Рофе-Бекетова Олена Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Федорівна Рофе-Бекетова
Олена Рофе-Бекетова під час «Вертеп-фесту»
Народилася22 жовтня 1970(1970-10-22) (54 роки)
м. Харків, УРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Діяльністьволонтерство, активізм
Alma materХарківський державний університет імені О. М. Горького
Знання мовукраїнська і російська
УчасникВійна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
БатькоФедір Рофе-Бекетов
МатиВалентина Понирко
РодичіОлексій Бекетов (прадід)
ДітиІрина Рофе-Бекетова (1998)

Олена Федорівна Рофе-Бекетова (нар. 22 жовтня 1970, м. Харків) — українська громадська діячка, волонтерка, співзасновниця волонтерської групи Help Army, директор благодійного фонду «Харків з тобою» та керівниця напряму культурних програм фонду, активістка руху за збереження культурної спадщини Харкова[1][2], ініціаторка і координаторка проекту «Ctrl+S. Закон на захисті культурної спадщини України»[3][4][5] та ініціативної групи «SaveKharkiv»[6][7][8], координаторка «Вертеп-фесту» у Харкові (з 2017)[9][10][11][12], керівник конкурсу «Йдемо разом! KharkivGoingGlobal»[13], одна з ініціаторок акції «Спільне повітря» з виконання симфонічними оркестрами у семи найбільших аеропортах України гімна Євросоюзу у березні 2014 року[14], співорганізаторка та координаторка низки освітніх та культурних заходів у Харкові[15][16][17]

Дочка доктора фізико-математичних наук Федора Рофе-Бекетова та праонука академіка архітектури Олексія Бекетова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Олена Рофе-Бекетова народилась 22 жовтня 1970 року в сім'ї Федора Семеновича Рофе-Бекетова та Понирко Валентини Іванівни, праонука академіка архітектури Олексія Бекетова.[2][18][19][20].

У 1987—1992 роках здобувала вищу освіту на механіко-математичному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького.

У 1995—1999 роках навчалась в аспірантурі в Українській інженерно-педагогічній академії.

Викладала вищу математику в Українській інженерно-педагогічній академії.

Згодом працювала аналітиком бази даних в приватній компанії, менеджером з логістики у мережі магазинів, була заступником директора з обліково-аналітичної роботи департаменту закупівель та логістики у торговельно-промисловому холдингу.

Протягом 2007—2015 років була провідним спеціалістом із стандартизації та сертифікації Групи компаній «Фактор».

З 2015 року є приватною підприємицею та консультує з питань організації бізнес-процесів[2].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Олена Рофе-Бекетова під час «Вертеп-фесту»

26 лютого 2014 року у відповідь на акцію солідарності із жителями сходу та півдня України, ініційовану мешканцями Львова, яка передбачала спілкування ними у побуті цього дня російською, Олена Рофе-Бекетова вирішила в цей день говорити українською і закликала приєднатись своїх друзів зі сходу України[21].

У березні того ж 2014 року вона була серед підписантів звернення харків'ян «Харків — українське місто»[22] Олена Рофе-Бекетова була серед ініціаторок акції «Спільне повітря» з виконання симфонічними оркестрами у семи найбільших аеропортах України (Києва — Жуляни та Бориспіль, — Харкова, Львова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси) гімна Євросоюзу «Ода до радості» Людвіга ван Бетховена, яка відбулася 30 березня 2014 року та у якій взяли участь близько 700 музикантів з метою вшанування пам'яті «Небесної сотні», відзначення підписання політичної частини Угоди про асоціацію між України та Європейським Союзом та підтвердження єдиності і неподільності України[14][23][24].

У грудні 2015 року вона брала участь у проекті «Армія подарунків. Свято для солдата» зі збору новорічних подарунків для українських військових, які бійців АТО. У січні 2017 року вона ініціювала збір підписів під зверненням до представництв ООН в Україні з проханням терміново засвідчити факт гуманітарної катастрофи в Авдіївці на Донеччині[25][26].

У 2018 році Олена Рофе-Бекетова була керівником освітньої програми «Kharkiv music fest 2018»[27]

У вересні 2019 року вона була координаторкою-керівницею проекту «Дев'ять життів традиції», в рамках якого відбулось «Етно-паті» в Харківському літературному музеї. Цей проект був реалізований як продовження ідеї «Етновечорниць», які відбулися під час «Вертеп-фесту»[17][28].

