Пер Евінд Свінгувуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Евінд Свінгувуд
фін. Pehr Evind Svinhufvud
Пер Евінд Свінгувуд

Час на посаді:
2 березня 1931 — 1 березня 1937
ПопередникЛаурі Реландер
НаступникКюесті Калліо

Час на посаді:
9 жовтня — 12 грудня 1918
Монарх  Фредерік Каарле
Попередникпосада скасована
НаступникКарл Густав Маннергейм

Час на посаді:
27 жовтня 1917 — 27 травня 1918
Монарх  Фредерік Каарле
НаступникЮго Кусті Паасіківі

Час на посаді:
4 липня 1930 — 18 лютого 1931
Монарх  Фредерік Каарле
ПопередникКюесті Калліо
НаступникЮго Суніла

Народився15 грудня 1861(1861-12-15)[1][2][…]
Сяяксмякі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія[1]
Помер29 лютого 1944(1944-02-29)[1][2][…] (82 роки)
Kotkaniemid, Луумякі[1]
ПохованийЛуумякі
ГромадянствоФінляндія Фінляндія
Національністьфін
Alma materГельсингфорський університет
Політична партіяМладофінська партія
БатькоПер Густав Свінгувуд
МатиОльга фон Беккер
Чоловік6 дітей
ДружинаАльма Тиморен
Релігіялютеранство
Нагороди Великий хрест ордена Білої троянди,
Великий хрест ордена Лева Фінляндії,
Орден Білого Орла
,
Орден Серафимів
ПідписSvinhufvudSignature.png

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Пер Евінд Свінгувуд (швед. Pehr Evind Svinhufvud, 15 грудня 1861, Сяяксмякі, Фінляндія — 29 лютого 1944, Луумякі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, президент Фінляндії в 19311937. Двічі займав посаду прем'єр-міністра Фінляндії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Президент Фінляндії, регент Королівства Фінляндія, двічі Прем'єр-міністр Фінляндії.

Народився в сім'ї морського офіцера Густава Пера Свінгувуда аф Кувальстада і Ольги фон Беккер. Батько загинув біля берегів Греції, коли синові було два роки.

Дитинство провів у родині діда, а після його самогубства в 1866 разом з матір'ю і сестрою переїхав в Гельсінкі.

У 1882 отримав ступінь магістра мистецтв, а в 1886 — магістра права в Гельсинґфорському університеті. У 1889 одружився з Альмою Тиморі, у шлюбі з якою у них народилося 6 дітей.

Почав свою кар'єру в якості адвоката в окружних судах, потім служив помічником судді в Апеляційному суді в Або. З 1892 працював у сенатському комітеті із законодавством, займаючись питаннями оподаткування.

У 1902 повернувся на роботу в Апеляційний суд в якості помічника судді, де опинився в центрі судових розглядів, пов'язаних з протестами місцевого населення проти русифікації Фінляндії.

Через свою непримиренну позицію був звільнений з посади генерал-губернатором Ніколаєм Бобриковим і відправився в Гельсінгфорс займатися адвокатською практикою.

Відіграв ключову роль у зародженні фінського парламентаризму.

З 1907 по 1914депутат парламенту і його перший голова (до 1912).

У 1914, будучи головою повітового суду, відмовився визнавати повноваження присланого з Московії прокурорського чиновника, за що був засланий царським урядом в сибірське селище Тимськ (Наримський край Томської губернії), а в 1915 переведений в Коливань. Після повернення із заслання в 1917 році був зустрінутий як національний герой.

З листопада 1917 по травень 1918 — голова Сенату Фінляндії (згодом посада називалася Прем'єр-міністр).

31 грудня 1917 в Петрограді Ленін вручив Свінгувуду акт про визнання незалежності Фінляндії.

Під час громадянської війни у Фінляндії звертався з проханням до Німеччини і Швеції про надання військової допомоги. Після закінчення війни помилував 36 тисяч її учасників, які воювали на боці «червоних».

У травні-грудні 1918 — виконуючий обов'язки глави держави (регент). Після невдалої спроби введення монархічної форми правління на деякий час пішов з великої політики.

У 1925 висунутий кандидатом на пост президента Фінляндії, але на виборах зазнав невдачі.

З 1930 по 1931прем'єр-міністр Фінляндії, а з 1931 по 1937президентом Фінляндії.

На цій посаді проводив як антикомуністичну, так і антинаціоналістичну політику.

З одного боку, ініціював арешт всіх комуністів-членів парламенту, а з іншого — придушив заколот у Мянтсяля, піднятий Рухом Лапуа.

На президентських виборах 1937 зазнав поразки (незважаючи на підтримку Патріотичного народного руху, що походив від Руху Лапуа).

Під час Зимової війни намагався зустрітися з Гітлером і Муссоліні, але був прийнятий лише Папою Пієм XII. Користувався великою довірою у жителів Фінляндії, отримавши від них прізвисько «Укко-Пекка» («Старий Пекка»).

У переддень совєцько-фінської війни (1941—1944) мав великі надії на повернення Карелії і зміни меж на користь Фінляндії.

"Карелію повернути і рюсся геть з Півночі!"

Пер Евінд Свінгувуд

Похований в Луумякі.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Найбільший пасажирський потяг, що вироблявся у Фінляндії в період 19371957 (P1 / Hr1, тип 2-3-1 / Pasific, вага 155 т.), Носив прізвисько Пера Евінда Свінгувуда «Укко-Пекка» (фін. Ukko-Pekka)[4]. Всього було побудовано 22 локомотива цієї серії. Два з них встановлені як пам'ятники в Кар'я і Отанмякі.

Література[ред. | ред. код]

  • Сто видатних фінів. Калейдоскоп біографій = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вігавайнен (Timo Vihavainen); пер. з фін. І. М. Соломеща. — Гельсінкі: Товариство фінської літератури (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X. — Електронна версія.
  • Kustaa Vilkuna. = Etunimet. — Otava, 2007. — 288 p. — ISBN 951-118-892-5.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Свинхувуд Пер Эвинд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 80.
  2. а б в г Encyclopædia Britannica
  3. а б в г Енциклопедія Брокгауз
  4. Kustaa Vilkuna, Etunimet, (Густав Вилкуна. Имена. стр. 9—10)