Мірзоян Едвард Михайлович

Мірзоян Едвард Михайлович
вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան
Основна інформація
Дата народження	12 травня 1921(1921-05-12)[…]
Місце народження	Горі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія
Дата смерті	5 жовтня 2012(2012-10-05) (91 рік)
Місце смерті	Єреван, Вірменія
Поховання	Пантеон імені Комітаса
Громадянство	СРСР і Вірменія
Національність	вірмени
Віросповідання	атеїзм
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1941)
Відомі учні	Izabella Arazovad
Членство	Спілка композиторів СРСР і Спілка композиторів Вірменіїd
Партія	КПРС
Заклад	Єреванська державна консерваторія імені Комітаса
Нагороди	почесний громадянин Єревана
Вчене звання	професор
Файли у Вікісховищі

Едвард Михайлович Мірзоян (вірм. Էդվարդ Միքայելի Միրզոյան; нар. 12 травня 1921, Горі, Грузинська РСР — 5 жовтня 2012, Єреван, Вірменія) — радянський, вірменський композитор, педагог, громадський діяч. Народний артист СРСР (1981).

Біографія

Народився 12 травня 1921 року в Горі (нині в Грузії). Коли йому виповнилося 3 роки, разом з матір'ю переїхав до Єреван.

З 1929 року навчався в Єреванській музичній школі (згодом ім. О. Спендіарова).

У 1941 році закінчив Єреванську консерваторію по класу композиції С. В. Бархударяна і В. Г. Талья (дипломна робота — симфонічна поема «Лореці Сако»).

З березня по листопад 1942 року служив в лавах Радянської армії. У роки війни написав ряд військово-патріотичних пісень.

У 1945 — 1946 роках — викладач музичної школи в Єревані.

У 1946 — 1948 роках удосконалювався в музичній студії при Будинку культури Вірменської РСР в Москві у Г. І. Літинського (композиція, поліфонія) М. І. Пейко, М. П. Ракова (інструментування), В. А. Цуккермана (музична форма), Б. М. Берліна (фортепіано).

З 1948 року — викладач Єреванської консерваторії. У 1972 — 1986 роках завідував кафедрою композиції, професор (1965). З 1952 року викладав також в Музичному училищі імені Р. О. Мелікяна (нині Єреванський державний музичний коледж ім. Р. О. Мелікяна). Серед його учнів — відомі вірменські композитори Костянтин Орбелян, Авет Тертерян, Роберт Амірханян, Мартін Вартазарян, Грачья Мелікян, Джон Тер-Татевосян, Степан Джербашян, Хачатур Аветісян, Левон Чаушян, Олександр Пірумов і ін.

Один із членів «Вірменської могутньої купки».

У 1950 — 1952 роках — відповідальний секретар, в 1956–1992 — голова правління Спілки композиторів Вірменської РСР (з 1994 — почесний). З 1962 року — секретар правління Спілки композиторів СРСР.

Член Спілки кінематографістів Вірменської РСР.

Помер 5 жовтня 2012 року в Єревані. Похований в Пантеоні ім. Комітаса.

Громадська діяльність

• Голова Вірменського відділення Музичного фонду СРСР (1952–1956)
• Президент Міжнародного союзу вірменських композиторів (1956–1991).
• Депутат Верховної Ради Вірменської РСР (1959–1991)
• Член КПРС (з 1952), ЦК КП Вірменії (з 1964)
• Народний депутат СРСР (1989–1991)
• Голова Комісії у справах національностей Верховної Ради СРСР (1989–1991)
• Голова Фонду світу Вірменії (з 1977, з 2009 — почесний).

Участь в міжнародних академіях

• Академік Європейської академії природничих наук
• Академік Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв (США)
• Академік вірменської філії Міжнародної академії наук про природу і суспільство.

Сім'я

• Батько — Семен Аліханов, полковник царської армії.
• Мати — Люся Богданівна Першангова, актриса.
• Вітчим — Михайло Іванович Мірзоян (1888—1958), композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1939).
• Дружина — Олена (Ляля) Маміконівна Мірзоян (уродж. — Степанян).
• Син — Аршак Едвардович Мірзоян (нар. 1956), ортопед-травматології, професор, доктор медичних наук, керівник клініки Єреванського центру реконструкції та подовження кінцівок.
• Дочка — Зара Едвардівна Мірзоян, піаністка.