У серпні 2019 році Олена Рофе-Бекетова виступила на підтримку проведення першого у Харкові правозахисного маршу «ХарківПрайд»[29]

Help Army та «Харків з тобою»

[ред. | ред. код]
Олена Рофе-Бекетова під час відкриття «Вертеп-фесту 2020»

У березні 2014 року Олена Рофе-Бекетова долучилась до волонтерського руху допомоги українським військовим, стала однією із співзасновниць волонтерської групи Help Army[2], була її координаторкою[30][31][32][33]. Пізніше вона була менеджеркою проектів благодійного фонду «Харків з тобою», зокрема, проекту «Донор-волонтер»[2][9][15][34][35], керівницею напрямком культурних проектів фонду[1][10]. У 2018 році вона стала директором благодійного фонду «Харків з тобою»[2][4][5].

Протягом 2015—2016 року вона була співорганізаторкою та координаторкою низки освітніх та мистецьких заходів та конкурсів у Харкові, зокрема, конкурсу молодіжних програм розвитку міста Харкова «Йдемо разом! KharkivGoingGlobal!»[2][13][36][37][38][39][40], «Освітнього форуму»[15][41] та першого на сході України безкоштовного музичного табору «Music Camp Kharkiv-2016»[16][42][43][44][45][46].

Олена Рофе-Бекетова є координаторкою фестивалю вертепів «Вертеп-фест», який щорічно з 2017 року проходить у січні в Харкові.[9][10][11][12][47][48][49][50][51]

Save Kharkiv

[ред. | ред. код]

Восени 2016 року у Харкові міська рада ініціювала конкурс на новий пам'ятник на майдані Свободи, в якому переміг проект братів Чечельницьких. Проти самого конкурсу виступила громадськість, петиція проти конкурсу набрала необхідну кількість голосів за 2 дні, а сам проект-переможець охрестила «одороблом». Було подано до суду, який визнав проведення конкурсу незаконним, а також було подано відкритого листа на ім'я міністра культури Євгена Нищука з проханням зберегти історичний ансамбль міста, серед підписантів якого була Олена Рофе-Бекетова.[52][53][54][55][56][57][58][59] В результаті низки запитів до органів влади, які робила Олена, вона з'ясувала, що межі історичного ареалу Харкова так і не були затверджені, а сліди документів щодо нього під час погоджень у 2010—2011 роках безслідно зникли.[60][61][62][63]

Після цього у липні 2017 року вона ініціювала питання щодо повернення до розробки проекту меж історичного ареалу міста Харкова, ідею якого підтримали і деякі депутати Харківської міської ради.[1][64]

У серпні 2017 року Олена ініціювала реалізацію проекту «Ctrl+S. Захисти майбутнє», в рамках якого відбувалось створення документального фільму «Зберегти не можна зруйнувати» про причини руйнування культурної спадщини у Харкові, Києві, Дніпрі, Львові, Ужгороді, Івано-Франківську, аналізувалось чинне законодавство і напрацьовувались пропозиції для його зміни з метою закриття корупційних схем для знищення культурної спадщини та створення мережу партнерських груп для моніторингу за її станом.[3][65][66]. У грудні проект трансформувався в «Ctrl+S. Закон на захисті культурної спадщини Українив», рамках якого активісти з 10-ти міст України (долучилися Запоріжжя, Одеса, Полтава) об'єдналися для напрацювання змін до чинного законодавства про охорону культурної спадщини та лобіювання цього законопроекту.[4][67][68] На початку лютого 2018 року у Харкові відбулась прем'єра документального фільму «Зберегти не можна зруйнувати» режисера Павла Сіроменка та сценаристки Татьяни Омельченко про те, як знищується історична спадщина у містах, де протягом останніх років втратили чимало пам'яток — у Харкові, Києві, Дніпрі, Полтаві, Одесі, Львові, Ужгороді, Івано-Франківську, Запоріжжі[69][70], після чого стрічка вирушила у всеукраїнський тур містами, де проходило знімання[71][72][73], у квітні 2018 року фільм був показаний на каналі «24».[74][75]. В результаті було напрацьовано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження об'єктів культурної спадщини», що мінімізує корупційні ризики в сфері збереження культурної спадщини і був у квітні 2018 року переданий до Верховної Ради України[5][76] В рамках проекту було підготовлено інструкцію «Що робити, якщо пам'ятку культури знищують», в якому подані алгоритми дій в різних випадках, а також налагоджені контакти з ініціативними групами в Харкові, які борються за збереження окремих історичних будівель у Харкові[77]. Олена Рофе-Бекетова протягом 2018 року вона закликала харків'ян ставати громадськими інспекторами при Управлінні культури і туризму Харківської ОДА, щоби стежити за станом культурної спадщини у Харкові та області.[2][77].

