Онуфрій Братковський
| Онуфрій Братковський | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Юрій |
| Народився |
10 березня 1722 Перемишльська земля |
| Помер |
26 лютого 1790 (67 років) Унів |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | священик-василіянин, проповідник, педагог |
| Alma mater | Браунсберзька єзуїтська колегія |
| Посада | Унівський архимандрит |
| Попередник | Амвросій Антоній Турянський |
| Конфесія | греко-католик |
| Рід | Братковські гербу Свинка |
| Батько | Іван |
| Мати | Марія |
Онуфрій Братковський (хресне ім'я Юрій, пол. Onufry Bratkowski; 10 березня 1722, околиці Перемишля — 26 лютого 1790, Унів біля Перемишлян) — руський (український) священик, василіянин, проповідник, педагог, Унівський архимандрит, протоігумен Руської провінції Василіянського Чину (1772—1776).
Життєпис[ред. | ред. код]
Походження і навчання[ред. | ред. код]
Народився 10 березня 1722 року в Перемишльській землі у шляхетській родині поморянського мечника і дідича в Журавному Івана Братковського гербу Свинка і його дружини Марії.
Початкову науку отримав в єзуїтській колегії в Перемишлі. До Василіянського Чину на новіціат у Добромилі вступив 15 лютого 1742 р., де 2 травня 1743 р. склав вічні обіти, після чого виїхав на студії риторики до Гощі. У серпні 1745 р. виїхав на навчання до єзуїтської колегії в Браунсбергу (нині Бранево, Польща), де 7 листопада записався на філософський курс. Після п'яти років навчання (філософія і богослов'я) Львівський єпископ Лев Шептицький 29 червня 1750 р. висвятив його у Львові на священника.
Разом з іншими своїми родичами в 1782—1783 роках довів своє шляхетське походження у Львівському гродському та земському судах[1].
Душпастирська, педагогічна й адміністративна діяльність[ред. | ред. код]
Від серпня 1750 р. викладав риторику в Гощанській василіянській колегії, після чого був проповідником у Ставропігійській церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Львові, потім від серпня 1753 р. — вікарієм у Крехівському монастирі, а від квітня 1754 р. виконував цей же обов'язок в Уневі. Від липня 1757 р. впродовж п'яти років був ректором василіянської колегії в Шаргороді. У жовтні 1763 р. на генеральній капітулі Василіянського Чину вибраний його секретарем, переїхав до Почаївського монастиря. Після смерті протоархимандрита Іпатія Білинського (1771 р.) став протоконсультором Чину, а на капітулі в Берестю 1772 р. — протоігуменом Руської (Коронної) провінції (до 1776 р.). У 1772 р. від польського короля Станіслава отримав призначення («номінацію») на Унівську архимандрію (поставлений архимандритом 6 березня 1773 р.). Як архимандрит мав право вживання інсиґній (митра, жезл) і засідати в Галицькому становому сеймі.
Був чоловіком ученим, досвідченим і працьовитим («vir sanctitate, eruditione et prudentia commendatissimus»). Пильно дбав про дисципліну і чернече життя по василіянських монастирях. Організував і провів урочисту коронацію Почаївської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (8 вересня 1773 р.), а в часі святкувань виголосив промову латинською мовою. За панування Марії Терезії і Йосифа ІІ старався вберегти від скасування василіянські монастирі у Галичині. За його старанням постав новий василіянський монастир у Дрогобичі (1774—1775 рр.). По ньому залишилася велика рукописна і друкована спадщина: циркулярні листи, меморіали, розпорядження, акти, пов'язані із його урядуванням як протоігумена («Acta Religiosissimi Patris Don O.B. (1772—1776)»)[2].
Генеалогія роду Братковських і, зокрема, архимандрита Онуфрія зберігається в Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові (ЦДІАУЛ), Ф. 13, Оп. 3, Спр. 27, арк. 47[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 113. (пол.)
- ↑ ks. Skruteń J., ZSBW. Bratkowski Jerzy Onufry, h. Świnka (1722—1790)… — S. 415. (пол.)
- ↑ Мицько І. Святоуспенська Лавра в Уневі… — C. 204.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мицько І. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець ХІІІ ст. — кінець ХХ ст.). — Львів : Свічадо, 1998. — С. 203—204.
- ks. Skruteń J., ZSBW. Bratkowski Jerzy Onufry, h. Świnka (1722—1790) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 414—415. (пол.)
- Szegda M. Bratkowski Jerzy Onufry (ok. 1722—1790) // Encyklopedia Katolicka. — Lublin, 1976. — T. 2. — S. 1045—1046. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- BRATKOWSKI JERZY ONUFRY OSBM // Eduteca.pl (пол.)
|
