Йоганнес Віролайнен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віролайнен.
Йоганнес Віролайнен
фін. Johannes Virolainen
Народився 31 січня 1914(1914-01-31)[1][2]
Свердлово (Ленінградська область), Viipurin maalaiskuntad, Vyborgsky Uyezdd, Виборзька губернія[d], Велике князівство Фінляндське, Російська імперія або Viipurin maalaiskuntad, Vyborgsky Uyezdd, Виборзька губернія[d], Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Помер 11 грудня 2000(2000-12-11)[1] (86 років)
Лог'я, Уусімаа, Південна Фінляндія, Фінляндія
Країна  Фінляндія[3]
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Гельсінський університет
Знання мов фінська
Учасник Друга світова війна
Посада депутат Едускунта[d], депутат Едускунта[d], Speaker of the Parliament of Finlandd, Speaker of the Parliament of Finlandd, прем'єр-міністр Фінляндії, міністр фінансів Фінляндіїd, Leader of the Centre Partyd, міністр закордонних справ Фінляндії і Minister of Agriculture and Forestryd
Партія Фінляндський центр
Нагороди
Order of San Carlos Knight Grand Cross of the Order of the Falcon кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Велика стрічка Ордена Леопольда I Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Cross of Liberty, 3rd Class Cross of Liberty, 3rd Class Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross Grand Cross of the Order of the Dannebrog Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Grand Cross of the Order of May Order of Merit of the Hungarian People's Republic

Йоганнес Віролайнен (фін. Johannes Virolainen; нар. 31 січня 1914(19140131), поблизу Виборга — пом. 11 грудня 2000, Лог'я) — державний і політичний діяч Фінляндії, член партії Фінляндський центр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився поблизу Виборга, в 1938 закінчив Гельсінський університет, в 1951 здобув ступінь доктора сільськогосподарських наук і лісівництва. З 1932 — член партії Аграрний союз (з 1965 — Фінляндський центр). У 1942⁣ — ⁣1944 — начальник канцелярії «Комісії з управління повернутою територією», в 1944⁣ — ⁣1948 — завідувач відділу переселенців міністерства внутрішніх справ Фінляндії. У 1945⁣ — ⁣1954 голова молодіжної організації партії Аграрний союз; з 1946 (з перервами) — член Центрального правління, з 1964 голова партії. Депутат парламенту Фінляндії в 1945⁣ — ⁣1983 і 1987⁣ — ⁣1991, в 1962⁣ — ⁣1964, 1966⁣ — ⁣1968 і 1979⁣ — ⁣1982 рр.⁣ — спікер парламенту. У 1950⁣ — ⁣1951рр. — міністр внутрішніх справ, міністр освіти в 1953⁣ — ⁣1954, 1956⁣ — ⁣1957 і 1968⁣ — ⁣1970 рр.; міністр закордонних справ в 1954⁣ — ⁣1956, 1957 і 1958 рр.; заступник прем'єр-міністра в 1957, 1958, 1962–1963, 1968–1970 і 1977⁣ — ⁣1979, міністр сільського господарства в 1961⁣ — ⁣1962, 1962⁣ — ⁣1963, міністр фінансів в 1972⁣ — ⁣1975 рр., а також міністр сільського господарства та лісового господарства в 1976⁣ — ⁣1977 і 1977⁣ — ⁣1979 рр.. З 1962 р. — голова фінської групи Міжпарламентського союзу і з 1967 р. член його Ради і Виконкому.

Прем'єр-міністр Фінляндії в 1964⁣ — ⁣1966 рр., очолював коаліційний уряд, куди входили представники Фінляндського центру, Національної коаліції, Шведської народної партії та інших. Вважається одним з найавторитетніших фінських політиків в післявоєнний період, поступаючись тільки Урго Кекконену.

