Дворічанський національний природний парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний природний парк «Дворічанський»
 
Категорія МСОПII (Національний парк)
Крейдяні гори на території парку

Крейдяні гори на території парку
49°51′08″ пн. ш. 37°44′00″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 37.73333° сх. д. / 49.85222; 37.73333Координати: 49°51′08″ пн. ш. 37°44′00″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 37.73333° сх. д. / 49.85222; 37.73333
Розташування: Україна Україна
Харківська область,
Дворічанський район
Найближче місто: смт. Дворічна
Площа: 3131,2 га
Заснований: 11 грудня 2009
Національний природний парк «Дворічанський» is located in Харківська область
Національний природний парк «Дворічанський»
Національний природний парк «Дворічанський»


CMNS: Дворічанський національний природний парк на Вікісховищі

Націона́льний приро́дний парк «Дворіча́нський» — природоохоронна, наукова, рекреаційна установа, яка розташована у північно-східній частині Харківської області, у Дворічанському районі. Парк виконує функцію вивчення, збереження та відтворення унікальних природних крейдяних комплексів, розташованих вздовж правого берега річки Оскіл.

Історія[ред.ред. код]

Унікальність флори крейдяних відслонень з давніх часів привертала увагу дослідників. Ще у XVIII сторіччі відомий дослідник Петр-Симон Паллас зауважив необхідність її вивчення. Вперше опис крейдяної флори було наведено у роботах видатних ботаніко-географів: А. М. Краснова (1893 р.), В. І. Талієва (1905 р.), Д. І. Литвинова (1902 р.), Є. М. Лавренко (1956 р.). У 30-х рр. минулого сторіччя видатний дослідник крейдяних відслонень Б. М. Козо-Полянський пропонував створення у Пооскіллі заповідника задля збереження рослинності, розповсюдженої на крейдяних відшаруваннях.

Цільові експедиційні роботи з вивчення видового складу почались лише у 2001 році і тривали майже десятиріччя. Проведені вони були силами викладачів та студентів університету ім. В. Н. Каразіна на чолі з професором кафедри зоології та екології тварин, доктором біологічних наук В. Токарським. Результатом досліджень стало виявлення унікальних для всього світу біоценозів. 2002 року був розроблений Проект створення Національного природного парку «Дворічанський», який було включено до Природоохоронної програми поліпшення екологічного стану в Харківській області. У травні 2002 року Проект створення було затверджено сесією обласної ради. У наступні кілька років (з 2002 по 2004 рр.) проводились експедиційні виїзди, спрямовані на визначення меж та вивчення флори та фауни майбутнього парку.

11 грудня 2009 року відповідно до Указу Президента України № 1044 був створений Національний природний парк «Дворічанський». Метою створення стало збереження своєрідної крейдяної флори, відтворення та раціональне використання цінних природних територій та об'єктів лісостепової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє значення.

Розташування, територія та функціональне зонування[ред.ред. код]

Національний природний парк «Дворічанський» знаходиться у Дворічанському районі Харківської області, та пролягає в межах двох сільських рад: Кам'янської та Пісківської. З півночі він межує з державним кордоном із Російською Федерацією. До території Парку прилягають декілька населених пунктів, зокрема він розміщується єдиним масивом у долині річки Оскіл між селами Новомлинськ (на півдні), Червоне Перше (на сході), Петрівка, Піски (на заході) та Тополі (у північній частині).

Логотип парку

Загальна площа парку становить 3131,2 гектари. З них 658,8 га надаються у постійне користування парку, а 2472,4 га — включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Функціонально Парк поділений на такі зони:

  • Заповідна (548,4 га, що становить 17,51 % загальної території);
  • Господарська (1791,3 га — 57,2 %);
  • Зона регульованої рекреації (721,1 га — 23,02 %);
  • Зона стаціонарної рекреації (70,4 га — 2,24 %).

Для кожної з існуючих зон визначено свій режим природокористування.

До складу парку входять два ботанічні заказники місцевого значення: «Червоний» та «Конопляне», територія яких цілком входить до заповідної зони парку.

Заказник «Червоний» був створений у 1984 році і має загальну площу 49,8 га. Він розташований на крейдяних схилах правого берега річки Оскіл, біля села Красне Перше. Серед флори заказника — багато реліктових, ендемічних та рідкісних видів рослин: для Харківської області — близько 15 видів є рідкісними, 4 види занесені до Європейського Червоного списку, 5 видів — до Червоної книги України.

Заказник «Конопляне» був створений у 1998 році і має загальну площу 315,9 га. Розташований між селищ Тополі та Кам'янка. Він є унікальним місцем зростання рідкісних та зникаючих рослинних угруповань крейдових степів, занесених до Зеленої книги України. Із представників флори заказника 6 видів занесені до Європейського Червоного списку, 4 види — до Червоної книги України, 7 видів — до Червоних списків Харківщини.

