Вяйньо Таннер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таннер Вяйньо
фін. Tanner Väinö
Väinö Tanner.jpg
Ім'я при народженні швед. Thomasson Väinö Alfred
Народився 12 березня 1881(1881-03-12)
Гельсінгфорс
Помер 19 квітня 1966(1966-04-19) (85 років)
Гельсінкі
Поховання Гієтаніємі[en]
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,
Фінляндія Фінляндія
Національність фін
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Гельсінський університет
Володіє мовами фінська
Посада сенатор, депутат, Прем'єр-міністр, міністр фінансів, міністра закордонних справ, міністр торгівлі та промисловості
Партія соціал-демократична
Головував СДПФ
Батько Томассон Густав Альфред
осуджений СРСР за війну проти СРСР та амністований

Вяйньо Альфред Таннер, Вяйньо Альфред Томассон (швед. Thomasson Väinö Alfred, фін. Tanner Väinö Alfred, рос. Томассон Вя́йнё А́льфред, Та́ннер Вяйнё Альфред, до 1895 р. носив прізвище Томассон; нар.12 березня 1881, Гельсінгфорс, Велике князівство Фінляндське — пом.19 квітня 1966, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський державний діяч, піонер кооперативного руху, лідер фінської соціал-демократичної партії, депутат парламенту Фінляндії від 1908 р. до 1962 р., Прем'єр-міністр Фінляндії в 1926—1927 рр., кандидат у президенти Фінляндії в 1919, 1925, 1931, 1937, 1950, 1956 й 1962 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьком його був залізничник у «VR Group» Густав Альфред Томассон. У 1896 р. Вяйньо змінив прізвище зі шведськомовного написання Томассон на фінськомовний варіант Таннер.

Після відділення Великого князівства Фінляндського від Російської імперії в 1917 р. призначений на сенатора у справах фінансів до Сенату Токоя[ru]. Був головою СДПФ у 1918—1926 роках.

Таннер не підтримував радикальні революційні дії червоноармійців, і не приймав участі у Громадянській війні Фінляндії, що призвела до поразки фінських «червоних».

Після війни він став провідним політиком Соціал-демократичної партії Фінляндії (СДПФ), і активним прихильником парламентаризму. Його головним успіхом була реабілітація СДПФ після громадянської війни. Таннер працював в уряді на постах: прем'єр-міністра (1926—1927), міністра фінансів[ru] (1937—1939), міністра закордонних справ (1939—1940), після Радянсько-фінської війни 1939—1940 рр. був міністром торгівлі та промисловості[en] (1940—1942) (остання перестановка була здійснена під тиском СРСР). У 1942—1944 рр. знову був міністром фінансів.

Вплинув на перенаправлення фінського робочого руху від революційних ідей до прагматичної роботи в рамках парламентської системи. Під його керівництвом фінські соціал-демократи змогли сформувати уряд меншості за 10 років після закінчення громадянської війни в країні.

У 1927 р. під час короткої хвороби президента Реландера Таннер, який займав на той момент пост прем'єр-міністра, виконував обов'язки діючого президента і Верховного головнокомандуючого. В останній ролі він приймав парад фінської Білої гвардії присвячений 10-й річниці перемоги «білих». Це було сприйнято в країні як досить визначна подія і ознака триваючого процесу національного примирення в суспільстві. Протягом 1930-х років соціал-демократи кілька разів формували коаліційні уряди разом з аграрною партією.

Дискутував щодо «лінії Маннергейма» з маршалом Карлом Маннергеймом на користь соціального захисту платників податків (з історії т. зв. «фінського економічного дива»). Йому належить відомий вислів (1934 р.)[2]

«

Перш ніж витрачати великі гроші на оборону[fi], треба створити народові такий рівень життя, який варто було б захищати.

»

Під час Радянсько-фінської війни 1939—1940 рр. Таннер був міністром закордонних справ і зіграв важливу роль у формуванні в Фінляндії «духу Зимової війни[en]» на гуртування нації незалежно від політичних поглядів, у боротьбі за збереження незалежності країни.

