Громико Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Громико Андрій Андрійович
Andrei Gromyko at Conference on Security and Cooperation in Europe.jpg
Народився 5 (18) липня 1909
Старі Громики[d][1]
Помер 2 липня 1989(1989-07-02)[2] (79 років)
Москва[2]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство/підданство СРСР
Національність білоруси
Діяльність політик[2], дипломат[2] і економіст[d]
Посада Перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР[d], Постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй[d], депутат Верховної ради СРСР[d] і Голова Президії Верховної Ради СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Конфесія атеїзм
Діти Громико Анатолій Андрійович[d] і Q30087031?
Нагороди
Державна премія СРСР Орден Леніна Герой Соціалістичної Праці Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ленінська премія Орден Вітчизняної війни I ступеня

s: Роботи у Вікіджерелах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (5 (18) липня 1909, Старі Громики, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, Росія) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селі Старі Громики Гомельського повіту Могильовської губернії. Походив зі збіднілого руського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Мінський сільськогосподарський інститут, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКИД) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКИД. З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. З 1946 до 1949 — заступник Міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР. З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

Андрій Андрійович Громико, фото від 25 липня 1967 року

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 — Міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 — 1-й заступник Голови Ради Міністрів СРСР. З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 — Голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громико, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А.Громико на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[3] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

З 1952 до 1956 — кандидат в члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 — член Політбюро ЦК КПРС. У 1946—1950 і 1958—1989 — депутат Верховної Ради СРСР.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. ШмидтБольшая Российская энциклопедия, 1926. — ISBN 978-5-85270-292-0, 978-5-85270-324-8
  2. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118857886 // общий нормативный контроль — 2012—2016.
  3. Бібліографічне посилання: Кульчицький С.В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


СРСР Це незавершена стаття про особу Радянського Союзу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.