Олена Рофе-Бекетова (друга справа) серед команди організаторів «Вертеп-фесту 2020»

На початку 2018 року вона брала участь у судових засідання щодо незаконної перебудови мансарди будинку 1907 року в стилі модерн на вулиці Пушкінській, 19 авторства Олександра Гінзбурга[78][79][80].

В липні 2018 року цей рух перетворився в ініціативну групу «SaveKharkiv», коли вона опублікувала першу петиція до міської влади від імені групи з вимогою зупинити руйнування історичного центру міста[6][81]. Координаторкою групи стала Олена Рофе-Бекетова і було запропоновано програму порятунку будівель, які перебувають на межі зникнення, яка також включала заходи для запобігання подібних випадків та просвітницьку роботу серед харків'ян[7][8][82]. Вона разом з іншими активістами руху фіксували факти незаконного перефарбування Покровського собору у московський стиль Українською православною церквою (Московського патріархату)[83][84], незаконного будівництва на даху колишнього палацу новонароджених на Мироносицькій вулиці[85], незаконного знесення двох будинків кінця XIX століття для будівництво елітного житлового комплексу на вулиці Пушкінській[86], низки будинків архітектора Олександра Гінзбурга[87][88][89][90], збирали підписи на захист каскадного фонтану до Харківської міської ради з вимогою зупинити його перебудову[91][92] та садиби авторства архітектора Олександра Гінзбурга на вулиці Свободи до Міністерства культури України у зв'язку з початком зведення на її місці висотного житлового будинку[93][94]. Вона також є прихильницею ідеї створення пільг для меценатів та бізнесменів, які інвестують гроші у збереження культурної спалщини або розвиток культури[5][8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Олена Рофе-Бекетова заміжня. Має дочку Рофе-Бекетову Ірину Ігорівну (1998), легкоатлетку, учасницю командного чемпіонату Європи з легкоатлетичних багатоборств 2019, бронзова призерка Чемпіонатів України з легкої атлетики в приміщенні[2][19][95][96][97][98], студентку Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»[99].

Її батьки — доктор фізико-математичний наук Федір Семенович Рофе-Бекетов (1932) та Валентина Іванівна Понирко (1933). Також має сестру — Ірину Пилипець, приватну підприємицю (1966)[18]. Також вона є праонукою академіка архітектури Олексія Бекетова та пра-праонукою Олексія та Христини Алчевських. Сім'я неодноразово допомагала харківським музеям та закладам культури в організації виставок, присвячених їх пращурам[18][20], брала участь у відкритті пам'ятника на честь Олексія Бекетова[19].

Також має дядька — Володимира Семеновича Рофе (1935)[18][20].