Після закінчення Зимової війни СРСР зажадав змін у внутрішній політиці Фінляндії й 16 серпня 1940 р. Таннер вийшов з уряду[3][4].

Після закінчення Радянсько-фінської війни 1941—1944 рр. Таннер, під тиском СРСР, був засуджений разом з Рісто Рюті в 1946 р. на п'ять з половиною років позбавлення волі, однак і в ув'язненні залишався популярним політичним діячем. У грудні 1948 р., відбувши половину терміну, був амністований і випущений на свободу[5]. Став генеральним директором «Elanto».

Був головою СДПФ у 1957—1963 роках.

Праці[ред. | ред. код]

  • (рос.)Таннер В., Зимняя война. — М.: 2003. — 349 с. — ISBN 5-9524-0517-7.
  • Minkälaisia verotusuudistuksia porvarilliset ajavat. Sosialidemokratisia vaalijulkaisuja n: o 5. Sos.-dem. eduskuntaryhmä, Helsinki 1908
  • Det vita skräckväldet i Finland: förskräckliga sanningar om den borgerliga diktaturen: ett officiellt dokument. Frams förlag, Stockholm 1919 (Kirjan digitoitu versio (Työväenliikkeen kirjasto: Digitaalinen arkisto))
  • Sosialidemokraattisen puoluetoimikunnan puheenjohtajan Väinö Tannerin puolustuspuhe puolueen vaalijulistuksen johdosta nostetussa oikeudenkäynnissä ; esitetty Helsingin Raastuvanoikeudessa maanantaina maaliskuun 17 päivänä 1919. Suomen sos.-dem. puoluetoimikunta, Helsinki 1919
  • Osuuskauppakysymyksiä : alustus syksyllä 1929 Virossa pidetyssä osuuskauppain edustajain neuvottelukokouksessa. KK: n kirjasia n: o 19. Helsinki 1930
  • Tullirasitusta lievittämään ; esitelmä KK: n 19. edustajakokouksessa Viipurissa 1.-2. VI. 1935. Kulutusosuuskuntien keskusliitto, Helsinki 1935
  • Die nordische Genossenschaftsbewegung. Zentralverband österreichischer Konsumvereine, Wien 1936
  • Osuustoiminnan asema erilaisissa talousjärjestelmissä. KK: n kirjasia n: o 24. Helsinki 1937
  • Kansan enemmistön edut määrääviksi: sosialidemokraattisen puolueen vaaliohjelma ja ministeri Väinö Tannerin puhe (Katsaus tämän hetken sisäpoliittiseen tilanteeseen). Sos. dem. puoluetoimikunta, Helsinki 1939
  • Nykyinen hallituskausi ollut maalle ja kansalle hyödyksi: puhe Käpylän työväentalossa 16.4.1939. Tampere 1939
  • Maamme tilanne ja Sos.-dem. puolueen näköaloja: Sos.-dem. puoluekokouksessa 25.11.-44 pitämä esitelmä. Vaasan sos.-dem. toveriseura, Vaasa 1945
  • Väinö Tanner puolustautuu. Tampereen sos.-dem. kunnallisjärjestö, Tampere 1946
  • Näin Helsingin kasvavan. Tammi, 1947, Helsinki.
  • Nuorukainen etsii sijaansa yhteiskunnassa. Tammi, 1948, Helsinki.
  • Kuinka se oikein tapahtui: vuosi 1918 esivaiheineen ja jälkiselvittelyineen. Tammi, 1949, Helsinki.
  • Tarton rauha: sen syntyvaiheet ja -vaikeudet. Tammi, 1949, Helsinki.
  • Olin ulkoministerinä talvisodan aikana. Tammi, 1951, Helsinki.
  • Suomen tie rauhaan 1943–44. Tammi, 1952, Helsinki.
  • Itsenäisen Suomen arkea: valikoima puheita. Toimittanut Arvo Tuominen. Tammi, 1956, Helsinki.
  • The Winter war: Finland against Russia 1939—1940. Stanford University Press, Stanford 1957
  • Kahden maailmansodan välissä: muistelmia 20- ja 30-luvuilta. Tammi, 1966, Helsinki.
  • Unohdetut päiväkirjat 1943—1944 ; toimittanut Hannu Rautkallio ; esipuhe ja artikkeli Lasse Lehtinen; julkaisija Väinö Tannerin säätiö. Paasilinna, Espoo 2011.

