Ханга Олена Абдулаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олена Ханга)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ханга Олена Абдулаївна
Народилася 1 травня 1962(1962-05-01) (61 рік)
Москва, СРСР
Країна  Росія
 СРСР
 США
Діяльність акторка, журналістка, ведуча, телеведуча, радіоведуча
Alma mater факультет журналістики МДУ (1984)
Знання мов російська[1] і англійська[2]
Батько Abdullah Kassim Hangad
Мати Lily Goldend
У шлюбі з Igor Mintusovd
IMDb ID 3066988
Сайт lenakhanga.ru

Олена Абдулаївна Ханга (нар. 1 травня 1962, Москва) — російська журналістка, теле — і радіоведуча. Найбільш відома як автор і ведуча популярних телешоу «Про це» і «Принцип доміно».

Біографія[ред. | ред. код]

Олена Ханга народилася в Москві 1 травня 1962 року. Батько Абдула Кассім Ханга (1932—1969), син імама,[3] був прем'єр-міністром Занзібару (1964), репресований після державного перевороту і загинув у в'язниці. Мати Лія Оліверовна Голден (1934—2010) народилася в Ташкенті у родині афроамериканця Олівера Голдена (1892—1940) (був фахівцем з хлопкознавства, його батько Хіллард Голден був рабом, потім став багатим землевласником в Міссісіпі, його дружина Кетрін Голден була наполовину індіанка) і Берти Бялик (польської єврейки за походженням, її батько Ісаак Бялик викладав в єврейській школі, працював на одній з нью-йоркських фабрик з пошиття верхнього одягу, коли жив у Варшаві — був рабином, родич Хаїма Нахмана Бялика[4][5]), вони емігрували в СРСР з США в 1931 році.

Мати, Лія Голден, у юності займалася тенісом, виступала за збірну Узбекистану, закінчила музичну школу. Поступила в університет, закінчила історичний факультет МДУ, захистила кандидатську дисертацію, учений-історик, професор Чиказького університету[3][5][6]. Вона товаришувала з донькою Сталіна Світлани Аллілуєвої, з нею в гуртожитку МДУ жили Михайло Горбачов і Раїса Горбачова, потім була єдиною чорношкірої співробітницею в Інституті імені Патріса Лумумби, її наставниками були Пол Робсон і доктор Уїльям Дюбуа, директором інституту був син Андрія Громико Анатолій Громико[7]. У радянському паспорті у матері стояла національність — негритянка.

Олена Ханга теж займалася тенісом, грала за ЦСКА, її тренером була Ганна Володимирівна Дмитрієва.[5]

У 1984 році Олена закінчила факультет журналістики МДУ[8], після чого стажувалася в Гарвардському та Нью-Йоркському університетах[9].

Після МДУ працювала кореспондентом в газеті «Московські новини»[10]. Як журналіст була на зустрічі М. Горбачова і Р. Рейгана у Вашингтоні[7]. у 1987 році Хангу з обміну запросили в Бостон, де три місяці вона стажувалася в газеті «Christian Science Monitor»[11]. Потім повернулася в Москву, після чого в 1989 році виїхала в США на запрошення Фонду Рокфеллера[12]. У 1997 році повернулася в Росію.

Має крім російського також американське громадянство, що дозволило їй обвінчатися в Нью-Йорку.

Член громадської ради Російського єврейського конгресу[13].

Робота на телебаченні і радіо[ред. | ред. код]

У 1980-ті роки грала за «Збірну світу» в КВН[14].

Після стажування в Америці в 1987 році була запрошена Олександром Любимовим, Дмитром Захаровим і Владиславом Лістьєвим в програму «Взгляд», де періодично з'являлася в кадрі[15]. Працюючи в США, взяла інтерв'ю у короля футболу Пеле[16].

З 1993 року стала працювати на телеканалі НТВ: робила спортивні репортажі[5]. З вересня 1997 по вересень 2000 року за ініціативою головного продюсера НТВ Леоніда Парфьонова була ведучою програми «Про це» — першого на російському ТБ ток-шоу на сексуальну тематику[17][18].

У 1998 році Олена Ханга стала співведучою Леоніда Парфьонова у пробному пілотний випуск телегри «Росіяни у форту Байяр» з російськими учасниками[17]. Пілотний випуск з трьох ігор пройшов успішно. У вересні 2000 року була в числі журналістів телеканалу НТВ, що висвітлювали літню Олімпіаду в австралійському Сіднеї[19][20][21].

У квітні 2001 року на деякий час покинула НТВ[22][23][24], виступала зі своїми статтями на сторінках газети «Московські новини»[25] і випускала в Нью-Йорку програму «Великий Вавилон» на NTV-International. Але вже в листопаді того ж року повернулася на телеканал НТВ[26].