Природні умови[ред.ред. код]

Рельєф парку досить різноманітний. Родзинкою є крейдяні гори, що єдиним масивом йдуть із північно-східної у південно-західну частину Парку вздовж русла р. Оскіл. Це частка так званого «крейдяного плеча», що тягнеться по лінії Вовчанськ — Куп'янськ — Сватове.

Окрасою парку є річка Оскіл — друга за величиною в області та найбільша ліва притока Сіверського Дінця. До складу Парку входить приблизно 24-кілометрова ділянка її русла. Схили дуже відрізняються: правий дуже крутий, високий, а лівий навпаки, більш пологий. У долині річки розвинені тераси. Тут можна зустріти три їх типи: заплавні, надлучні (або піщані) та лісові (степові).

Також по території парку протікає кілька струмків, лівобережних приток Осколу, зустрічається кілька старичних та лиманних озер.

Загалом, переважає схиловий тип місцевості, що включає балки із донними та схиловими яругами, є й піщані степи та бори, заплавні луки, байрачні ліси та, звісно, відкриті крейдяні схили. Як наслідок донної ерозії (адже 22 млн років тому на цьому місці було палеогенове море), утворилися численні балки та долини.

Флора[ред.ред. код]

Національний природний парк «Дворічанський» є унікальним для України. Адже завдяки тому, що крейдяні схили залишились у відносній недоторканності, збереглись й ендемічні представники рослинності.

Загалом не території Парку станом на початок 2016 року нараховується 996 видів вищих рослин, нижчих рослин та грибів.

Серед 764 видів вищих судинних рослин мохоподібних 49 видів, 2 види відноситься до хвощеподібних, 3 — до папоротеподібних, 2 — до голонасінних, 708 видів — до покритонасінних. Оскільки дослідження ще тривають, на даний момент відомо про 63 види лишайників, 8 видів водоростей та 161 вид грибів.

Є такі представники флори парку, що були занесені до офіційних охоронних переліків різного рівня, від українських до світових. Деякі перебувають у кількох переліках одночасно. Загалом, кількість видів, що підлягає охороні, налічує 100 видів рослин та 1 вид лишайнику.

Судинні рослини, що внесені до різних охоронних переліків:

Левкой запашний
  1. 74 види занесені до Червоного списку Харківської області (2001 р.). Ось деякі з них:
  2. 30 видів — до Червоної книги України (2009 р.). Наприклад:
  3. 5 видів — до Резолюції № 6 Бернської Конвенції (1998 р.):
  4. 3 види — до Додатків Вашингтонської Конвенції (CITES, 1973 р.):
  5. 1 вид— до Європейського червоного списку:

До Червоної книги європейських бріофітів занесений один вид моху: Weissia levieri.

На території НПП «Дворічанський» було знайдено 8 рідкісних видів водоростей, з яких 3 — занесені до Червоної книги України: батрахоспермум драглистий (Batrachospermum gelatinosum (L.) DC), торея найрозгалуженіша (Thorea ramosissima Bory), толіпела проліферуюча (Tolypella prolifera (Ziz. ex A. Braun) Leonhar.).

З лишайників рідкісними для України є 13 видів, з них один — занесений до Червоної книги України: лептогій Шредера (Leptogium schraderi (Bernh.) Nyl).

Фауна[ред.ред. код]

На території парку постійно проводяться дослідження щодо вивчення тваринного світу. Станом на початок 2016 року на території НПП «Дворічанський» було зафіксовано 1355 видів. Серед них 893 види — комахи, 27 видів — ракоподібні, 128 — павукоподібні, 35 — молюски, 21 — одноклітинні, 1 — міноги, 39 — риби, 6 — земноводні, 7 — плазуни та 44 види ссавців. Стосовно птахів, згідно з літературними та іншими джерелами, з кінця ХІХ ст. до 2013 р. включно на території парку та в його околицях зареєстровано 188 видів птахів. За даними, зібраними протягом 2008—2013 рр., 133 види достовірно або ймовірно гніздяться.[1] Станом на початок 2016 року, кількість видів птахів налічує 155.

Ерезус чорний

Загальна кількість видів, що включені до охоронних переліків різного рівню — 245. Нижче наводяться дані та деякі приклади представників фауни парку за різними охоронними переліками:

  1. До Червоної книги Харківської області (2013 р.) занесено 100 видів:
  2. До Червоної книги України (2009 р.) занесені 45 видів:
    Мнемозина
  3. До Додатків II та III Бернської конвенції занесені 195 видів:
  4. До Додатків I та II Боннської конвенції занесено 64 види:
  5. До Додатків I та II Вашингтонської Конвенції (CITES) занесені 25 видів:
  6. До Європейського Червоного списку (2011 р.) занесені 16 видів:

Наукове значення[ред.ред. код]

НПП «Дворічанський» має унікальне наукове значення. На усій території України це єдине місце, де збереглась недоторкана природа крейдяних відслонень. Завдяки відносній віддаленості, антропогенний вплив на місцевість був мінімальний. Проводити дослідження у парку зацікавлені представники багатьох галузей науки.

