Пер Евінд Свінгувуд
Пер Евінд Свінгувуд (швед. Pehr Evind Svinhufvud, 15 грудня 1861, Сяаксмякі, Фінляндія — 29 лютого 1944, Луумякі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, президент Фінляндії в 1931—1937. Двічі займав посаду прем'єр-міністра Фінляндії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Президент Фінляндії, регент Королівства Фінляндія, двічі Прем'єр-міністр Фінляндії.
Народився в сім'ї морського офіцера Густава Пера Свінгувуда аф Кувальстада і Ольги фон Беккер. Батько загинув біля берегів Греції, коли синові було два роки.
Дитинство провів у родині діда, а після його самогубства в 1866 разом з матір'ю і сестрою переїхав в Гельсінкі.
У 1882 отримав ступінь магістра мистецтв, а в 1886 — магістра права в Гельсинґфорському університеті. У 1889 одружився з Альмою Тиморі, у шлюбі з якою у них народилося 6 дітей.
Почав свою кар'єру в якості адвоката в окружних судах, потім служив помічником судді в Апеляційному суді в Обу. З 1892 працював у сенатському комітеті із законодавством, займаючись питаннями оподаткування.
У 1902 повернувся на роботу в Апеляційний суд в якості помічника судді, де опинився в центрі судових розглядів, пов'язаних з протестами місцевого населення проти русифікації Фінляндії.
Через свою непримиренну позицію був звільнений з посади генерал-губернатором Ніколаєм Бобриковим і відправився в Гельсінгфорс займатися адвокатською практикою.
Відіграв ключову роль у зародженні фінського парламентаризму.
З 1907 по 1914 — депутат парламенту і його перший голова (до 1912).
У 1914, будучи головою повітового суду, відмовився визнавати повноваження присланого з Московії прокурорського чиновника, за що був засланий царським урядом в сибірське селище Тимськ (Наримський край Томської губернії), а в 1915 переведений в Коливань. Після повернення із заслання в 1917 році був зустрінутий як національний герой.
З листопада 1917 по травень 1918 — голова Сенату Фінляндії (згодом посада називалася Прем'єр-міністр).
31 грудня 1917 в Петрограді Ленін вручив Свінгувуду акт про визнання незалежності Фінляндії.
Під час громадянської війни у Фінляндії звертався з проханням до Німеччини і Швеції про надання військової допомоги. Після закінчення війни помилував 36 тисяч її учасників, які воювали на боці «червоних».
У травні-грудні 1918 — виконувач обов'язків глави держави (регент). Після невдалої спроби введення монархічної форми правління на деякий час пішов з великої політики.
У 1925 висунутий кандидатом на пост президента Фінляндії, але на виборах зазнав невдачі.
З 1930 по 1931 — прем'єр-міністр Фінляндії, а з 1931 по 1937 — президентом Фінляндії.
На цій посаді проводив як антикомуністичну, так і антинаціоналістичну політику.
З одного боку, ініціював арешт всіх комуністів-членів парламенту, а з іншого — придушив заколот у Мянтсяля, піднятий Рухом Лапуа.
На президентських виборах 1937 зазнав поразки (незважаючи на підтримку Патріотичного народного руху, що походив від Руху Лапуа).
Під час Зимової війни намагався зустрітися з Гітлером і Муссоліні, але був прийнятий лише Папою Пієм XII. Користувався великою довірою у жителів Фінляндії, отримавши від них прізвисько «Укко-Пекка» («Старий Пекка»).
У переддень совєцько-фінської війни (1941—1944) мав великі надії на повернення Карелії і зміни меж на користь Фінляндії.
| «Карелію повернути і рюсся геть з Півночі!»
Пер Евінд Свінгувуд |
|---|
Похований в Луумякі.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Найбільший пасажирський потяг, що вироблявся у Фінляндії в період 1937—1957 (P1 / Hr1, тип 2-3-1 / Pasific, вага 155 т.), Носив прізвисько Пера Евінда Свінгувуда «Укко-Пекка» (фін. Ukko-Pekka)[4]. Всього було побудовано 22 локомотива цієї серії. Два з них встановлені як пам'ятники в Кар'я і Отанмякі.
Література[ред. | ред. код]
- Сто видатних фінів. Калейдоскоп біографій = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вігавайнен (Timo Vihavainen); пер. з фін. І. М. Соломеща. — Гельсінкі: Товариство фінської літератури (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X. — Електронна версія.
- Kustaa Vilkuna. = Etunimet. — Otava, 2007. — 288 p. — ISBN 951-118-892-5.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Свинхувуд Пер Эвинд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 80.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Kustaa Vilkuna, Etunimet, (Густав Вилкуна. Имена. стр. 9—10)
Посилання[ред. | ред. код]
|
| |||||||||
| |||||||||
| |||||||||||||||||
- Народились 15 грудня
- Народились 1861
- Уродженці Великого князівства Фінляндського
- Померли 29 лютого
- Померли 1944
- Померли у Фінляндії
- Випускники Гельсінського університету
- Нагороджені орденом Білої Троянди
- Кавалери ордена Лева Фінляндії
- Кавалери ордена Білого Орла
- Кавалери ордена Серафимів
- Президенти Фінляндії
- Прем'єр-міністри Фінляндії
- Феномани
- Люди на марках
- Кандидати в президенти Фінляндії
- Кавалери Великого хреста ордена Хреста Свободи