З грудня 2001 по квітень 2006 року була співведучою денного ток-шоу «Принцип доміно» на НТВ, спочатку — в парі з Оленою Іщеєвою[27], з 2004 року — з Оленою Старостиною[28], з 2005 року — з Даною Борисовою. З лютого 2004 року поєднувала посаду ведучої і керівника цієї програми, змінивши на цій позиції Івана Усачова[29]. Остання постійна програма з її участю на НТВ була закрита в травні 2006 року[30][31]. При цьому сама Ханга в інтерв'ю Наталії Синдєєвій на «Дощі» у листопаді 2018 року заявила, що офіційно звільнилася з НТВ тільки 10 жовтня 2018 року (в день 25-річчя телекомпанії), а до цієї дати продовжувала перебувати на каналі «у відпустці»[32].

У 2004 році — ведуча концерту «Заборонені пісні» на НТВ (спільно з Володимиром Соловйовим)[33].

Викладає у Вищій національній Школі телебачення.

З осені 2009 року працювала на російському англомовному каналі Russia Today. Спочатку — в щотижневому ток-шоу «crosstalk»[34][35], з 18 травня 2013 року по 23 січня 2015 року — в розмовній програмі «Точка відліку» (спільно з Олександром Гурновим).

З серпня 2010 по січень 2016 року — ведуча програм на радіостанції «Комсомольська правда»: «Жіночий клуб» (2010—2016), «Національне питання» (2010—2011), «З пультом по життю» (2011—2012), «В гостях у Олени Ханги» (2012—2014), «Особливий випадок» (2014—2015)[36].

З 2011 по 2014 рік вела передачу «З пультом по життю» на «КП-ТВ»[37].

У 2019 році стала ведучою передачі «Своя правда», яка виходить з 2 вересня на естонському каналі ETV+[38][39].

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • чоловік Ігор Мінтусов[40] — голова ради директорів Центру політичного консультування[41].
  • дочка Єлизавета-Анна (нар. 25 жовтня 2001 р.)[42], названа на честь тренера з тенісу Анни Володимирівни Дмитрієвої[3][5].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
1970 ф Чорне сонце епізод
1974 ф Це солодке слово — свобода! епізод
1981 ф Восьме диво світу член суддівського комітету
1984 ф Людина-невидимка служниця Саллі
1986 ф Нові казки Шахерезади епізод
1987 ф Остання ніч Шахерезади епізод
2005 ф Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво… клієнтка Аліси, серія «Занадто хороший для неї»
2006 ф Євлампія Романова. Слідство веде дилетант Нгванья Мбоу, вірусолог
2006 ф Парк радянського періоду камео

Письменницька діяльність[ред. | ред. код]

У 2001 році опублікувала книгу «Про все»[43][44] ISBN 5-264-00558-3 / ISBN 978-5-264-00558-9 / ISBN 5-264-00558-3, присвячену значною мірою з'ясуванню своїх родових і етнокультурних коренів.

