Луцій Афраній (консул)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Афраній
Народився2 століття до н. е.
Коссіньяно, Провінція Асколі-Пічено, Марке, Папська держава
Помер46 до н. е. або 46 до н. е.[1]
Thapsusd, Туніс
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, військовослужбовець
Знання мовлатина
Суспільний станequites[1] і давньоримський сенатор[d]
Посадапроконсул і консул[2]
Військове званняlegatus legionisd
Батьконевідомо
Матиневідомо
Брати, сестриГая Афранія
ДітиЛуцій Афраній[1][1]

Луцій Афраній (115 — 46 роки до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 60 року до н. е., прихильник Гнея Помпея.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Афраніїв. Син Авла Афранія. Його початку кар'єрі сприяв чоловік сестри — Гаї Афранії — сенатор Ліциній Буккон.

У 75—72 роках до н. е. Луцій Афраній був легатом в Іспанії в армії Гнея Помпея під час війни із Серторієм. У 75 році до н. е. керував лівим флангом під час битви при Сукроні проти серторіанців — спочатку розбив ворога, але не втримав легіонерів від грабунків: у результаті Серторій зміг оговтатися й завдати поразки Афранію. Після цього Луцій Афраній узяв в облогу місто Каларугіс й з великими труднощами захопив його.

У 71 році до н. е. був претором, а з 70 до 69 року до н. е. був пропретором у Ближній Іспанії. Після повернення відсвяткував тріумф. У 66—61 році до н. е. служив легатом в армії Гнея Помпея під час війни із Мітридатом VI, царем Понту. У 66 році до н. е. очолював римські війська у Вірменії у ході походу Помпея до Іберійського царства. У 65 році до н. е. Афраній розбив парфян й захопив місцину Гордієну. Після цього рушив до Сирії скрізь Месопотамії, а згодом підкорив набатейських арабів.

Завдяки підтримці Помпея у 60 році до н. е. став консулом разом з Квінтом Цецилієм Метеллом Целером. Не зміг виявити політичного хисту, внаслідок чого розпорядження Гнея Помпея на сході не були затверджені. У 59 році до н. е. був проконсулом Цізальпійської Галлії.

У 57—55 роках брав активну участь у політичній боротьбі на боці Помпея, пропонуючи законопроєкти, які посилювали вплив й вагу Помпея. У 55 році до н. е. Афранія призначено легатом Гнея Помпея у Ближній Іспанії й надано у розпорядження 3 легіони; керував провінцією до 49 року до н. е. — початку громадянської війни. Після цього Афраній об'єднав свої сили з Марком Петреєм. Але Гай Цезар змусив помпеянців здатися під м. Ілерда.

Після цього Афраній приєднався до Гнея Помпея в Епірі, брав участь у битві при Діррахіумі. Після цього пропонував переправитися до Італії, але його думка не була підтримана. Під час битви при Фарсалі Луцій Афраній керував військовим табором. Після поразки втік до Африки, де у 46 році до н. е. брав участь у битві при Тапсі. Намагався втекти до Іспанії, але був схоплений цезаріанцем Сіттієм і страчений.

Родина

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Plut. Sert. 19; Pomp. 34; 36; 44; 63; 65; 67; Caes. 36; 53; Praec. rei publ. ger. 11, 6 (лат.)
  • Williams R.S., Williams B.P. Cn. Pompeius Magnus and L. Afranius: failure to secure the Eastern settlement. The Classical Journal, Vol. 83, No 3 (Feb. — Mar. 1988), pp. 198—206 (англ.)
75: Луцій Октавій і Гай Аврелій Котта — 74: Луцій Ліциній Лукулл і Марк Аврелій Котта — 73: Марк Теренцій Варрон Лукулл і Гай Кассій Лонгін — 72: Луцій Геллій Публікола і Гней Корнелій Лентул Клодіан — 71: Публій Корнелій Лентул Сура і Гней Ауфідій Орест — 70: Гней Помпей і Марк Ліциній Красс — 69: Квінт Гортензій Гортал і Квінт Цецилій Метелл Критський — 68: Луцій Цецилій Метелл і Квінт Марцій Рекс, суффект — Сервілій Ватія — 67: Гай Кальпурній Пізон і Маній Ацилій Глабріон — 66: Маній Емілій Лепід і Луцій Волкацій Тулл — 65: Луцій Аврелій Котта і Луцій Манлій Торкват — 64: Луцій Юлій Цезар і Гай Марцій Фігул — 63: Марк Туллій Цицерон і Гай Антоній Гібрида — 62: Децим Юній Сілан і Луцій Ліциній Мурена — 61: Марк Пупій Пізон Фругі Кальпурніан і Марк Валерій Мессала Нігер — 60: Квінт Цецилій Метелл Целер і Луцій Афраній — 59: Гай Юлій Цезар і Марк Кальпурній Бібул — 58: Луцій Кальпурній Пізон Цезонін і Авл Габіній — 57: Публій Корнелій Лентул Спінтер і Квінт Цецилій Метелл Непот — 56: Гней Корнелій Лентул Марцеллін і Луцій Марцій Філіпп — 55: Гней Помпей (2-й раз) і Марк Ліциній Красс (2-й раз) — 54: Луцій Доміцій Агенобарб і Аппій Клавдій Пульхр — 53: Гней Доміцій Кальвін і Марк Валерій Мессала Руф — 52: Гней Помпей (3-й раз) і Квінт Цецилій Метелл Пій Сципіон Назіка — 51: Сервій Сульпіцій Руф і Марк Клавдій Марцелл
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
  1. ↑ а б в г д Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луцій_Афраній_(консул)&oldid=41997530