшла Громадянська війна, для порятунку інформатора британських спецслужб — Миколи, якиого було виявлено і взято в полон росіянами ультранаціоналістами. Однак для цього потрібно об'єднатися з росіянами лоялістами на чолі з сержантом Комаровим, так як тільки він знав про місцезнаходження британського шпигуна. Британцям довелося пройти через село, зайняте ультранаціоналістами, і знищити ворожу групу, перш ніж на околиці їх зустрів Комаров. Він повідомив, що для того, що б врятувати шпигуна, потрібно звільнити прилегле село, зайняте ворогом. Прайс погоджується, і вони беруться до справи.

Але навіть після того, як сили ультранаціоналістів були знищені, Комаров явно не поспішав повідомити місцезнаходження Миколи, і Прайс вирішує "вибити" з нього інформацію — він подає сигнал Гасу, і той дістає сержанта і робить вигляд, ніби збирається скинути його з кручі. Комаров, злякавшись, каже їм, що полонений знаходиться в одному з будинків села. Тепер загін Прайса починає діяти окремо від росіян і прямує до цього будинку. Щоб отримати перевагу в бою з охороною, капітан наказує Гасу підійти до електрорегулятора і відключити електрику в будинку. Після цього Прайс і Соуп починають штурм. Вони, користуючись приладами нічного бачення, без зусиль розстріляли бойовиків у повній темряві і виявили Миколу на другому поверсі. Вони йдуть до точки евакуації, де їх чекав вертоліт.

Пізніше брав участь у захопленні Віктора Захаєва. Далі допоміг звільнити Гріггса. Під час штурму ядерної бази, очолював групу 2, яка штурмувала центр управління. Під час втечі був "затиснутий" ультранаціоналістами разом з Прайсом, Соупом, Гріггсом та іншими бійцями на дорозі. Після вибуху бензовозу опинився ближче до місця прибуття Захаєва. Отримав кулю 50-го калібру в голову, і помер на місці.

Індивідуальні риси Громадянська війна в Росії. Гас (Браво-5) є досвідченим солдатом і правою рукою капітана Прайса у всіх завданнях. Йому належить рекорд проходження смуги перешкод на базі SAS у Креденхіллі — 19 секунд. Крім того, він досвідчений водій. Між Гасом і командиром склалися дружні стосунки. Гас знав Соупа ще до участі SAS у громадянській війні в Росії. Гас має запальний характер і почуття гумору, часто протестує проти рішення командування. До росіян він ставиться зневажливо, ділячи їх на поганих і хороших. Під час пошуків шпигуна Миколи Гас, роздратований діями Комарова, який сподівався використовувати британців у своїх цілях, не витримав і вибив усі відомості. Серед інших бійців Гас виділяється кілька вільній формі і улюбленою зброєю G36C, яку використовував тільки він. У ближньому бою він надає перевагу дробовикові W1200

Рецензії гри[ред.ред. код]

Огляди
Світові
Видання Оцінка
Eurogamer 9/10[2]
Game Informer 10/10[1]
GamePro 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg
GameSpot 9/10
GameSpy 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[4]
GameTrailers 9.4/10[3]
IGN 9.4/10[5]
OXM 10/10[6]
X-Play 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg
Агрегатори
Агрегатор Оцінка
GameRankings (X360) 94.08%[7]
(PS3) 93.54%[8]
(PC) 92.29%[9]
(Wii) 78.50%[10]
Metacritic (X360) 94/100[11]
(PS3) 94/100[12]
(PC) 92/100[13]
(Wii) 76/100[14]
Нагороди
Видання Нагорода
GameCritics: Best Action Game[15]
GameSpot: Best Graphics, Best Shooter, Best Xbox 360 Game, Best PlayStation 3 Game[16][17]
GameTrailers: Best Graphics, Best PS3 Game[18]
GamePro: Best Overall Game of the Year[19]
IGN: Best Xbox 360 Game, Best Shooter of 2007[20][21][22]
GameSpy: Best PS3 Game, Best Xbox 360 Game, Best PC Game, Game of the Year
X-Play: Best Shooter, Best Sound Design[23]
Spike Video Game Awards: Best Shooter, Best Military Game[24]
Academy of Interactive Arts & Sciences: Action Game of the Year, Console Game of the Year, Overall Game of the Year[25]
Golden Joystick Awards Game of the Year[26].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Biessener, Adam. Call of Duty 4: Modern Warfare. Game Informer. Архів оригіналу за 2008-02-16. Процитовано 2008-03-17. 
  2. Reed, Kristan. Call Of Duty 4 review. EuroGamer. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2009-07-27. 
  3. Call of Duty 4 – Review HD. Spike. 2007-11-05. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  4. Williams, Bryn. Call Of Duty 4 rewview. GameSpy. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2009-07-27. 
  5. Goldstein, Hillary. Call of Duty 4: Modern Warfare. IGN. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-3- 13. 
  6. McCaffrey, Ryan. Call of Duty 4: Modern Warfare. Official Xbox Magazine. Архів оригіналу за 2008-12-23. Процитовано 2009-03-14. 
  7. Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360). GameRankings. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2008-03-17. 
  8. Call of Duty 4: Modern Warfare (PlayStation 3). GameRankings. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2008-03-17. 
  9. Call of Duty 4: Modern Warfare (PC). GameRankings. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2008-03-17. 
  10. Call of Duty: Modern Warfare: Reflex Edition (Wii). GameRankings. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2008-03-17. 
  11. Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360). Metacritic. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-03-13. 
  12. Call of Duty 4: Modern Warfare (PlayStation 3). Metacritic. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-03-13. 
  13. Call of Duty 4: Modern Warfare (PC). Metacritic. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-03-13. 
  14. Call of Duty: Modern Warfare: Reflex Edition (Wii). Metacritic. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2009-03-13. 
  15. 2007 Winners. Game Critics Awards. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-04-22. 
  16. GameSpot Editor's Choice. GameSpot. CNET Networks, Inc. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  17. Best Xbox 360 Game. GameSpot. Процитовано 2008-03-17. 
  18. Best of E3 2007 Awards. Spike. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  19. Call of Duty 4 award. GamePro. 2007-12-27. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-01-08. 
  20. Call of Duty 4: Modern Warfare (Xbox 360 Game of the Year). IGN. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  21. Call of Duty 4: Modern Warfare. IGN. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  22. Game of the Month: November 2007 (Best First-Person Shooter). IGN Xbox 360. IGN Entertainment, Inc. 2007-11-30. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  23. Berardini, Cesar A. (2007-12-18). BioShock Wins G4's X-Play Game of the Year Award. TeamXbox. IGN Entertainment, Inc. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  24. Video Game Awards 2007. Spike. 2007-12-09. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-03-17. 
  25. 11th Annual Interactive Achievement Awards. The Academy of Interactive Arts & Sciences. Архів оригіналу за 2008-01-11. Процитовано 2008-03-17. 
  26. BBC news article lists 2008 winners here
Відеоігри Це незавершена стаття про відеоігри.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.