Очікує на перевірку

Затулін Костянтин Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Затулін Костянтин Федорович
Затулин Константин Федорович
Народився7 вересня 1958(1958-09-07) (66 років)
Батумі, Грузинська РСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Місце проживанняМосква, Росія Росія
Діяльністьполітик
Alma materІсторичний факультет МДУ
Знання мовросійська
ЧленствоДержавна дума Федеральних зборів Російської Федерації VII скликання, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd, Fifth Civic Chamber of the Russian Federation (2014–2017)d і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Посададепутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
ПартіяЄдина Росія
У шлюбі зДарья Костянтинівна Козіціна
Дітидонька Даша
Нагороди
орден Олександра Невського Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) ювілейна медаль «300 років Російському флоту» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» орден Республіки (ПМР) медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня Орден преподобного Сергія Радонезького
Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
Почесна грамота Президента Російської Федерації
медаль «За повернення Криму» Орден «Честь і слава» (Абхазія) орден Пошани (Вірменія)
орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня
Сайтzatulin.ru

Костянти́н Фе́дорович Зату́лін (рос. Константин Фёдорович Затулин); (*7 вересня 1958, Батумі, Грузинська РСР, СРСР) — російський політик, директор Інституту країн СНД, депутат Державної думи Росії від партії Єдина Росія.

Одна з ключових постатей, що відповідальна за створення сепаратистських рухів на пострадянському просторі,[⇨] і, зокрема у підготовці російсько-української війни.[⇨]

Біографія

Народився 7 вересня 1958 р. в Батумі, в родині начальника штабу Туркменського прикордонного округу Федора Івановича Затуліна та Віри Іванівни Затуліної (Федорової). Його батько походив з родини донських козаків, в 20-ті роки служив у Червоній Армії, дослужився до полковника НКВС, пізніше КДБ. Після служби в спецорганах служив у міській адміністрації в місті Сочі, де й помер у 1981 р. Мати була довгий час паралізована після інсульту, померла в 1978 р. Костянтин був у родині наймолодшим — старший брат і сестра померли в дитинстві.

У 1975 р. після закінчення школи Затулін спробував вступити до Московського інституту міжнародних відносин, однак не вступив. Також невдалою була спроба вступити на історичний факультет Московського університету у 1976 р., не набрав достатньої кількості балів і був зарахований на заочне відділення. На другому курсі перевівся на денне відділення, вчився на кафедрі історії КПРС. Уже на другому курсі намагався вступити в партію, однак не був прийнятий і сконцентрувався на комсомольській роботі — був секретарем комітету комсомолу, оперативного комсомольського загону. У 1981 р. закінчив університет з червоним дипломом і продовжив навчання в аспірантурі. Темою дисертації було «партійне керівництво промисловістю у 1965—1980 рр.», яку захистив після кількох спроб тільки через шість років у 1987 р.

Політична діяльність

У 1984 р. вступив до лав КПРС, у 1987 р. перейшов на роботу в ЦК ВЛКСМ, працював помічником секретаря ЦК ВЛКСМ до 1990 р. У січні 1989 р. став виконавчим директором новоствореної «Асоціації молодих керівників підприємств СРСР». Пізніше ця асоціація була реорганізована у Російський союз промисловців та підприємців. В тому ж 1989 р. почав співпрацювати з Московським об'єднанням виборців. У 1990 р. двічі невдало балотувався до міськради м. Москви, вибори та перевибори були визнані недійсними. У тому ж році в рамках асоціації підприємців був організатором Московської товарної біржі, де був обраний членом біржового комітету. У 1991 р. був одним з організаторів Міжрегіонального біржового союзу, став членом Ради з підприємництва при Президенті Росії та при мері Москви. Був ініціатором створення Ради підприємців при мері та уряді м. Москви. У 1992 р. був причетний до афери навколо лотереї «Москва і москвичі», в результаті якої були ошукані тисячі мешканців столиці Росії.[1] В тому ж 1992 р. був одним з ініціаторів заснування та одним з директорів Міжнародного банку торгової співпраці (МБТС).

