Катран татарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Катран татарський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Катран (Crambe)
Вид:
Катран татарський (C. tataria)
Біноміальна назва
Crambe tataria
Seb., 1779

Катра́н тата́рський (Crambe tataria Seb.) — вид рослин роду катран (Crambe) родини капустяних (Brassicaceae)[1]. Поширений у степовій і лісостеповій смузі Південно-Східної Європи і Південно-Західного Сибіру[2]. Занесений до Червоної книги України[3].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва роду походить від грецького слова, що в перекладі означає «капуста», і пов'язана, очевидно, з тим, що з давніх часів представники цього роду під назвою «морська капуста» культивувалися в країнах Південної Європи як овочі.

Видова назва в перекладі з латинської мови — «татарський».

Опис

[ред. | ред. код]
Квіти

Багаторічна сизувато-зелена рослина заввишки 40—100 (120) см. Молода рослина більш-менш жорсткувато-волосиста. Корінь довгий, 60—120 см завдовжки, веретеноподібний, майже циліндричний, товстий (2—2,5 см діаметром), зовні бурувато-чорний, всередині з білою серцевиною, м'ясистий. Стебло товсте, майже від основи дуже розгалужене, має форму кулястого куща. Листки м'ясисті, сіро-зелені; прикореневі листки великі, до 30 см завдовжки і до 20 см завширшки, черешкові, глибоко 2-перистороздільні на продовгувато-лінійні, зубчасті або надрізані частки; черешкові листки глибоко, спочатку жорсткувато-волосисті, а потім голі; верхівкові листки дрібні, ланцетні, суцільні[1][2][4].

Суцвіття велике, широко волотисте (складна китиця, плейоботій), до 30 см завширшки, з численними квітками на коротких гілочках (по 10—20 на кожній). Квітки мають духмяно-медовий запах. Листочки оцвітини білі, 4—5 мм завдовжки і 3—4 мм завширшки, вдвоє довші, ніж відхилені, яйцеподібні, голі чашолистки. Маточка одна, зав'язь сидяча; стовпчик короткий, приймочка майже сидяча; тичинок 4, з пиляками частіше фіолетового кольору; квітконіжки 7—10 (18) см завдовжки, стоячі косо догори, або трохи відігнуті. Плоди — нерозкривні 2-членні стручечки. Верхній членик стручечка 4—5 мм завдовжки, з насіниною, 4-гранний (с 4 поздовжніми реберцями), чітко сітчасто-зморшкуватий, жовтувато-тьмяний; нижній членик пустий, циліндричний, 1—1,5 мм завширшки. Насінина без облямівки, куляста, 2,5—3 мм діаметром[1][2][4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Ареал виду охоплює лісостепову і степову смуги від країн Центральної і Південно-Східної Європи до Південно-Західного Сибіру (Верхній Тобол)[2][4].

В Україні поширений у Лісостепу (зрідка), Степу (звичайно), Північному Криму, передгір'ях (окол. Симферополя) і Східному Криму (окол. Планерського)[1][2].

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]

У межах ареалу, у тому числі в Україні, цвіте з травня по червень[1][2][4]. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія), частково шляхом автогамії[5][6].

Катран має цікаву життєву форму — перекотиполе (первольвент), що виробилася в процесі еволюції як пристосування до поширення плодів. Коли плоди дозрівають (червень — липень), стебло біля основи відламується; сильні осінні вітри перекочують кулястий кущ на далеку відстань, розсіваючи насіння (анемохорія), певну роль відіграє також поширення людиною (антропохорія)[1][2][4][6][5].

  • На стадії вегетації
    На стадії вегетації
  • Початок цвітіння
    Початок цвітіння
  • На стадії цвітіння
    На стадії цвітіння
  • На стадії плодоношення
    На стадії плодоношення
  • Плоди
    Плоди
  • Одломлений кущ з плодами (перекотиполе)
    Одломлений кущ з плодами (перекотиполе)

Екологія

[ред. | ред. код]
Ценопопуляція катрану татарського

Катран татарський — стрижньокореневий, вегетативнонерухливий гемікриптофіт — трав'янистий багаторічник[5][6].

Рослина світло- (геліофіт) і теплолюбна (мегатерм — походить з субтропічного поясу), досить засухостійка (мезоксерофіт) і вимоглива до плодючості ґрунтів (мегатроф)[6].

За загальними (ценотичними) адаптаціями належить до рослин, пов'язаних переважно із степовими місцевостями (степант), частково — з відслоненнями гірських порід (петрофіт) і сухими луками (ксеропратант)[5][6].

У межах ареалу зростає в степах, по крейдяних схилах та кам'янисто-вапнякових глинистих горбах[4]. В Україні зростає в степах, на схилах, особливо вапнякових і крейдяних, на кам'янистих місцях[1][2].

В умовах Запорізькій області іноді невеликими групами зустрічається на схилових ділянках серед петрофітного, лучного і чагарникового степу, ще рідше на суходільних луках[7][8].