Звання та нагороди

• Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1958)
• Народний артист Вірменської РСР (1963)
• Народний артист СРСР (1981)
• Орден Леніна (1971)
• Орден «Знак Пошани» (1956)
• Орден Святого Месропа Маштоца (2001) — за виняткові заслуги в області вірменської музичної культури
• Орден Пошани (2011)
• Медаль Мовсеса Хоренаці (1998)
• Медаль «В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Медаль «За оборону Кавказу» (1945)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
• Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985)
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1995)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Орден «Кирило і Мефодій» I ступеня (НРБ, 1971)
• Орден «Святі Саак і Месроп» (Вірменська апостольська церква, 2001)
• Премія імені Арама Хачатуряна (Міністерство культури СРСР, 1988)
• Орден «Петро Великий» (Європейська академія природничих наук, Ганновер, Німеччина, 2005)
• Орден Софі Тахалової
• Золота медаль Національної академія наук Республіки Вірменія (2006)
• Медаль «Катерина II» (Росія, 2006)
• Медаль Леонардо да Вінчі (Європейський комітет громадських нагород і призів при ООН, 2006)
• Почесний громадянин Єревана (2001)
• Почесний громадянин Гюмрі (2005).

Творчість

Едвард Мірзоян — представник вірменської музичної школи, який створив багато різножанрових творів, які принесли визнання їх автору і зайняли своє гідне місце у світовій музичній скарбниці. Серед них:

• кантати — «Вірменія» (1948), «Святкова кантата» (сл. А. Сармена, 1949), «Кантата про Леніна» (разом. з О. Арутюняном, сл. А. Саармена, 1950), «Радянська Вірменія» (сл. А. Сармена, А. Граші, Г. Сарьяна, 1950)
• для симфонічного оркестру — симфонічні поеми «Лореці Сако» (1941), «Героям Вітчизняної війни» (1944), «Симфонічні танці» (1946), увертюра (1947), «Поема» (1955)
• симфонія для струнного оркестру і литавр (1962)
• камерно-інструментальні ансамблі — Інтродукція та Перпетуум мобіле для скрипки з оркестром (1957), струнний квартет (1947), соната для скрипки і фортепіано (1939), соната для віолончелі та фортепіано (1967), поема для фортепіано (1970), «Альбом для мого внука» («Ранок», «Марія» та ін.), «Чотири пісні» на основі китайської поезії, «Поема-епітафія»
• романси на сл. О. Туманяна, С. Капутікян, В. Терьяна, Є. Чаренца, А. Ісаакяна («Кажуть …», 1939, «Бачив сон», 1941) та ін.
• хори на сл. С. Капутикян та ін.
• пісні на сл. О. Гукасяна, М. Добронравова, Г. Регістана, Г. Еміна та ін. (в тому числі «Батьківщина-мати кличе», 1941, «Пісня без слів», яку присвятив пам'яті Романоса Мелікяна).
• обробки вірменських народних пісень
• музика до фільмів.

Симфонія для струнних і литавр

Цей твір вперше прозвучав в 1962 році на Третьому всесоюзному з'їзді композиторів. У цьому творі композитор постає у всеозброєнні зрілості і майстерності. Він створює твір, в якому панують врівноваженість почуттів і світла гармонія. Є в симфонії елемент драматизму, настрою суму і навіть скорботи, але загальну її своєрідну атмосферу визначає моцартіанський початок — ясність духу, витонченість думки, гармонійність світовідчуття, розумна і точна майстерність.

Фільмографія

• 1956 — «Коли поруч друзі»
• 1959 — «Обвал»
• 1960 — «Розове місто» (документальний)
• 1961 — «Дванадцать супутників»
• 1964 — «Важкий перехід»
• 1973 — «Хаос»
• 1974 — «Тверда порода»
• 1975 — «Сьогодні сонячний день» (документальний)
• 1977 — «Голова ревкому»
• 1978 — «Засланець № 011»
• 1979 — «Небо — земля» (фільм-спектакль)
• 1983 — «Арам Хачатурян» (документальний) (автор сценарію, сум. з Л. Вагаршяном, Г. Мелік-Авакяном)
• 1987 — «Аптека на перехресті»
• 1994 — «Російська симфонія» — епізодична роль.

Пам'ять

• 24 січня 2013 року Громадська рада Вірменії ухвалила рішення назвати Будинок творчості композиторів в Діліжані ім'ям Едварда Мірзояна.

Див. також

• Вірменська могутня купка

Посилання

• Едвард Михайлович Мірзоян на YouTube [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Едвард Михайлович Мірзоян — Ноти творів у нотній бібліотеці проекту «Дитяча освіта в сфері мистецтва Росії» [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Інтродукція та вічний рух