Журавно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Журавно
Gerb of Zhuravno.png Guravn h.png
Герб Журавного Прапор Журавного
При в'їзді
При в'їзді
Журавно
Журавно на мапі України
Журавно на мапі України
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Рада Журавненська селищна рада
Код КОАТУУ: 4621555600
Облікова картка Журавно 
Основні дані
Засноване 1435 року
Магдебурзьке право 1563 року
Статус з 1957 року
Площа 45,3 км²
Населення 3611 (01.01.2011)[1]
Густота 79,7 осіб/км²
Поштовий індекс 81780, 81781
Телефонний код +380 3239
Географічні координати 49°15′38″ пн. ш. 24°16′35″ сх. д. / 49.26056° пн. ш. 24.27639° сх. д. / 49.26056; 24.27639Координати: 49°15′38″ пн. ш. 24°16′35″ сх. д. / 49.26056° пн. ш. 24.27639° сх. д. / 49.26056; 24.27639
Водойма Дністер, Свіча, Крехівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Журавно
До станції: 12 км
До райцентру:
 - автошляхами: 20 км
До обл. центру:
 - залізницею: 78 км
 - автошляхами: 84 км
Селищна влада
Адреса 81780, Львівська обл., Жидачівський р-н, смт. Журавне, пл. С. Бандери, 2
Голова селищної ради Вітер Василь Володимирович
Карта
Журавно is located in Україна
Журавно
Журавно
Журавно is located in Львівська область
Журавно
Журавно

Commons-logo.svg Журавно у Вікісховищі

Жура́вно (Журавне) — селище міського типу Жидачівського району Львівської області, розташоване в міжріччі Дністра і Свічі. Назва походить від чорних журавлів, які селилися в тих краях[2].

Історія[ред.ред. код]

У складі Королівства Польського, Речі Посполитої[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1435 рік. У книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавне вже фігурує як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських. 1468 року власник поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію і побудував костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити[2].

Тепер костелу вже немає, а Служби Божі відбуваються в каплиці Чорторийських і Скшинських на старому цвинтарі.

У старовину місто було осередком видобутку та обробки алебастру. Поклади цього чудового та рідкісного мармуру простяглись вздовж лівого берега Дністра на горах, що називають «Бакоцино».

На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх власників – Ходорівських-Журавнінських. Магдебурзьке право Журавно отримало у 1563 році. Наприкінці XVI ст. воно знаходилося у володінні Жолкевських, потім перейшло до Сапєгів[2].

Поселення вигідно розташовувалося посеред річок. Його оточували земляні фортифікації. Їх підсилював замок, який стояв в північно-західній частині над річкою. До міста вели чотири брами. Головною була Стрийська (або Західна) брама. На південь від неї йшла міська стіна, яка продовжувалася єврейською синагогою. Східну браму підсилював мурований костелом з контрфорсами. З півночі місто захищали річка Дністер та стіни жіночого монастиря. Міські укріплення та замок в Журавному зафіксовані на карті Боплана[2].

Маґдебурзьке право — з 1563 року.

1676 року польські війська короля Яна ІІІ Собєського майже місяць вели жорстокі бої зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях міста супротивники уклали Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 16731676 років і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам'янець-Подільський. У 200-ту річницю тієї події в Журавному встановили пам'ятник у формі кам'яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.

Шляхтич Станіслав Цьолек Понятовський був власником «Журавненського ключа» (місто та кілька сіл) у Жидачівській землі (повіті) Руського воєводства.[3]

У складі імперії Габсбурґів[ред.ред. код]

З 1790 р. місто стало власністю Адама Жебровського. У цей час Журавне перетворилося на великий торговельний центр, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринку також були муровані з каменю. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.

1914–1918 роки[ред.ред. код]

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб.[4]

Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

Місто не було звільнене від польських окупантів у результаті Чортківської офензиви (наступу) УГА.[5]

Польська окупація[ред.ред. код]

1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя Жидачівського повіту Станіславського воєводства[6].

У 1939 році в місті проживало 4300 мешканців (2100 українців-грекокатоликів, 500 українців-латинників, 500 поляків і 1200 євреїв)[7].