Після того як Кекконен пішов у відставку в жовтні 1981 року, Віролайнен став кандидатом в президенти від партії Фінляндський центр, але зазнав поразки на президентських виборах 1982 р від соціал-демократичного кандидата Мауно Койвісто. Після відходу від активної політичної діяльності іноді давав інтерв'ю на актуальні теми, написав кілька томів політичних мемуарів.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Перший шлюб (1939–1981) з Кааріною Віролайнен (уроджена Пяйвеля), другий шлюб (1981–2000) — з Кілліккі Віролайнен (уроджена Салоярві).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Munzinger Personen
  2. ↑ Johannes Virolainen — SLS.
  3. ↑ LIBRIS — 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
 
Пер Евінд Свінгувуд (1917—1918) • Юго Паасиківі (1918) • Лаурі Інґман (1918—1919) • Каарло Кастрен (1919) • Юго Веннола (1919—1920) • Еріх Рафаель (1920—1921) • Юго Веннола (1922—1922) • Кюесті Калліо (1922—1924) • Лаурі Інґман (1924—1925) • Вяйньо Таннер (1926—1927) • Юхо Суніла (1927—1928) • Кюесті Калліо (1929—1930) • Тойво Ківімякі (1932—1936) • Рісто Рюті (1939—1940) • Пер Евінд Свінгувуд (1930—1931) • Йоган Ранґелл (1941—1943) • Юго Паасіківі (1944—1946) • Лаурі Інґман • Карл-Август Фагергольм (1948—1950) • Урго Кекконен (1950—1953) • Сакарі Туоміоя (1953—1954) • Ральф Торнгрен (1954) • Урго Кекконен (1954—1956) • Йоганнес Віролайнен (1964—1966) • Мауно Койвісто • Калеві Сорса (1972—1975) • Калеві Сорса (1975—1979) • Мауно Койвісто (1979—1981) • Калеві Сорса (1982—1987) • Гаррі Голкері (1987—1991) • Еско Аго (1991—1995) • Пааво Ліппонен (1995—2003) • Аннелі Яаттеенмякі (2003) • Матті Ванганен (2003—2010) • Марі Ківініемі (2010—2011) • Юркі Катайнен (2011—2014) • Олександр Стубб (2014—2015) • Юга Сіпіля (2015—2019) • Антті Рінне (2019) • Санна Марін (2019—2023) • Петтері Орпо (з 2023)
Отто Стенрот (1918) • Карл Йохан Енкель (1918) • Ейно Рудольф Голсті (1919) • Карл Йохан Енкель (1922) • Юго Веннола (1922) • Карл Йохан Енкель (1924) • Йохан Прокопе (1924—1925) • Карл Густав Ідман (1925) • Еміль Нестор Сетяля (1926) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1926) • Йохан Прокопе (1927) • Аарно Юрьйо-Коскінен (1931=1932) • Антті Гакцелль (1932) • Ейно Рудольф Голсті (1936) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1937) • Юго Еліас Еркко (1938) • Вяйньо Таннер (1939) • Рольф Юган Віттінґ (1940) • Карл Генрік Вольтер Рамсай (1943) • Карл Йохан Енкель (1944) • Оке Генрік Ґарц (1950) • Сакарі Туоміоя (1951) • Урго Кекконен (1952) • Ральф Торнгрен (1953) • Урго Кекконен (1954) • Йоганнес Віролайнен (1954—1956) • Ральф Торнгрен (1956) • Йоганнес Віролайнен (1957) • Пааво Йоганнес Гюннінен (1957—1958) • Йоганнес Віролайнен (1958) • Карл-Август Фаґергольм (1958) • Ральф Торнгрен (1959) • Вієно Сукселяйнен (1961) • Агті Кар'ялайнен (1962) • Велі Мерікоскі (1962) • Яакко Галлама (1963) • Агті Кар'ялайнен (1964) • Вяйньо Лескінен (1970) • Олаві Йоганнес Маттіла (1971) • Калеві Сорса (1972) • Агті Кар'ялайнен (1973) • Олаві Йоганнес Маттіла (1975) • Калеві Сорса (1975) • Кеійо Коргонен (1976) • Пааво Вяюрюнен (1977) • Пер Стенбек (1982) • Пааво Вяюрюнен (1983) • Калеві Сорса (1987) • Пертті Паасіо (1989) • Пааво Вяюрюнен (1991) • Гейккі Гаавісто (1993—1995) • Пааво Рантанен (1995) • Тар'я Галонен (1995) • Ерккі Туоміоя (2000) • Ілкка Канерва (2007) • Александр Стубб (2008) • Ерккі Туоміоя (2011—2015) • Тімо Сойні (2015—2019) • Пекка Гаавісто (2019—2023) • Еліна Валтонен (з 2023)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоганнес_Віролайнен&oldid=40798718