Громико Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громико Андрій Андрійович
біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка
Andrei Gromyko at Conference on Security and Cooperation in Europe.jpg
Народився 5 (18) липня 1909
Старі Громики[d], Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 липня 1989(1989-07-02)[2][3][4] (79 років)
Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР[2]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність білоруси
Діяльність політик, дипломат, економіст, мемуарист
Alma mater Білоруський державний економічний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Володіє мовами російська[5]
Членство Політбюро ЦК КПРС
Посада перший заступник голови Ради Міністрів СРСР[d], постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй, голова Президії Верховної Ради СРСР і ambassadors of the Soviet Union to the United States[d]
Партія ВКП(б)
Конфесія атеїзм
Діти Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громико[d]
Нагороди
медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» орден «Сонце Свободи»
Державна премія СРСР Ленінська премія
медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» орден Хосе Марті орден Клемента Готвальда орден Прапора Угорської Народної Республіки Орден Георгія Димитрова Великий Хрест ордену Відродження Польщі Grand Cross of the Order of the Sun of Peru‎
знак «50 років перебування в КПРС»
IMDb nm0343063

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (5 (18) липня 1909, Старі Громики, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, Російська РФСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі збіднілого, бiлоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства , а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКИД) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКІД.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник Міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 — Міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 — 1-й заступник Голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 — Голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громико, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А.Громико на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[6] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

З 1952 до 1956 — кандидат в члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 — член Політбюро ЦК КПРС. У 1946—1950 і 1958—1989 — депутат Верховної Ради СРСР.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Велика радянська енциклопедія / под ред. О. Ю. ШмидтБольшая российская энциклопедия, 1926. — ISBN 978-5-85270-292-0, 978-5-85270-324-8
  2. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118857886 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. SNAC — 2010.
  4. Filmportal.de
  5. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Бібліографічне посилання: Кульчицький С. В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]