СРСР[ред.ред. код]

У 19391941 та 19441959 рр селище було центром Журавнівського району.

Пам'ятки культури та природи[ред.ред. код]

Місцева геральдика[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Графік руху поїздів на станції Журавне

Поштові індекси[ред.ред. код]

81780, 81781

Вулиці[ред.ред. код]

В. Стуса, Валова, Вишнева, Гагаріна, Галечко, Галицька, Грушевського, Діброви, Дорошенка, Жидачівська, Зелена, Івасюка, Коцюбинського, Крехівська, Лесі Українки, Мазепи, Миру, Надбережна, Олени Степанівни, Паламара, Пекарська, Перевізна, Перемоги, пл. Бандери, Побережна, Рея, Сагайдачного, Садова, Свободи, Січових Стрільців, Слобідка, Стефаника, Стрийська, Франка, Хмельницького, Чубинського, Шевченка, Шептицького, Шухевича, Я. Мудрого.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Журавнівська ратуша

Ратуша. Найвражаючою спорудою центру Журавна є ратуша, збудована на початку ХХ століття. Наврядчи десь у маленьких містечках можна знайти таку потужну споруду магістрату. Місцями вона нагадує оборонну синагогу. На фасадах ратуші й вежі майже немає елементів декору, тому вся будівля виглядає масивною і нагадує невеликий замок або храм оборонного типу. Строгість споруди дещо пом'якшують вікна ратушної вежі. Так над трьома вікнами третього поверху (над головним входом) є три сліпі вікна готичного типу, на рівні четвертого поверху (в отворах для циферблатів годинника) зроблені округлі вікна типу «троянда», а над ними ─ по два «віялові» вікна. Усі ці вікна разом з контрфорсами надають ратушній вежі рис готики [2].

Палац Скшинських (палац Скшинських-Чарторийських). Наприкінці XVIII ст. Адам Жебровський збудував у Журавному величний палац у стилі класицизму. Він був у вигляді підкови із симетрично розташованими двома крилами. На території палацового комплексу був зимовий сад і альтанка, обрамлена чавунною балюстрадою. Навколо палацу було закладено ландшафтний парк. Той старий палац згорів у 1904 році.

Того ж року власник Журавного Антоній Скшинський в ста метрах від згорілого палацу збудував новий палац (арх. В. Садловський) у стилі французького неоренесансу. У міжвоєнний період його перебудував останній власник Казимир Чарторийський.

За радянської влади в колишньому палаці обладнали протитуберкульозний санаторій. У 2004 році він сильно постраждав від пожежі, і сьогодні стоїть пусткою [2].

Релігія[ред.ред. код]

Діє церква Св. Архістратига Михаїла (1888 р.) УГКЦ.

Відомі люди[ред.ред. код]

Як дістатися?[ред.ред. код]

Містечко знаходиться за 70 км від Львова. Зі Львова до Журавна прямих поїздів немає. Можна(нерекомендує вся) поїхати до Ходорова, а вже там, пересівши на дизель Ходорів- Івано-Франківськ, дістатися до Журавна. Слід мати на увазі, що станція знаходиться на відстані 10 кілометрів від населеного пункту. Найкраще їхати автобусом Львів-Монастирець 234 і Львів-Калуш приблизно за 2 години. Проте траса Розвадів-Калуш в ненайкращому стані

Світлини[ред.ред. код]


Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. а б в г Стахів, Марія. Куди поїхати на вихідні зі Львова: маловідомий палац у Журавно. http://tvoemisto.tv (укр.). Процитовано 28.04.2017. 
  3. A.Link-Lenczowski. Poniatowski (Ciołek Poniatowski) Stanisław h. Ciołek (1676–1762) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/3, zeszyt 114.— 409–624 s.— S. 480. (пол.)
  4. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 23.
  5. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 194.
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 15 lutego 1927 r. o zmianie granic gminy miejskiej Żurawno w powiecie żydaczowskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 106.
  8. K. Piwarski. Chodorowski Aleksandr Stefan h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/4, zeszyt 14.— 289–384 s. — S. 372. (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]