У 1993 р. Затулін був обраний депутатом Державної думи Росії від Партії російської єдності і згоди (ПРЕС), головував в комітеті думи по СНД та зв'язках із співвітчизниками, парламентській комісії по Чорноморському флоту. В квітні 1996 р. заснував Інститут країн СНД — співзасновниками виступила низка федеральних державних відомств, мерія м. Москви. У 1997 р. був призначений помічником мера Москви Юрія Лужкова, а через рік у 1998 р. вступив до руху «Держава», який далі за його ініціативи приєднався до руху Лужкова «Отєчєство». На з'їзді руху Затуліна було обрано членом центральної ради. На виборах у Держдуму 1999 року обраний не був, на наступних виборах у 2003 балотувався від руху «Єдина Росія». Отримавши 44,6 % голосів був обраний депутатом, працював в комітеті зі справ СНД та зв'язках зі співвітчизниками, був членом ради з зовнішньої та оборонної політики. На наступних виборах 2 грудня 2007 був знову обраний депутатом Держдуми від «Єдиної Росії», а з січня 2008 р. був першим заступником думського комітету зі справ СНД та зв'язків із співвітчизниками.

Діяльність на пострадянському просторі

У 2018 році Затулін курував низку питань із невизнаними Абхазією та Південною Осетією, окупованими Росією регіонами Грузії. Обговорювалися питання визнання документів, фінансування, просування Росією міжнародного визнання цих утворень, зокрема серед країн Латинської Америки.[2]

Діяльність в Україні

Висловлювання та дії Затуліна на території України піддавалися критиці різними політиками, зокрема його звинувачували в українофобії.[3][4][5]

З середини 90-х сприяв рухам сепаратизму на Донбасі, в чому допомагав російському політику Юрію Лужкову.[6]

СБУ тричі оголошувало Затуліна персоною нон ґрата в Україні.

  • У 1996 р. у зв'язку з висловлюваннями спрямованими на відторгнення Криму та втручанням у внутрішні справи України Костянтину Затуліну заборонили відвідувати Крим.[7]
  • 5 червня 2006 р. Костянтин Затулін був проголошений персоною нон ґрата в цілях забезпечення національної безпеки України, у зв'язку з розпалюванням національної ворожнечі та діями, які ставлять під загрозу територіальну цілісність України. Заборона в'їзду до України протягом двох років була викликана участю Затуліна в акціях протесту в Криму під час навчань НАТО Сі Бриз 2006. Разом із Затуліним персоною нон ґрата також був визнаний працівник інституту країн СНД Кирило Фролов.[8]
  • 25 липня 2008 р. Костянтин Затулін був затриманий в аеропорту Сімферополя, коли йому втретє заборонили в'їзд до України протягом одного року. За повідомленням СБУ це рішення було прийняте у зв'язку з порушенням кримінальної справи за статтями 14 та 294 Кримінального кодексу (підготовка масових заворушень під час візиту Константинопольського патріарха до України). Разом із Затуліним персоною нон ґрата був також оголошений керівник відділу Інституту країн СНД Кирило Фролов. У травні 2008 р. СБУ офіційно повідомило Затуліна листом про небажаність недоброзичливих висловлювань у бік України і про наслідки таких дій.[9]

У березні 2014 року виступав на мітингах в Криму під час російського вторгнення в Крим.[10] Здійснював координацію угруповань під час російських заворушень навесні 2014 року в Україні. Доповідав Сергію Глазьєву про два регіони, де для виступів все готово — Одесу та Харків, а також організації, які мають діяти — «Одеська дружина» та «Оплот» відповідно.[11][12]

У 2020 році Затулін став радником Дмитра Козака з питань окупованих українських територій після відставки Владислава Суркова.[13][14]

Санкції

23 травня 2010 року Костянтин Затулін брав участь як спостерігач на парламентських виборах невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки, за що його занесло МЗС Азербайджанської Республіки до списку персон нон ґрата[15] за порушення "Закону про державний кордон" Азербайджанської Республіки, що вважає контрольовані НКР території "окупованими територіями Азербайджану"[16].

25 лютого 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, занесений до списку санкцій країн Євросоюзу у відповідь на рішення Росії визнати території Донецької та Луганської областей України і на рішення про відправку туди російських військ[17]. В той же день доданий до санкційного списку Австралії[18].

11 березня 2022 року Костянтин Затулін внесений до санкційного списку Великої Британії "за визнання незалежності двох сепаратистських регіонів в Україні".[19]

7 вересня 2022 року Костянтин Затулін потрапив під санкції України за "підтримку незаконних спроб Росії анексувати суверенну українську територію шляхом проведення фіктивних референдумів"[20][21].

30 вересня 2022 року внесений до списку санкцій США у відповідь на "фіктивні референдуми" і "анексію територій України російськими окупаційними силами"[22]. Державний департамент зазначає, що депутати одноголосно ухвалили закон про фейки, а деякі депутати зіграли ключову роль у поширенні російської дезінформації про війну[23].

