Пааво Ліппонен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пааво Ліппонен
фін. Paavo Lipponen
Paavo Lipponen 2004.jpg
Ім'я при народженні фін. Paavo Tapio Lipponen
Народився 23 квітня 1941(1941-04-23)[1][2] (78 років)
Pello[d], Лапландія, Фінляндія
Громадянство
(підданство)
Flag of Finland.svg Фінляндія
Діяльність політик, письменник
Alma mater Дартмутський коледж і Гельсінський університет
Знання мов фінська
Посада прем'єр-міністр Фінляндії, депутат Едускунта[d], Speaker of the Parliament of Finland[d] і депутат Едускунта[d]
Військове звання vääpeli[d]
Партія Соціал-демократична партія Фінляндії
У шлюбі з Päivi Lipponen[d]
Нагороди

Па́аво Та́піо Лі́ппонен (фін. Paavo Tapio Lipponen; нар. 23 квітня 1941(19410423), с. Туртола, Саамська область (Маакунта), Фінляндія) — фінський політик лівого спрямування. Прем'єр-міністр Фінляндії 1995—1999 (І уряд Ліппонена) та ще раз 1999—2003 (II уряд Ліппонена). Голова Соціал-демократичної партії Фінляндії 1993—2005. Спікер Парламенту Фінляндії 2003—2007. Також займав відповідальні посади в уряді міста Гельсінкі.

Біографія[ред. | ред. код]

Нар. у селі Туртола, що у південно-західній частині фінської Саамії, комуна Пелло. Батьки Орво Ліппонен (Orvo Lipponen) та Гіллка Ійссало (Hilkka Iissalo). У селі Туртола народилося два прем'єр-міністри Фінляндії: Каарло Кастрен (Kaarlo Castrén, 1919) та сам Пааво Ліппонен (1995—2003).

Закінчив елітний Ліцей м. Куопіо для дітей 15-19 років (1959). Після цього отримав стипендію Фулбрайта і переїхав до США, де поступив у престижний університет «Дартмутський коледж» (штат Нью-Гемпшир). Продовжує навчання у Гельсінському університеті, де вивчає політологію та міжнародні відносини (до 1971). Зближується із лідерами соціал-демократичного руху Фінляндії, редагує студентську газету СДПФ, активно дописує у провідні фінські медіа.

Отримує також військове звання «фельдфебель».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Лівацькі захоплення[ред. | ред. код]

Чітку прихильність до соціал-демократичного руху він задекларував ще 1967, студентом. Але 1978 зробив публічну заяву: він розчарувався в ідеях соціалізму. Тим не менше, десять років у лівацькому русі стали причиною багатьох претензій і підозр. Йому не без підстав приписували співпрацю із спецслужбою НДР «Штазі», оприлюднювали документи, які нібито свідчили про його вербовку шпіонами КДБ СРСР. Вже на політичній пенсії він зізнався: перша спроба була зроблена радянськими агентами весною 1966 року, коли майбутній прем'єр був тільки студентом-політиком і підробляв журналістом. Друга — на початку 1970-х.

Публічна кар'єра[ред. | ред. код]

Публічна політична кар'єра розпочалася 1979, коли він став секретарем прем'єр-міністра Мауно Койвісто (1979—1982).

Ліппонен був депутатом Парламенту Фінляндії 1983—1987, а також з 1991 до 2007. 1993 Голова СДПФ Ульф Сундквіст подав у відставку, а на його місце обраний саме Ліппонен. Саме він привів партію до перемоги на парламенстьких виборах 1995. Свій перший уряд сформував із п'яти партій, включаючи крайньо-праву та крайньо-ліву. Але економічна політика Ліппонена була скоріше правою. Також Ліппонен привів Фінляндію у грошову зону Євро (1999).

Парламентська кампанія 1999 була менш вдалою для партії Ліппонена, але СДПФ залишилася найбільшою партією Едускунти. Коаліція 1995 була відновлена. У часи Другого уряду Ліппонена Фінляндія півроку очолювала Європейський союз, підтримував його розширення (зокрема, Ліппонен виступав за вступ до ЄС Болгарії та Румунії). Також Ліппонену належить концепція Європейської конституції, яку він озвучив у своїй програмній промові у Брюгге (2000).

Ліппонен очолював СДПФ і під час парламентської кампанії 2003, на якій партія здобула перемогу. Однак опозиційна партія «Кескуста» (Центр) здобула більше місць, а її лідерка Аннелі Яаттеенмякі (Anneli Jäätteenmäki) сформувала новий уряд, а Ліппонен мусів задовольнитися посадою спікера Парламенту. Зрештою, 2007 він залишив велику політику.

Економічні ідеї[ред. | ред. код]

Ліппонен один з генераторів «Зеленої податкової реформи», яка стартувала у Фінляндії 1995. Ліппонен так сформулював мету перетворень: «Структура податків буде змінена сприятливим для праці й зайнятості чином. Знижене оподаткування праці буде компенсовано значним розширенням нових природоохоронних податків. Податкова модель сприятиме тим, хто економить енергію і зменшує викиди, які руйнують навколишнє середовище, і підтримає трудомісткі і високотехнологічні галузі промисловості».

Неурядова діяльність[ред. | ред. код]

15 серпня 2008, під час агресії Російської Федерації на територію Грузії, було анонсовано, що Ліппонен став офіційним консультантом компанії Nord Stream AG, яка є оператором будівництва російського газопроводу по дну Балтійського моря — від міста Виборг до німецького Грайфсвальда. Він погодився лобіювати проект у фінських політичних та ділових колах. У наслідок скандалу, який вибухнув у зв'язку з позицією Ліппонена, він був усунутий з усіх представницьких посад, зокрема закрито його офіс у будівлі парламенту.

Польща заблокувала кандидатуру Ліппонена на виборах міністра закордонних справ ЄС, мотивуючи це його позицією у справі газопроводу «Північний потік».

Український напрямок[ред. | ред. код]

27 квітня 2004 Ліппонен мав офіційну зустріч із головою Верховної Ради України Володимиром Литвином у місті Гельсінкі. Він сказав: «Фінляндія з великою зацікавленістю спостерігатиме за перебігом президентських виборів в Україні», які були призначені на листопад 2004.

Ліппонен один з небагатьох європейських політиків, який не підтримав Помаранчеву революцію в Україні. Також він критикував сусідню Естонію за активну підтримку помаранчевого Києва, а ще раніше — Грузії.

Тим не менше, Ліппонен відвідав з офіційним візитом Україну 29-30 вересня 2005 як спікер Едускунти. Мав другу зустріч із українським колегою Володимиром Литвином. У жовтні підготував спільну заяву із Президентом Тар'я Галонен та спікером Матті Ванганеном, де Україні пропонувалася нова форма економічної співпраці — вільна економічна зона «Україна — ЄС». В такий спосіб Ліппонен залишався вірним своєму головному принципу — максимальне розширення лав ЄС за рахунок нових членів у східній Європі, зокрема України.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ліппонен одружений другим шлюбом із жінкою, молодшою на 26 років. Перша дружина вже померла. Має трьох дочок. Будучи спікером, офіційно брав відпустку для догляду за дитиною. Захоплюється водним поло.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «Три Зірки» (Латвія, 16 жовтня 2004).
  • Орден «Стара Планина» І-го ступеню (Болгарія, 17 квітня 2007). Нагороджений урядом Болгарії «за винятково великі заслуги у справі приєднання Республіки Болгарія до Європейського Союзу та за розвиток двосторонніх відносин».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. Енциклопедія Брокгауз