У 2007 році разом з Олегом Вакуловським опублікувала детектив «Третє пророцтво»[45][46].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://master-jam.com/en/interview-hanga/
  2. ↑ https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-elena-hanga.html
  3. ↑ а б в Журналисты и телеперсоны — Знай Наших — Центральный Еврейский Ресурс. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 12 липня 2011.
  4. ↑ alliruk: Российско-американские сюжеты
  5. ↑ а б в г д БИОГРАФИИ ЗНАМЕНИТЫХ ЛЮДЕЙ: ХАНГА ЕЛЕНА [ВЕДУЩАЯ ТОК-ШОУ «ПРО ЭТО»]
  6. ↑ Ханга Елена, фото, биография
  7. ↑ а б Некоторые до сих пор считают Елену Хангу дочерью Горбачёва. Интервью О.Прохоровой с Лили Голден. Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 21 лютого 2020.
  8. ↑ Наш дом на Моховой (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
  9. ↑ Ханга: Лучший спасательный круг — семья[недоступне посилання з Июнь 2019]
  10. ↑ КЕМ БЫЛИ, КЕМ СТАЛИ И ЧТО У НАС ПИСАЛИ. Московские новости. 24 серпня 1999.
  11. ↑ Елена Ханга — человек мира. Архів оригіналу за 21 березня 2009. Процитовано 30 березня 2009.
  12. ↑ Секс по телевидению. Аргументы и факты. 21 січня 1998.
  13. ↑ СТРУКТУРА РОССИЙСКОГО ЕВРЕЙСКОГО КОНГРЕССА. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 31 березня 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  14. ↑ Д. Надеждин.  // Комсомольская правда. — М., 3-10 ноября 2011. — С. 53.
  15. ↑ Как на российском телевидении начали говорить про секс. Дождь. 28 травня 2016.
  16. ↑ Елена Ханга: "Пеле знает, как доставить женщине удовольствие!". Великий футболист покорил ведущую своим обаянием. Комсомольская правда. 17 вересня 2003.
  17. ↑ а б Елена Ханга: «Секс — это повод поговорить на социальные темы». Афиша. 22 червня 2016.
  18. ↑ Про это, то и сё. Огонёк. 5 березня 2007.
  19. ↑ Теледесант в Австралию. "Сидней-2000" на экранах телевизоров. Сегодня. 9 вересня 2000. Архів оригіналу за 14 травня 2003. Процитовано 21 лютого 2020.
  20. ↑ Текст от 4 июля 2016 года
  21. ↑ ЕЛЕНА ХАНГА: С ПУЛЬТОМ ПО ЖИЗНИ. Москвичка. 7 серпня 2012.
  22. ↑ ВСТРЕЧА ДЛЯ ВАС. Елена Ханга через месяц станет мамой. Комсомольская правда. 20 вересня 2001.
  23. ↑ Елена Ханга: «Пройдет время, и мы будем вспоминать не проклятия врагов, а молчание друзей». NEWSru. 14 апреля 2001. Архів оригіналу за 13 березня 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  24. ↑ БЕДА ВЫЗЫВАЕТ РОСТ ДОВЕРИЯ. И никто, как ни странно, не пьет. Их первый день на ТНТ. Новая газета. 16 квітня 2001. Архів оригіналу за 21 травня 2001. Процитовано 21 лютого 2020.
  25. ↑ ТРИ АВТОРА. КАК ВАЖНО БЫТЬ АМЕРИКАНЦЕМ. Московские новости. 18 вересня 2001. Архів оригіналу за 8 листопада 2001. Процитовано 21 лютого 2020.
  26. ↑ Елена Ханга возвращается на телеэкраны. NEWSru.com. 29 листопада 2001.
  27. ↑ Две Елены и домино. Известия. 30 листопада 2001.
  28. ↑ Елена Ханга плачет прямо в эфире. Завтра программе НТВ «Принцип «Домино» исполнится три года. Комсомольская правда. 1 грудня 2004.
  29. ↑ Кириллу Набутову нашли замену. Дни.ру. 31 травня 2004. Архів оригіналу за 25 червня 2004. Процитовано 21 лютого 2020.
  30. ↑ Борисова и Ханга лишились работы. Delfi. 26 травня 2006.
  31. ↑ Хангу поздно убрали. Собеседник. 20 червня 2006. Архів оригіналу за 10 липня 2006. Процитовано 21 лютого 2020.
  32. ↑ Телеканал Дождь (22 листопада 2018). Елена Ханга об увольнении с НТВ. YouTube.
  33. ↑ Запрещенные песни. НТВ. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 21 лютого 2020.
  34. ↑ Елена Ханга вернётся на телевидение — Lenta.ru, 14.07.2009
  35. ↑ Телеведущая Елена Ханга: "Я волнуюсь как пионерка". Известия-Неделя. 14 серпня 2009. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 21 лютого 2020.
  36. ↑ Ханга Елена. АО «ИД «Комсомольская правда». Процитовано 1 листопада 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  37. ↑ Елена Ханга: «Я умею жить с удовольствием!». Eva.ru. 25 серпня 2012.
  38. ↑ В Таллинн на съемки новой передачи для ETV+ приехала Елена Ханга. rus.err.ee. Процитовано 18 липня 2019.
  39. ↑ Елена Ханга и Елена Поверина будут вести новую передачу "Своя правда" на ETV+. rus.err.ee. Процитовано 18 липня 2019.
  40. ↑ Елена Ханга. Про это и про то. Профиль. 19 грудня 2005.
  41. ↑ Муж Елены Ханги попал в реанимацию // KP.RU
  42. ↑ Елена Ханга: молоко сцеживаю даже на работе. Собеседник. 28 травня 2002. Архів оригіналу за 17 червня 2002. Процитовано 21 лютого 2020.
  43. ↑ Номер 08 (1076), 20 - 26 февраля 2001. Московские новости. 20 лютого 2001. Архів оригіналу за 2 травня 2001. Процитовано 21 лютого 2020.
  44. ↑ Елена Ханга: Своему мужу смотрит в рот. Телеобъектив. 2001-04. Архів оригіналу за 29 квітня 2003. Процитовано 21 лютого 2020.
  45. ↑ Елена ХАНГА: "Муж мою книжку не читал!". Во время визита в Воронеж в эксклюзивном интервью «Комсомолке» теледива рассказала, чего ей не хватает на ТВ и почему она решила писать. Комсомольская правда. 28 березня 2008.
  46. ↑ Елена Ханга: «Компромисс – лучшее решение проблемы». Аргументы и факты. 8 квітня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ханга_Олена_Абдулаївна&oldid=41718407