Наприкінці жовтня 2022 року разом із главою RT Маргаритою Симоньян отримав заборону на в'їзд до Вірменії. Цей крок був пояснений публічними висловлюваннями Затуліна на адресу країни останнім часом, які, за даними влади, завдавали шкоди розвитку дружніх і союзницьких відносин між двома державами[24].

23 лютого 2023 року занесений до санкційного списку Канади "соратників режиму", оскільки він "голосував за законодавство, пов'язане з вторгненням і спробою анексії чотирьох регіонів України"[25].

28 лютого 2022 року Затулін був доданий до санкційного списку Швейцарії.[26]

Сім'я

Одружений (з 1979 року). Дружина — Затуліна (Козіціна) Дарья Константиновна[27], однокурсниця з історичного факультету МДУ, наразі не працює.

Дочка Даша, народилася 1986 року, закінчила 2007 року Факультет журналістики МДІМВ.

Див. також

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Затулін Костянтин Федорович
  1. ↑ Лохотрон от Лужкова. Советник Мосмэра по СНГ К.Затулин причастен к афере с «безвыигрышной» лотереей?[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Абхазию упрекнули ДНР и ЛНР. Эхо Кавказа (рос.). 1 жовтня 2018. Процитовано 8 червня 2023.
  3. ↑ Янукович не Кучма. Как Украина — не Россия[недоступне посилання з червня 2019]
  4. ↑ Українське відродження або нова русифікація. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  5. ↑ Юрій РАЙХЕЛЬ. Українофоби зазнають поразки / Газета «День», № 54 29 березня 2011
  6. ↑ Кто придумал, что Донбасс — это «русский мир»? И как в регионе раскручивали сепаратистские идеи, которыми Путин воспользовался для нападения на Украину? Выпуск рассылки «Кит» на «Медузе». Meduza (рос.). 22 січня 2023. Процитовано 8 червня 2023.
  7. ↑ Затулін: Ніхто у світі не називає руську мову російською. Крім України. Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 15 серпня 2010.
  8. ↑ В Украину запрещен въезд российскому депутату Затулину
  9. ↑ К.Затуліну і К. Фролову заборонено в'їзд в Україну, — джерело СБУ.[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. ↑ Діхтяренко, Андрій (17 серпня 2020). Затулін – новий «сірий кардинал» бойовиків на Донбасі: чим відомий та які загрози може нести?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 червня 2023.
  11. ↑ Беседы «Сергея Глазьева» о Крыме и беспорядках на востоке Украины. Расшифровка. Meduza (рос.). 22 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2023.
  12. ↑ Весна для інтервента. Частина 1. Мілітарний (укр.). 12 березня 2020. Процитовано 8 червня 2023.
  13. ↑ Тимошенко, Денис; Донбас.Реалії (5 серпня 2020). «Затулін – небезпечний хід»: що робив в Україні новий «радник Кремля». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 червня 2023.
  14. ↑ Портников, Віталій (21 серпня 2020). Костянтин Затулін і угруповання «ЛНР»/«ДНР». Кремль втратив інтерес до Донбасу?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 червня 2023.
  15. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 6 серпня 2013. Процитовано 29 жовтня 2023.
  16. ↑ AZE.az - МИД Азербайджана: большинство лиц армяне заманили на оккупированные территории обманом. web.archive.org (рос.). 9 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 29 жовтня 2023.
  17. ↑ COUNCIL DECISION (CFSP) 2022/331 of 25 February 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine. eur-lex.europa.eu. Процитовано 29 жовтня 2023.
  18. ↑ Australia and sanctions (англ.). Процитовано 29.10.2023.
  19. ↑ UK sanctions 386 Russian MPs over Ukraine invasion. BBC News (брит.). 11 березня 2022. Процитовано 29 жовтня 2023.
  20. ↑ ЗАТУЛІН Костянтин Федорович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  21. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 вересня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  22. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Publication of Russia-related Frequently Asked Question.
  23. ↑ Treasury Imposes Swift and Severe Costs on Russia for Putin’s Purported Annexation of Regions of Ukraine. U.S. Department of the Treasury (англ.). 26 жовтня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  24. ↑ Симоньян і Затуліну заборонили в’їзд до Вірменії. Українська правда (укр.). Процитовано 29 жовтня 2023.
  25. ↑ Canada to send four more tanks to Ukraine, announces new Russian sanctions. The Globe and Mail (en-CA) . 24 лютого 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  26. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 29 жовтня 2023.
  27. ↑ ЗАТУЛИНА Дарья Константиновна - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Затулін_Костянтин_Федорович&oldid=43549999