Каланча́ — наглядова вежа[1] при пожежній (поліцейській) частині. Застаріле значення — дозорна (оборонна) вежа[2][3]. Слово запозичене з тюркських мов: від *kala(n)ǯa (пор. тур.kale — «фортеця», крим. тат.kalä)[4].
У слов'янських мовах «каланчами» спочатку звали турецькі оборонні вежі; у XIX столітті слово застосовували і щодо кавказьких сторожових веж. Найбільш відомі в історії дві каланчі на протилежних берегах Дону на підходах до Азовської фортеці. Вежі були збудовані турками у 1640-х рр. після їхнього вигнання донськими козаками з Азова. 14 липня1695 козацькі частини російської армії Петра І взяли каланчу приступом, але турки утримали саму фортецю і Петро мусив відступити. Наступного року Азов був узятий російськими військами (19 Липня 1696). Вдруге азовські каланчі захопив фельдмаршал Мініх20 березня1736 року, причому одна з веж здалася без бою.
Пожежні каланчі в російських містах активно будувалися з початку XIX століття, після виходу указу Олександра I «Про складання з обивателів Москви повинності ставити пожежних служителів і про заснування в однієї пожежної команди» (31 травня1804). Як правило, каланчі будували як двох-триповерхові будинки, при яких були організовані пожежні частини. Крім дозорної служби, каланчі використовували для сигналізації: вартові вивішували на них шкіряні сигнальні кулі в денний час або ліхтарі в нічний — їхня кількість і розташування оповіщали сусідні пожежні частини про розміри і місце виникнення пожежі.
.jpg)
Каланча в Києві, провулок Хорива 1
Пожежна каланча у Полтаві
Пожежна каланча в Житомирі
Дозірна вежа («каланча») на горі Стреттон, Вермонт, США
Ярославль, Красна площа
Каланча в колишньому Романові (нині Тутаєв)
Каланча в Рибінську, 1912.
Каланча ґратчастої конструкції. Джорджія, США
