Очікує на перевірку

Кароль Станіслав Радзивілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кароль Станіслав Радзивілл
пол. Karol Stanisław Radziwiłł «Panie Kochanku»
Народився27 лютого 1734(1734-02-27)[1][2][3]
Несвіж, Несвізька ординаціяd, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[3]
Помер21 листопада 1790(1790-11-21)[1][2] (56 років)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
ПохованняМогила-усипальниця Радзивіллівd
Країна Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Діяльністьполітик
Знання мовпольська[4]
ТитулКнязь Священної Римської імперії
Посадавоєвода Віленський[5], посол Сейму Речі Посполитої[d], Маршалок Сейму Речі Посполитої, мечник великий литовський[6], великий литовський підчаший[7], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], львівський староста[d] і воєвода Віленський[8]
Військове званнягенерал
РідРадзивілли
БатькоМихайло Казимир Радзивілл[9][3]
МатиУрсула-Франциска Радзивілл[3]
Брати, сестриГієронім Вінцентій Радзивілл, Катерина Кароліна Радзивілd, Weronika Joanna Radziwiłłd і Janusz Tadeusz Radziwiłłd
У шлюбі зMaria Karolina Lubomirskad[9] і Тереза Кароліна Жевуська[9]
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Чорного орла орден Святого Губерта Орден Білого Орла

Ка́роль Станісла́в Онуфрій Ян Непомуцен Радзиві́лл на прізвисько «Пане Коханку» (Karol Stanisław Onufry Jan Nepomucen Radziwiłł; 27 лютого 1734, Несвіж — 21 листопада 1790, Біла Підляська) — литовський князь з роду Радзивіллів, мечник великий литовський з 1752 року, староста львівський 1755–1762[10], воєвода віленський в 176264 та з 1768 p.

Біографія

[ред. | ред. код]

Один з наймогутніших магнатів Речі Посполитої XVIII ст. Мав значний вплив на шляхту, зокрема, на оборонців т. зв. «золотих вольностей». 1764 року змушений був виїхати до Туреччини. 1767 року повернувся до Польщі, став маршалком радомської конфедерації, цього ж року на сеймі його обрали маршалком. Завдяки підтримці російського посла у Речі Посполитій H. Рєпніна повернув свої маєтності. Учасник Барської конфедерації 1768 p. Після поразки конфедератів перейшов на бік царського уряду і змушений був емігрувати за кордон. Згодом продовжував брати участь у боротьбі між угрупованнями шляхти, яка призвела до занепаду Речі Посполитої.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина — князівна Марія (Маріанна) Кароліна Любомирська, донька князя Яна Казимира Любомирського і Уршули з Браницьких. Шлюб відбувся в Мостиськах 23 жовтня 1753 року, розлучені 1763-го (в інших джерелах — 1760). Друга дружина — Тереза Кароліна Жевуська, донька Вацлава Петра Жевуського. В обидвох шлюбах дітей не мав.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. а б в г Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia roduPoznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 396. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 76.
  6. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. GąsiorowskiКурник: 1994. — С. 100. — ISBN 83-85213-17-1
  7. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 294.
  8. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 77.
  9. а б в Radziwiłłowie herbu TrąbyWarszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  10. Radziwillowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]