Проживає в будинку, який побудував Олексій Бекетов для своєї сім'ї на вулиці Дарвіна разом з батьком та сім'єю сестри.[73][100]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Елена Рофе-Бекетова: Харьков, который я знала в детстве, уходит. Kharkiv Today. 14 липня 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к Ирина Стрельник (18 червня 2018). Памятники архитектуры и истории нужно не охранять, а сохранять. Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  3. ↑ а б Юлія Гуш (7 вересня 2017). Активісти намагатимуться зберегти «дух міста» Харкова. Справжня варта. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  4. ↑ а б в Активісти Харкова та 9 міст об'єднуються для захисту архітектурних пам'яток. Справжня варта. 15 січня 2018. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  5. ↑ а б в г У Міжнародний день пам’яток у Верховній Раді харків’яни закликали нардепів навести лад в охороні культурної спадщини. Справжня варта. 19 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  6. ↑ а б Харківські активісти вимагають зупинити руйнування історичного центру. Історична правда. 3 липня 2018. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  7. ↑ а б Харківські активісти пропонують програму із збереження культурної спадщини. Справжня варта. 2 серпня 2018. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  8. ↑ а б в Юлія Гуш (7 березня 2019). Будинок зі шпилем у небезпеці: Як безкультур’я та жадоба знищують старий Харків. Depo.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  9. ↑ а б в Юлія Гуш (15 січня 2017). Вертепному фестивалю бути!. Справжня варта. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  10. ↑ а б в Всеукраїнський «Вертеп-Фест» знов чекає друзів в Харкові. Справжня варта. 29 грудня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  11. ↑ а б Юлія Гуш (13 січня 2019). В Харкові колядувало близько 60 вертепних колективів (ФОТО). Справжня варта. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  12. ↑ а б Марина Верещака (12 січня 2020). Понад 1,5 тисячі колядників пройшлися центром Харкова. Суспільне. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  13. ↑ а б Юлія Гуш (25 вересня 2015). Молоді дадуть можливість зробити місто глобальним (фото). Справжня варта. Процитовано 29 березня 2020.
  14. ↑ а б "Спільне повітря" або Музика, яка єднає всіх людей. День. 28 березня 2014. Процитовано 29 березня 2020.
  15. ↑ а б в Образовательный форум-2016. Реформы должны начинаться с вузов. Накипело. 24 лютого 2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  16. ↑ а б Music Camp Kharkiv. Дети для детей. Накипело. 4 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  17. ↑ а б У Харкові пройде "Етно-паті", присвячене українській культурі XVIII століття. Справжня варта. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  18. ↑ а б в г Рофе-Бекетов Ф.С. и Песчанский В.Г. // В.В. Ерёменко. О себе и моих учителях, колегах, друзьях. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  19. ↑ а б в Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова. Пам'ятник великому зодчому і педагогу О.М. Бекетову. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  20. ↑ а б в Майя Чайка (29 серпня 2016). Алчевские. Память сердца. Харьковские Известия. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  21. ↑ День мовного порозуміння: звернення корінної харків'янки. Справжня варта. 26 лютого 2014. Процитовано 29 березня 2020.
  22. ↑ Звернення харків’ян: Харків – українське місто. Український кризовий медіа-центр. 17 березня 2014. Процитовано 29 березня 2020.
  23. ↑ У семи аеропортах України музиканти одночасно виконають гімн Євросоюзу. ТСН.ua. 29 березня 2014. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 29 березня 2020.
  24. ↑ «Оду до радості» в аеропортах зіграло 700 музикантів. Вголос. 30 березня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 29 березня 2020.
  25. ↑ Волонтеры призывают ООН обратить внимание на гуманитарную катастрофу в Авдеевке. NewsRoom Kharkiv. 1 лютого 2015. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 29 березня 2020.
  26. ↑ "Свято для солдата". В Харькове собирают подарки для воинов АТО. NewsRoom Kharkiv. 20 грудня 2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  27. ↑ В харьковском метро заиграет пианино. Statis quo. 6 березня 2018. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  28. ↑ Проект «Дев'ять життів традиції» закликає до збереження культурної спадщини України (ФОТО). Справжня варта. 20 вересня 2019. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  29. ↑ Безпека для всіх: В місті відбудеться перший ХарківПрайд. Справжня варта. 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  30. ↑ Екатерина Сергацкова (8 серпня 2014). Прифронтовой мегаполис. Как воюет Харьков. Українська правда. Життя. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  31. ↑ В Харькове могут прекратить делать операции. Вечерний Харьков. 5 червня 2015. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  32. ↑ Полтысячи гемаконов от харьковчан — Областному центру крови. Главное. 10 червня 2015. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  33. ↑ Олена Соколинська (30 жовтня 2015). Харківські волонтери збирають допомогу для постраждалих від вибуху в Сватовому. День. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  34. ↑ Первый фестиваль аланско-булгарской культуры под Харьковом посетили 3500 гостей. Главное. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  35. ↑ Трансформация волонтерства: от ящиков с едой к масштабным фестивалям. Накипело. 