Пер Евінд Свінгувуд
Пер Евінд Свінгувуд (швед. Pehr Evind Svinhufvud, 15 грудня 1861, Сяаксмякі, Фінляндія — 29 лютого 1944, Луумякі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, президент Фінляндії в 1931 — 1937. Двічі обіймав посаду прем'єр-міністра Фінляндії.
Президент Фінляндії, регент Королівства Фінляндія, двічі прем'єр-міністр Фінляндії.
Народився в сім'ї морського офіцера Густава Пера Свінгувуда аф Кувальстада і Ольги фон Беккер. Батько загинув біля берегів Греції, коли синові було два роки.
Дитинство провів у родині діда, а після його самогубства в 1866 разом з матір'ю і сестрою переїхав в Гельсінкі.
У 1882 здобув ступінь магістра мистецтв, а в 1886 — магістра права в Гельсингфорському університеті. У 1889 одружився з Альмою Тиморі, у шлюбі з якою у них народилося 6 дітей.
Почав свою кар'єру як адвокат в окружних судах, потім служив помічником судді в Апеляційному суді в Обу. З 1892 працював в сенатському комітеті із законодавством, займаючись питаннями оподаткування.
У 1902 повернувся на роботу в Апеляційний суд помічником судді, де опинився в центрі судових розглядів, пов'язаних з протестами місцевого населення проти русифікації Фінляндії.
Через свою непримиренну позицію був звільнений з посади генерал-губернатором Ніколаєм Бобриковим і вирушив до Гельсінгфорса займатися адвокатською практикою.
Відіграв ключову роль у зародженні фінського парламентаризму.
З 1907 по 1914 — депутат парламенту і його перший голова (до 1912).
У 1914, будучи головою повітового суду, відмовився визнавати повноваження присланого з Московії прокурорського чиновника, за що був засланий царським урядом в сибірське селище Тимськ (Наримський край Томської губернії), а в 1915 переведений в Коливань. Після повернення із заслання в 1917 році був зустрінутий як національний герой.
З листопада 1917 по травень 1918 — голова Сенату Фінляндії (згодом посада називалася Прем'єр-міністр).
31 грудня 1917 в Петрограді Ленін вручив Свінгувуду акт про визнання незалежності Фінляндії.
Під час громадянської війни у Фінляндії звертався з проханням до Німеччини і Швеції про надання військової допомоги. Після закінчення війни помилував 36 тисяч її учасників, які воювали на боці «червоних».
У травні-грудні 1918 — виконувач обов'язків глави держави (регент). Після невдалої спроби введення монархічної форми правління на деякий час пішов з великої політики.
У 1925 висунутий кандидатом у президенти Фінляндії, але на виборах зазнав невдачі.
З 1930 по 1931 — прем'єр-міністр Фінляндії, а з 1931 по 1937 — президент Фінляндії.
На цій посаді проводив як антикомуністичну, так і антинаціоналістичну політику.
З одного боку, ініціював арешт всіх комуністів-членів парламенту, а з іншого — придушив заколот у Мянтсяля, піднятий Рухом Лапуа.
На президентських виборах 1937 зазнав поразки (попри підтримку Патріотичного народного руху, що походив від Руху Лапуа).
Під час Зимової війни намагався зустрітися з Гітлером і Муссоліні, але був прийнятий лише Папою Пієм XII. Користувався великою довірою у жителів Фінляндії, отримавши від них прізвисько «Укко-Пекка» («Старий Пекка»).
У переддень совєцько-фінської війни (1941—1944) мав великі надії на повернення Карелії і зміни меж на користь Фінляндії.
| «Карелію повернути і рюсся геть з Півночі!»
Пер Евінд Свінгувуд |
|---|
Похований в Луумякі.
Найбільший пасажирський потяг, що вироблявся у Фінляндії в період 1937—1957 (P1 / Hr1, тип 2-3-1 / Pasific, вага 155 т.), Носив прізвисько Пера Евінда Свінгувуда «Укко-Пекка» (фін. Ukko-Pekka)[4]. Всього було побудовано 22 локомотиви цієї серії. Два з них встановлені як пам'ятники в Кар'я і Отанмякі.
