Очікує на перевірку

Пінтуріккйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінтуріккйо
італ. Bernardino di Betto di Biagio

Автопортрет, каплиця Бальоні у Спелло.

1497—1500 рр
При народженніBernardino di Betto di Biagio
Народження1454
Перуджа
Смерть11 грудня 1513
 Сієна
Національністьіталієць
КраїнаІталія
Релігіякатолицтво
Діяльністьхудожник, ілюстратор рукописів, рисувальник
НапрямокВідродження
ВпливП'єтро Перуджіно, П'єро делла Франческа, Рафаель Санті
ВчительП'єтро Перуджіно
Творирелігійні картини, фрески, мозаїки, портрети
Роботи в колекціїШтедель, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Берлінська картинна галерея, Національна галерея, Музей мистецтв Філадельфії, Museu de Belles Arts de Valènciad, Художній музей Північної Кароліни, Художній музей Волтерс, National Gallery of Umbriad, Blaffer Art Museumd, Pinacoteca civica Tacchi-Venturid, Апартаменти Борджіа, Бруклінський музей, Національний музей у Варшаві, Боннефантенмузеумd, Музей образотворчих мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва[1], Гарвардський художній музей, Клівлендський музей мистецтв, Художній музей Фогга[d], Princeton University Art Museumd, Музей фюрера, Музеї Ватикану, Musée du Petit Palais, Avignond, Ашмолеан музей, Пінакотека Амброзіана і Музей Бойманса - ван Бенінгена[2]

CMNS: Пінтуріккйо у Вікісховищі

Пінтурі́ккйо (італ. Pinturicchio; італ. Bernardino di Betto di Biagio, 1454, Перуджа — 11 грудня 1513, Сієна) — італійський живописець. Представник умбрійської школи кватроченто. Робив також декоративні стінописи та мозаїки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки та навчання

[ред. | ред. код]

Народився в місті Перуджа. Син Бенедетто ді Б'яджо. Пінтуріккйо — прізвисько, бо художник був дуже малим на зріст. Це прізвисько він зробив своїм підписом.

Смерть св. Бернардіно

Навчався у Фйоренцо ді Лоренцо, разом з Рафаелем — у Перуджіно, якому допомагав при створенні фресок Сікстинської капели Ватикану (1481—1482), а за деякими даними — ще й у Бенедетто Капоралі, творця палацу кардинала Пассеріні, згодом розписаного Сіньйореллі. Імовірно, зазнав впливу і Бенедетто Бонфільї, вчителя Перуджіно.

Близькість до художніх манер Перуджіно та Рафаеля доводять деякі твори самого Пінтуріккйо, серед них фреска «Смерть св. Бернардіно», архітектурне тло якої має багато спільного з архітектурними спорудами Перуджіно на фресках у Ватикані.

У зрілому періоді

[ред. | ред. код]

Працював у багатьох містах Італії — Перуджі, Римі, Орв'єто, Сполето, Сієні. Найвідоміші розписи — у церкві Санта Марія дель Пополо, Апартаментів Борджіа і Сієнському соборі (бібліотека Пікколоміні). На його фресках часто з'являються «гротески» (елементи рослинного та архітектурного орнаменту). З його полотен виділяється «Портрет хлопчика», що зберігається у Дрезденській галереї.

Джорджо Вазарі досить негативно відгукується про Пінтуріккйо, вважаючи його славу недостатньо заслуженою. Крім того, біограф дорікає художнику в зайвому прагненні догодити замовникам.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Портрети

[ред. | ред. код]

Релігійні твори

[ред. | ред. код]

Фрески

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  1. https://www.bellasartes.gob.ar/
  2. колекція Бойманса онлайн — 2010.