6 лютого 2017. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  36. ↑ Анастасия Горелкина (26 вересня 2015). Елена Рофе-Бекетова, руководитель проекта «Йдемо разом!KharkivGoingGlobal». Медиа группа «Объектив». Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  37. ↑ Департамент з підвищення конкурентоспроможності регіону Харківської обласної державної адміністрації. Переможцем конкурсу «Йдемо разом! KharkivGoingGlobal» стала програма створення мультикультурного центру KharkivArtSpace. Процитовано 29 березня 2020. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  38. ↑ Макаренко Анна (14 листопада 2015). Каким молодежь видит Харьков будущего: "живые" мосты, ралли в транспортном центре и концерты в аэропорту. Сегодня. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  39. ↑ В Харькове может появиться культурное метро. Вечерний Харьков. 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  40. ↑ Ольга Новикова (8 грудня 2015). Елена Рофе-Бекетова, куратор конкурса «Йдемо разом! KharkivGoingGlobal» и Таисия Светличная, капитан команды «Speed in Blood». Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  41. ↑ Шульгач Игорь Анатольевич (2 березня 2016). В Харькове прошел образовательный форум, посвященный новым реформам. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  42. ↑ «Объектив-Позиция». «Music Camp International». Медиа группа «Объектив». 29 лютого 2016. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  43. ↑ 300 юных харьковчан дадут благотворительный концерт в ХНАТОБе. NewsRoom Kharkiv. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  44. ↑ Маленьких харьковчан начали учить игре на золотых звоночках и виолончели. NewsRoom Kharkiv. 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  45. ↑ Елена Нагорная (6 квітня 2016). В ХНАТОБе выступят дети, ставшие певцами и музыкантами за пять дней. Харьковские известия. Процитовано 29 березня 2020. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка) (рос.)
  46. ↑ Виктория Ивашкевич (9 квітня 2016). В Харькове выступили ученики музыкального лагеря «Music Camp International». 300-голосый хор спел в ХНАТОБе. Медиа группа «Объектив». Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  47. ↑ В Харькове пройдет грандиозный вертеп. Вечерний Харьков. 10 січня 2017. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  48. ↑ В Харкові вперше пройшли інтернаціональні «Етновечорниці». Справжня варта. 15 січня 2019. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  49. ↑ Юлія Бойко (15 січня 2019). У Харкові пройшов щорічний вертеп-фест (відео). Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  50. ↑ «Вертеп-фест 2020» у Харкові наголосив: «Разом ми зможемо все!» (ФОТО). Справжня варта. 13 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  51. ↑ Леонід Логіиненко. Тисячоголосо колядували. Сільські вісті. — 2020. — № 3 (19751). — 17 січня. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  52. ↑ История «одоробла», или Как город поборол «карандашик» на площади. Накипело. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  53. ↑ Марія Уманська (7 лютого 2017). "Одоробло – воно і є одоробло": у Харкові на місці Леніна може з'явитися новий скандальний пам'ятник. ТСН.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 29 березня 2020.
  54. ↑ Юлія Гуш (8 лютого 2017). Харків’яни звернулися до міністра культури з проханням вплинути на ситуацію навколо площі Свободи / Фото. Справжня варта. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  55. ↑ Крест на свободе. Харьковчане объединились против ангела на месте Ленина. Kharkiv Today. 10 лютого 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  56. ↑ Известные харьковчане просят министра культуры разобраться с "Одороблом". Kharkiv Today. 9 лютого 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  57. ↑ Суд розгляне позов про незаконність зведення 86-метрової колони на центральному майдані Харкова. ZN.UA. 13 лютого 2017. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 29 березня 2020.
  58. ↑ Суд заблокував будівництво "одоробла" у Харкові. ZN.UA. 29 березня 2017. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  59. ↑ Олександр Костенко (30 березня 2017). "Одоробло" на площі Свободи: Три фатальні помилки Кернеса. Depo.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  60. ↑ Минкульт ответил харьковчанам на призыв не допустить возведение "одоробла". Kharkiv Today. 22 березня 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  61. ↑ Разрешено ли строительство на площади? Ответ Минкультуры. Накипело. 22 березня 2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  62. ↑ Защита памятников культуры по-харьковски. Накипело. 7 червня 2017. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  63. ↑ Госпром внесен в предварительный список ЮНЕСКО. Kharkiv Today. 31 травня 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  64. ↑ Депутаты Харьковского горсовета подключились к борьбе за сохранение историко-архитектурных памятников. Kharkiv Today. 6 липня 2017. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  65. ↑ «Ctrl+S. Захисти майбутнє»: от охраны памятников до изменений в законе. Накипело. 7 вересня 2019. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  66. ↑ Аварийное наследие. Сохранить нельзя разрушить?. Накипело. 25 жовтня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  67. ↑ Юлія Гуш (27 грудня 2017). Харківські активісти долучилися до захисту пам’яток міста. Справжня варта. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  68. ↑ Девять городов Украины объединятся с целью сохранить культурное наследие. Kharkiv Today. 16 січня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  69. ↑ Юлія Гуш (9 лютого 2018). Харків’янам розповіли, як руйнують їх культурні пам’ятки. Справжня варта. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  70. ↑ Дар’я Трапезнікова (2 березня 2018). Небайдужі спадкоємці. День. Процитовано 29 березня 2020.