Вшанування[ред. | ред. код]

На честь його названий «Фонд Вяйньо Таннера» у 1961 р. та «премія Таннера» у 2000 р.[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (фін.)Vuoden 1907 eduskuntavaaleissa valitut kansanedustajat — Oikeusministeriö.
  2. (рос.)Человек, сделавший невозможное, BBC, 03.12.2009, Артем Кречетников.
  3. (англ.) Eric Solsten and Sandra W. Meditz, editors. Finland: A Country Study, chapter «The Continuation War». Washington: GPO for the Library of Congress, 1988.
  4. (англ.) Eric Solsten and Sandra W. Meditz, editors. Finland: A Country Study, chapter «The Establishment of Finnish Democracy». Washington: GPO for the Library of Congress, 1988.
  5. (англ.)FINLAND: Political Paavo // Dec. 06, 1948 — Time Inc.
  6. (англ.)Väinö Tanner Foundation

Джерела[ред. | ред. код]

  • (рос.)Сто замечательных финнов. Калейдоскоп биографий = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вихавайнен (Timo Vihavainen); пер. с финск. И. М. Соломеща. — Хельсинки: Общество финской литературы (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X.
  • Jaakko Paavolainen: Nuori Tanner — menestyvä sosialisti. Elämäkerta vuoteen 1911. Tammi, Helsinki, 1977, ISBN 951-30-3257-4 (zitiert: Paavolainen I).
  • (фін.)Kuin kallioon hakattu — Väinö Tannerin juhlakirja, Tammi, 1956.
  • Yrjö Soini, Kuin Pietari hiilivalkealla, Otava, 1956.
  • Yrjö Soini, Toinen näytös — entä kolmas?, Karisto, 1968.
  • Jaakko Paavolainen, Nuori Tanner 1, menestyvä sosialisti: elämäkerta vuoteen 1911, Jaakko Paavolainen. Tammi, 1977 — ISBN 951-30-3258-2 (sidottu), ISBN 951-30-3257-4 1
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 2, senaattori ja rauhantekijä: elämäkerta vuosilta 1912—1923, Tammi, 1979 —— ISBN 951-30-4991-4 (sidottu), 951-30-9330-1
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 3, sillanrakentaja: elämäkerta vuosilta 1924—1936, Tammi, 1984 — ISBN 951-30-5937-5 (sidottu), 951-30-9329-8
  • Jaakko Paavolainen, Väinö Tanner 4, patriootti: elämäkerta vuosilta 1937—1966, Tammi, 1989 — ISBN 951-30-9184-8 (sidottu), 951-30-9328-X
  • Risto Niku, Kahdeksan tuomittua miestä: sotasyyllisten vankilavuodet, Edita 2005 — ISBN 951-37-4410-8
  • Lasse Lehtinen & Hannu Rautkallio, Kansakunnan sijaiskärsijät: sotasyyllisyys uudelleen arvioituna, WSOY, 2005 — ISBN 951-0-30797-1
  • Väinö Tannerin unohdetut päiväkirjat 1943—1944, Hannu Rautkallio toim. & Lasse Lehtinen esipuhe ja artikkeli, Paasilinna, 2011 — ISBN 978-952-5856-48-4
  • Lasse Lehtinen, Väinö Tanner, itsenäisen Suomen mies, Otava, 2017 — ISBN 978-951-1-30730-3

Посилання[ред. | ред. код]