Ценопопуляції катрану татарського зустрічаються в складі рослинних угруповань Astragalo-Stipion (на чорноземах; переважно), Festuco-Brometea, Festucetalia valesiacae, Festucion valesiacae, Centaureo carbonate-Koelerio talievii (на крейдяних відслоненнях), Cirsio-Brachypodion pinnati (на Поділлі, екстразональні лучні степи)[3][5].

Охорона

[ред. | ред. код]
У Дворічанському національному природному парку

Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий). Зменшення ареалу та чисельності популяцій виду відбувається в основному внаслідок розорювання степів. До негативних антропогенних факторів також слід віднести пожежі, сінокосіння, рекультивацію кам'янистих відслонень, надмірне рекреаційне навантаження на природні біотопи, і певним чином збирання рослин. Погіршення стану ценопопуляцій відбувається також внаслідок низької конкурентної здатності виду та його недостатнього природного відновлення[3][9][10].

Необхідні заходи охорони: заповідання і моніторинг існуючих популяцій; заборона порушення місць зростання, у тому числі терасування і заліснення степових схилів, надмірного випасання худоби, збирання рослин[3][5].

В Україні охороняється в Українському і Луганському природних заповідниках, Галицькому і Дворічанському національних природних парках, регіональному ландшафтному парку «Печенізьке Поле» (Харківська область), заказниках «Касова Гора» (Івано-Франківська область) і «Пристенське» (Донецька область) та ряді інших природно-заповідних територій. Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України з 1969 р.[10][3][5][10]

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця», ландшафтних заказниках «Верхів'я балки Канцерівська», «Томаківський» та ряді інших природно-заповідних об'єктів регіону[7][8].

Практичне значення

[ред. | ред. код]

Катран татарський  — чудова декоративна рослина. Його можна вирощувати на клумбах, кам'янистих гірках, газонах. Добре розмножується насінням.

Жироолійна рослина (насіння містить до 40 % жирної олії з гіркуватим присмаком). Вся рослина їстівна. На Кавказі весною збирають молоді стебла і вживають їх як овоч, а також готують з них маринади. Корені містять крохмаль, цукри та гірчичні глікозиди; їх вживають в їжу свіжими і переробленими (салати, соуси, як пряні добавки в соліннях і маринадах)[2][4][11].

У ряді регіонів качани катрану тушкують у воді з олією і вживають в їжу з додаванням різноманітних овочевих соусів. На Херсонщині та Запоріжжі раніше з качанів катрану готували смаковиті котлети — так звані січеники. Для позбавлення гіркого присмаку качани спочатку вимочували в підсоленій воді. Потім їх подрібнювали, перемішували з пшеничною крупою, надавали форми котлет, обкочували в борошні і смажили на олії[12].

Корені катрану мають фітонцидні властивості, підвищують апетит, покращують травлення. У народній медицині їх використовують при розладі шлунка, як протицинготний засіб та як замінник гірчичників. Відвар коренів вважається загальнозміцнюючим засобом, особливо для дітей. Добрий медонос[4][11].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела. Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 113. (рос.)(укр.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1953. — Т. 5 / Ред. : М. І. Котов, О. Д. Вісюліна. — 528 с. (с. 376—382)
  3. ↑ а б в г д Катран татарський у Червоній книзі України [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в г д е ж и Флора СССР / Ред. В. Л. Комаров. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 8 / Ред. М. І. Буш. — 696 с. (с. 484—485)
  5. ↑ а б в г д е ж Екофлора України / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2007. — Т. 5 / Ільїнська А. П., Дідух Я. П., Бурда Р. І., Коротченко І. А. — 584 с. (с. 156—157). — ISBN 978-966-306-140-9
  6. ↑ а б в г д Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 195). — ISBN 966-551-166-1
  7. ↑ а б Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 46) — ISBN 966-375-018-9
  8. ↑ а б Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье : Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 23)
  9. ↑ Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 254)
  10. ↑ а б в Червона книга Донецької області: рослинний світ / Під заг. ред. В. М. Остапко. — Донецьк: Вид-во «Новая печать», 2010. — 432 с. (с. 93)
  11. ↑ а б Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзинський. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія», УВКЦ «Олімп», 1992. — 544 с. (с. 198) —ISBN 5-88500-055-7
  12. ↑ Рева М. Л., Рева Н. Н. Дикі їстівні рослини України. — К. : Наукова думка, 1976.  — 168 с. (с. 68—69)

Література

[ред. | ред. код]
  • Екофлора України / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2007. — Т. 5 / Ільїнська А. П., Дідух Я. П., Бурда Р. І., Коротченко І. А. — 584 с. (с. 156—157). — ISBN 978-966-306-140-9
  • Флора СССР / Ред. В. Л. Комаров. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1939. — Т. 8 / Ред. М. І. Буш. — 696 с. (с. 484—485)
  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1953. — Т. 5 / Ред. : М. І. Котов, О. Д. Вісюліна. — 528 с. (с. 376—382)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Crambe tataria
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катран_татарський&oldid=42482359