Птеродактилі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Птеродактилі
Період існування: 162.7–66 млн р. т. пізня юрапізня крейда
Копії скелетів Pteranodon sternbergi, самця (спереду) і самиці (позаду)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Архозаври (Archosauria)
Ряд: Птерозаври (Pterosauria)
Клада: Pterodactyliformes
Клада: Caelidracones
Підряд: Птеродактилі (Pterodactyloidea)
Plieninger, 1901
Надродини
Синоніми

Dracochira Haeckel, 1895

Вікісховище: Pterodactyloidea

Птерода́ктилі (Pterodactyloidea, від грец. πτερόν — «крило» і δάκτυλος — «палець») — підряд вимерлих рептилій ряду летючих ящерів (птерозаврів), що жили в юрському та крейдовому періодах.

Високоспеціалізована група, що пристосувалася до життя в повітрі. Для птеродактилів характерний сильно видовжений легкий череп. Зуби нечисленні та дрібні, частіше вони були відсутні. Шийні хребці витягнуті, без шийних ребер. Крила потужні, широкі, літальні пальці складаються. Хвіст дуже короткий. Кістки гомілки зрослися між собою. Розміри птеродактилів сильно варіювали — від дрібних, завбільшки з горобця, до гігантських птеранодонів з розмахом крил до 8 метрів, орнітохейрусів і аждархід (кетцалькоатль, арамбургіана) з розмахом крил до 12 метрів. Селилися біля лагун, біля котрих водилося багато ящіркоподібних. Дрібні живилися комахами, великі — рибою та іншими водними тваринами. Залишки птеродактилів відомі з верхньоюрських і крейдових відкладень Західної Європи, Східної Африки і обох Америк, Австралії, в Росії — Поволжя.

Найбільший птеродактиль був виявлений в Румунії в містечку Себеш повіту Алба, розмах його крил — 16 м[1].

Систематика

[ред. | ред. код]

Ряд охоплює низку родин:

  • Istiodactylidae — родина, представники якої мешкали в юрському і крейдяному періодах. Всі знахідки зроблені в північній півкулі — Північній Америці, Європі та Азії. У 2011 році був описаний новий вид Gwawinapterus beardi, віднесений до даної родини. Він був знайдений на території Канади в крейдяних відкладах, які датуються 75 млн років[2].
  • Tapejaridae відомі по знахідках з Китаю та Бразилії часів раннього крейдяного періоду.
  • Azhdarchidae (від Ajdarxo, ім'я дракона в перської міфології, від староперського Azi Dahaka) — родина, відома перш за все з кінця крейдяного періоду, хоча ряд ізольованих хребців відомі з ранньої крейди (140 млн років тому). Включає деяких із найбільших відомих літаючих тварин.

Філогенетичне дерево

[ред. | ред. код]

У 2003 році D. M. Unwin визначив птеродактилів як групу, що включає Pteranodon longiceps, Quetzalcoatlus northropi, їх останнього спільного предка і всіх його нащадків[4]:

Pterodactyloidea
Ornithocheiroidea

?Boreopterus

Istiodactylidae

Euornithocheira
Ornithocheiridae

Ornithocheirinae

Anhanguerinae

Pteranodontia
Pteranodontidae

Nyctosaurus

Pteranodontinae

Lophocratia
Ctenochasmatoidea

?Feilongus

Gallodactylidae

Euctenochasmatia

Pterodactylus

Lonchodectes

Ctenochasmatidae

Gnathosaurinae

Ctenochasmatinae

Dsungaripteroidea

?Herbstosaurus

?Kepodactylus

?Puntanipterus

Germanodactylidae

Dsungaripteridae

Azhdarchoidea

?Thalassodromeus

Tupuxuara

Neoazhdarchia

Tapejara

Azhdarchidae


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Найбільший птеродактиль (російською) . Вести. 04.09.2010. Архів оригіналу за 13.02.2012. Процитовано 11 листопада 2010.
  2. Arbour, Victoria M.; Currie, Philip J. (2011-01). Sues, Hans-Dieter (ред.). An istiodactylid pterosaur from the Upper Cretaceous Nanaimo Group, Hornby Island, British Columbia, Canada. Canadian Journal of Earth Sciences (англ.). Т. 48, № 1. с. 63—69. doi:10.1139/E10-083. ISSN 0008-4077. Процитовано 4 вересня 2024.
  3. Bennett, S. C. (1994). Taxonomy and systematics of the Late Cretaceous pterosaur Pteranodon (Pterosauria, Pterodactyloidea), Occasional Papers of the Museum of Natural History, University of Kansas, Lawrence, 169: 1-70
  4. Unwin, David M. (2003-01). On the phylogeny and evolutionary history of pterosaurs. Geological Society, London, Special Publications (англ.). Т. 217, № 1. с. 139—190. doi:10.1144/GSL.SP.2003.217.01.11. ISSN 0305-8719. Процитовано 4 вересня 2024.