- Сто видатних фінів. Калейдоскоп біографій = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вігавайнен (Timo Vihavainen); пер. з фін. І. М. Соломеща. — Гельсінкі: Товариство фінської літератури (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X. — Електронна версія.
- Kustaa Vilkuna. = Etunimet. — Otava, 2007. — 288 p. — ISBN 951-118-892-5.
- ↑ а б в г Свинхувуд Пер Эвинд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 80.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Kustaa Vilkuna, Etunimet, (Густав Вилкуна. Имена. стр. 9—10)
 | Каарло Юго Столберґ (1919–1925) • Лаурі Крістіан Реландер (1925–1931) • Пер Евінд Свінгувуд (1931–1937) • Кюесті Калліо (1937–1940) • Рісто Рюті (1940–1944) Карл Густав Маннергейм (1944–1946) • Юго Паасиківі (1946–1956) • Урго Кекконен (1956–1982) • Мауно Койвісто (1982–1994) • Мартті Ахтісаарі (1994–2000) • Тар'я Галонен (2000–2012) • Саулі Нііністьо (2012-2024) • Александр Стубб (2024–) |  | |
Пер Евінд Свінгувуд (1917—1918) • Юго Паасиківі (1918) • Лаурі Інґман (1918—1919) • Каарло Кастрен (1919) • Юго Веннола (1919—1920) • Еріх Рафаель (1920—1921) • Юго Веннола (1922—1922) • Кюесті Калліо (1922—1924) • Лаурі Інґман (1924—1925) • Вяйньо Таннер (1926—1927) • Юхо Суніла (1927—1928) • Кюесті Калліо (1929—1930) • Тойво Ківімякі (1932—1936) • Рісто Рюті (1939—1940) • Пер Евінд Свінгувуд (1930—1931) • Йоган Ранґелл (1941—1943) • Юго Паасіківі (1944—1946) • Лаурі Інґман • Карл-Август Фагергольм (1948—1950) • Урго Кекконен (1950—1953) • Сакарі Туоміоя (1953—1954) • Ральф Торнгрен (1954) • Урго Кекконен (1954—1956) • Йоганнес Віролайнен (1964—1966) • Мауно Койвісто • Калеві Сорса (1972—1975) • Калеві Сорса (1975—1979) • Мауно Койвісто (1979—1981) • Калеві Сорса (1982—1987) • Гаррі Голкері (1987—1991) • Еско Аго (1991—1995) • Пааво Ліппонен (1995—2003) • Аннелі Яаттеенмякі (2003) • Матті Ванганен (2003—2010) • Марі Ківініемі (2010—2011) • Юркі Катайнен (2011—2014) • Олександр Стубб (2014—2015) • Юга Сіпіля (2015—2019) • Антті Рінне (2019) • Санна Марін (2019—2023) • Петтері Орпо (з 2023) |  | ||
| За країнами | |
|---|---|
| Організатори | |
| Діячі спротиву | |
| Пов'язане | |
| Види | |
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Biografiskt Lexikon för Finland · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Uppslagsverket Finland |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 90244364 · BNF: 16960845z · ERRR: 11268670 · FAST: 89778 · Freebase: /m/015xzr · GND: 124573207 · ISNI: 0000000053670623 · J9U: 987007275995105171 · KANTO: 000075767 · LCCN: n82044703 · LIBRIS: zw9cd56h1t5kzxb · LIH: LNB:CE86;=qP · NKC: xx0251305 · NTA: 238437108 · NUKAT: n2012074409 · SELIBR: 207645 · SUDOC: 119909782 · URBS: 355295 · VcBA: 495/329703 · VIAF: 18160630 |
- Народились 15 грудня
- Народились 1861
- Уродженці Великого князівства Фінляндського
- Уродженці Пірканмаа
- Померли 29 лютого
- Померли 1944
- Померли в Південній Карелії
- Нагороджені орденом Білої Троянди
- Кавалери ордена Лева Фінляндії
- Кавалери ордена Білого Орла
- Кавалери ордена Серафимів
- Президенти Фінляндії
- Прем'єр-міністри Фінляндії
- Феномани
- Люди на марках
- Випускники Гельсінського університету
- Кандидати в президенти Фінляндії
- Кавалери Великого хреста ордена Хреста Свободи