У геолого-структурному відношенні територія парку розташована в межах Воронізької антеклізи, включаючи її південний схил. Виходи крейди на території парку використовуються як опірні в ході геологічних робіт, а викопні рештки головоногих молюсків допомагають визначати геологічний вік порід. Писальна крейда, як своєрідна гірська порода та палеогеографічний об'єкт, відображає морський режим седиментації. Цікавими для вивчення є й локальні прояви карстових процесів (карстові воронки, розширені тектонічні тріщини). Загалом, територія парку дуже цікава для геологічних досліджень та навчального геолого-географічного краєзнавства, адже збереглась в доброму стані.

Виходами крейди також обумовлена геоботанічна своєрідність території парку, яка полягає у формуванні специфічних фітоценозів. Ендемічна та реліктова рослинність парку також представляє інтерес для вивчення, адже деякі представники збереглись лише на цій території (як, наприклад, переломник Козо-Полянського, включений до Червоної книги України). Завдяки цьому цікавим парк є і для досліджень з ентомології. Адже зростання таких унікальних рослин надає змогу існування і унікальним комахам. (Метелик синявець піренейський, який також у Червоній книзі України, живе тільки там, де є переломник Козо-Полянського, оскільки тільки ним харчується.) Таким чином, на живому прикладі можна досліджувати не тільки окремі види, а й їх взаємодію.

Цікаві спостереження та дослідження проводяться з орнітології, адже територія парку знаходиться на міграційному шляху птахів. Вчені мають змогу слідкувати за рідкісними для України птахами.

НПП «Дворічанський» тісно співпрацює з науковцями із Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та Харківського музею природи. Метою цієї співпраці є вивчення флори, фауни та природних умов, а також інвентаризація біогеоценозів парку.

Рекреаційне значення[ред.ред. код]

Територія НПП «Дворічанський» має великий рекреаційний потенціал. Завдяки природно-кліматичним особливостям району, у середньому 80 днів на рік зберігаються сприятливі умови для відпочинку. Тут можна насолоджуватись не тільки мальовничими краєвидами, а й оздоровлюватись. Адже є джерела з лікувальною мінеральною водою, хлоридо-натрієвою за складом, яка, у свою чергу, сприятливо впливає на серцево-судинну систему та використовується при лікуванні легеневих захворювань, радикулітів, психоневрологічних порушень. Окрім цього, цілющим є й саме повітря, бо територія парку знаходиться у значній відстані від шкідливого виробництва, тому у екологічному плані це — одне з найчистіших місць в Україні.

Різноманітний рельєф створює умови для будь-якого відпочинку. Піщані пляжі та річка Оскіл для тих, хто любить засмагати та купатись; соснові ліси для охочих подихати цілющим повітрям, повним ефірних олій; існують спеціально відведені місця для кемпінгів, отже можна насолоджуватись природою стільки, скільки Ви забажаєте.

Для допитливих та тих, хто хоче дізнатися про парк, його флору та фауну більш детально, існують спеціально розроблені екостежки. На даний момент їх існує дві: «Крейдяна стежка» та «Урочище Заломне». «Крейдяна стежка» (5,2 км довжиною) йде поміж крейдяних відслонень та рікою Оскіл. Тому відвідувачі мають змогу ознайомитись одразу із крейдяними та із річковими біогеоценозами. Не треба забувати й про фантастичне поєднання сніжно білих гір, смарагдових степів та синіх вод Осколу. «Урочище Заломне» (2,89 км довжиною) дає змогу познайомитись із лісовими та степовими біогеоценозами. Стежка проходить по старій просіці, але природа зберегла свій «дикий» вигляд. Ця тропа буде особливо цікава для тих, хто захоплюється грибами, адже тут зустрічається дуже багато різних видів. Також відвідувачі можуть спробувати кришталево чистої води з лісового струмка та насолодитись співом лісових пахів.

У парку постійно розробляються нові рекреаційні заходи. У найближчому майбутньому буде облаштовано ще три пішохідні екостежки, прокладаються маршрути для водних, кінних, лижних та велопрогулянок. Також планується розкриття й оздоровчого потенціалу території. Адже на даний момент існує тільки один оздоровчий табір для дітей (він відноситься до Управління Південної залізниці), але і той знаходиться в околицях Парку. У планах відкриття дитячих літніх екотаборів вже на території, де діти зможуть не тільки оздоровитись та відпочити, а й дізнатися більше про тваринний та рослинний світ й навчитися співіснувати у гармонії з природою.

Контактна інформація[ред.ред. код]

Смт Дворічна, вул. Садова, б. 2, Харківська область, Дворічанський район. 62702

E-mail: dvorichnpp@ukr.net. Тел/факс: (05750) 7-62-68.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Баник М. В., Высочин М. О., Атемасов А. А., Атемасова Т. А., Девятко Т. Н. Птицы Двуречанского национального природного парка и его окрестностей (Харьковская область) // Беркут. — 2013. — Т. 22, вип. 1. — С. 14-24.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]