Санта-Марія-ін-Арачелі
| Санта-Марія-ін-Арачелі | |
|---|---|
|
| |
| 41°53′38″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.89388888891677709° пн. ш. 12.48333333336077899389238155° сх. д.Координати: 41°53′38″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.89388888891677709° пн. ш. 12.48333333336077899389238155° сх. д. | |
| Країна |
 Італія[1] |
| Розташування | Кампітеллі[1] |
| Стиль | романський і готика |
| Сайт | web.archive.org/web/20110721222017/http://www.vicariatusurbis.org/Ente.asp?ID=887 |
  Санта-Марія-ін-Арачелі Санта-Марія-ін-Арачелі (Італія) | |
 Santa Maria in Aracoeli (Rome) на Вікісховищі | |
Санта-Марія-ін-Арачелі (італ. Santa Maria in Aracoeli, Церква святої Марії на небесному вівтарі) — церква діви Марії, що знаходиться на вершині Капітолійського пагорба в Римі. В силу свого центрального місця розташування відігравала виняткову роль у житті середньовічного Риму.
Історія[ред. | ред. код]
На місці сьогоднішньої базиліки в античні часи стояв храм богині Юнони Монети («Монета» в перекладі з латині означає «застерігає» або «радниця»). На території храму карбувалися римські гроші, які і стали називати по імені Юнони Монети - монетами. З латині це слово було запозичене багатьма мовами, включаючи англійську (англ. "Money" гроші), а також польську, звідки згодом воно перейшло і в українську мову.
З цим храмом пов'язана ще одна добре відома легенда, що дійшла до нас завдяки книзі римського історика Тита Лівія «Історія від заснування міста» («Ab urbe condita») [1]. Це історія про те, як «гуси врятували Рим». У храмі Юнони римляни здійснювали жертвопринесення богині, причому жертовними тваринами були за традицією домашні гуси, яких розводили і утримували на території храму. Згідно з легендою, у 390 році до н. е. галли Бренна під покровом ночі оточили Капітолійську фортеця і спробували захопити її, забравшись по прямовисній стіні. Захисники фортеці міцно спали, собаки теж нічого не відчули. Однак стривожені священні гуси храму Юнони голосно зареготали і розбудили начальника фортеці Марка Манлія, який підняв тривогу. Так римляни змогли скинути нападників вниз і дати відсіч галлам. Після християнізації, приблизно з VII і аж до IX століття, тут розташовувався монастир, що тримався грецького обряду.
Нинішній храм був складений з уламків античних будівель бернардинцями і францисканцями. У розпал Чорної смерті у XIV столітті народний трибун Кола ді Рієнцо урочисто відкрив монументальні сходи з 124 сходинок, що ведуть до храму. Серед скарбів Капітолійської базиліки — мощі св. Олени, надгробок папи Гонорія IV, усипальні різних аристократичних родин Риму з надгробками роботи, в тому числі Донателло і Мікеланджело, а також цикл фресок пензля Пінтуріччо.
Титулярна церква[ред. | ред. код]
Церква Санта-Марія-ін-Арачелі є титулярною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Санта Марія ін Арачелі з 21 лютого 1998 року, є італійський кардинал Сальваторе Де Джорджі.
Галерея[ред. | ред. код]
Інтер'єр
Вівтар св. Олени
Стеля
Свята дитина
Вівтар
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санта-Марія-ін-Арачелі |
| ||||||||||||||||||||||||||
Координати: 41°53′38″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. / 41.89389° пн. ш. 12.48333° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
