Новобіла (Кантемирівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новобіла
рос. Новобелая
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Воронезька область
Муніципальний район Кантемирівський
Поселення Новобілянське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 20219832001
Код ЗКТМО: 20619432101
Основні дані
Населення 308
Поштові індекси 396717
Телефонний код +7 47367
Географічні координати: 49°48′48″ пн. ш. 39°18′11″ сх. д. / 49.81333333336077374° пн. ш. 39.303055555583775° сх. д. / 49.81333333336077374; 39.303055555583775Координати: 49°48′48″ пн. ш. 39°18′11″ сх. д. / 49.81333333336077374° пн. ш. 39.303055555583775° сх. д. / 49.81333333336077374; 39.303055555583775
Часовий пояс UTC+4
Водойма р. Біла
Мапа
Новобіла (Росія)
Новобіла
Новобіла

Мапа

Новобіла (рос. Новобелая) — село Кантемирівського району Воронізької області. Утворює окреме Новобілянське сільське поселення.

Населення становить 1518 осіб за переписом 2010 року (708 чоловічої статі та 810 — жіночої).

Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Україною НовобілаНовобіла.

Історія[ред. | ред. код]

За даними 1859 року на казенному хуторі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 4608 осіб (2278 чоловічої статі та 2330 — жіночої), налічувалось 560 дворових господарств, існували православна церква, парафіяльне училище, відбувався щорічний ярмарок ярмарок[1].

Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Ново-Білянської волості, мешкало 5200 осіб, налічувалось 689 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 7 лавок, паровий млин, 64 вітряних млини, відбувались 4 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5469 осіб (2770 чоловічої статі та 2699 — жіночої), з яких 5465 — православної віри[3].

За даними 1900 року у слободі мешкало 6192 особи (3364 чоловічої статі та 2828 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 815 дворових господарств, існували 2 православні церква, земська й церковно-парафіяльна школа, водяний і 13 вітряних млинів, 2 мануфактурні, 3 дріб'язкові, 3 залізні, шкіряна й винна лавки, шинок, відбувалось 5 ярмарків на рік й базари[4].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 777)
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-34. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5243)