  71. ↑ Харківські активісти здійснять тур Україну зі стрічкою «Зберегти не можна зруйнувати». Справжня варта. 27 лютого 2018. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  72. ↑ Фильм «Сохранить нельзя разрушить»: тур по Украине. Накипело. 28 лютого 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  73. ↑ а б Ліна Волинська (15 березня 2018). 15 адрес для небайдужих. День. Процитовано 29 березня 2020.
  74. ↑ Канал «24» покаже фільм про стан архітектурної спадщини в Україні. Детектор медіа. 12 квітня 2018. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 29 березня 2020.
  75. ↑ Фильм харьковчан о сохранении культурного наследия покажут всей Украине. Kharkiv Today. 12 квітня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  76. ↑ Юлія Гуш (26 квітня 2018). Як харків'яни спонукають думати українців про збереження культурної спадщини. Справжня варта. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  77. ↑ а б З 1 травня в Харкові почався набір у громадські інспектори для захисту архітектурної спадщини. Справжня варта. 2 травня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  78. ↑ В суд о незаконной реконструкции дома на Пушкинской, 19 не пришли представители ХОГА. Kharkiv Today. 22 лютого 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  79. ↑ Незаконное строительство мансарды на доме по Пушкинской, 19 согласовали в ХОГА. Kharkiv Today. 15 березня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  80. ↑ Суд признал законной реконструкцию мансарды на историческом здании в центре Харькова. Kharkiv Today. 29 березня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  81. ↑ От Кернеса требуют остановить разрушение исторического центра Харькова. Kharkiv Today. 2 липня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  82. ↑ Харьковчан призывают подписать петицию о сохранении культурного наследия города. Kharkiv Today. 2 серпня 2018. Процитовано 29 березня 2020.
  83. ↑ У Харкові старовинний собор 17 століття перефарбували у кольори московського патріархату. Харків Times. 12 червня 2019. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  84. ↑ Лариса Салімонович (14 червня 2019). Московський патріархат сплюндрував 340-літній головний храм Покровського монастиря на Харківщині. Україна молода. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  85. ↑ Андрей Несмиян (16 липня 2019). Без разрешений и документов - как разрушают Дворец новорожденных. АТН. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  86. ↑ Алексей Басакин (18 грудня 2019). От $1200 за метр: в центре Харькова возводят ЖК на месте исторической застройки. NewsRoom Kharkiv. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  87. ↑ В'ячеслав Мавричев (20 грудня 2019). У Харкові через суд вимагають повернути первинний вигляд пам'ятці архітектури. Суспільне. Процитовано 29 березня 2020.
  88. ↑ Олена Верекомська (4 червня 2019). У центрі Харкова може зникнути пам’ятник архітектури (відео). Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  89. ↑ В центре Харькова рушат памятник архитектуры и строят на его месте высотный дом. Kharkiv Today. 1 серпня 2019. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  90. ↑ Анна Мясникова, Игорь Лептуга (1 серпня 2019). Как из-за новостроя Харьков лишится старинного дома. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  91. ↑ У Харкові збирають підписи за збереження Каскаду. UA: Харків. 6 травня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  92. ↑ Майже тисяча людей підписали звернення до Геннадія Кернеса з вимогою зупинити будівельні роботи на Каскаді. UA: Харків. 14 травня 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  93. ↑ Активісти вимагають від Мінкульту втрутитися у ситуацію із руйнуванням будівлі на вул. Свободи, 35. Харків Times. 6 серпня 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  94. ↑ Минкульт просит проверить законность строительства на месте памятника архитектуры на улице Свободы. Kharkiv Today. 11 вересня 2019. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  95. ↑ Федерація легкої атлетики України. Рофе-Бекетова Ірина. Процитовано 29 березня 2020.
  96. ↑ Став відомий склад збірної України на командний ЧЄ-2019 з багатоборства. Укрінформ. 20 червня 2019. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 29 березня 2020.
  97. ↑ Іван Вербицький (7 липня 2019). Українська легкоатлетка виграла командний чемпіонат Європи в Луцьку!. Главком. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 березня 2020.
  98. ↑ Олександр Григоров (24 лютого 2020). Харківські легкоатлети увійшли в топ-5 на чемпіонаті України (відео). Медиа группа «Объектив». Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 29 березня 2020.
  99. ↑ Харьковская студентка завоевала "серебро" на международном турнире по легкой атлетике в Греции. Kharkiv Today. 25 червня 2018. Процитовано 29 березня 2020. (рос.)
  100. ↑ Оксана Якушко (16 квітня 2008). Потомки известного архитектора спасались тазиками. Сегодня. Процитовано 29 березня 2020.(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рофе-Бекетова_Олена_Федорівна&oldid=42574118