Криштоф Косинський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 52: | Рядок 52: | ||
[[1586]] року через втрату родового маєтку він подався на [[Запорожжя]] козакувати. [[1590]] року, завдяки рекомендації [[гетьман великий коронний|коронного гетьмана]] [[Ян Замойський|Яна Замойського]], уряд [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] призначив Косинського полковником [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] реєстрового і дарував землі в пустині [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитній]] і [[Мала Вільшанка (Білоцерківський район)|Ольшанці]] [[Київське воєводство|Київського воєводства]]. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста [[Януш Острозький]], що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня [[1591]] штурмом взяв [[Біла Церква|Білу Церкву]]. Вилучивши привілеї (за даними З.Вуйціка, на староство та ґрунти; вони, також особисті листи були знищені; до цього переховувалися у підстарости Дмитра Курцевича Булиги<ref name="В19">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 219</ref>), а також захопивши зброю та харчі месники відступили до [[Трипілля]], де готувалився оборонятися<ref name="autogenerated1997">{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>. К.Косинський та козаки взяли тільки майно Острозького та підстарости; міщан та інших людей ніхто не оббирав. |
[[1586]] року через втрату родового маєтку він подався на [[Запорожжя]] козакувати. [[1590]] року, завдяки рекомендації [[гетьман великий коронний|коронного гетьмана]] [[Ян Замойський|Яна Замойського]], уряд [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] призначив Косинського полковником [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] реєстрового і дарував землі в пустині [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитній]] і [[Мала Вільшанка (Білоцерківський район)|Ольшанці]] [[Київське воєводство|Київського воєводства]]. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста [[Януш Острозький]], що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня [[1591]] штурмом взяв [[Біла Церква|Білу Церкву]]. Вилучивши привілеї (за даними З.Вуйціка, на староство та ґрунти; вони, також особисті листи були знищені; до цього переховувалися у підстарости Дмитра Курцевича Булиги<ref name="В19">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 219</ref>), а також захопивши зброю та харчі месники відступили до [[Трипілля]], де готувалився оборонятися<ref name="autogenerated1997">{{ref-uk}} Яковенко Н. ''Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття''. — Київ: Генеза, 1997.</ref>. К.Косинський та козаки взяли тільки майно Острозького та підстарости; міщан та інших людей ніхто не оббирав. |
||
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки та селяни захопили [[Переяслав]], [[Київ]]. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто Острополь.<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref> Також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]]<ref name="autogenerated1997"/>. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з [[Миколай Язловецький|Миколаєм Язловецьким]] — офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків). |
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву [[повстання Косинського]]. Протягом [[1592]] року нереєстрові козаки та селяни захопили [[Переяслав]], [[Київ]]. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто [[Старий Остропіль|Острополь]].<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref> Також заходилися пустошити шляхетські садиби на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] та [[Волинь|Волині]]. При дворі короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку [[1593]] року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости [[Олександр Вишневецький|Олександра Вишневецького]]<ref name="autogenerated1997"/>. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з [[Миколай Язловецький|Миколаєм Язловецьким]] — офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків). |
||
[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сігізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про [[посполите рушення]] шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтином]] та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном<ref name="autogenerated1997"/> (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських [[володимир-Волинський|володимирських]])<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref>. |
[[2 лютого]] [[1593]] року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сігізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про [[посполите рушення]] шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій [[битва під П'яткою|битві під П'яткою]], в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]], а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтином]] та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном<ref name="autogenerated1997"/> (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських [[володимир-Волинський|володимирських]])<ref name="В20">Wójcik, Zbigniew. ''Kosiński Krzysztof (zm. 1593)''… S. 220</ref>. |
||
Версія за 15:05, 11 березня 2014
| Криштоф Косинський | |
|---|---|
|
| |
| Народився |
1545 Підляшшя |
| Помер |
1593 Черкаси, Україна |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Національність | русин або поляк |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | дипломат, воєначальник |
| Відомий завдяки | керівник повстання Косинського |
| Посада | Гетьман Війська Запорозького |
| Військове звання | старший Війська Запорозького |
| Рід | Косинські |
| Автограф |
 |
 | |
Кри́штоф Коси́нський (пол. Krzysztof Kosiński; 1545 — травень[1] 1593) — український військовий діяч Речі Посполитої. Шляхтич підляський гербу Равич, козацький отаман. Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків-низовиків (1591–1593). Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
Біографія
Криштоф Косинський народився 1545 року під Дорогочином у Підляському воєводстві Корони Польської в родині православного шляхтича Лева (або Леонарда - дідича Лисова (родовий відмінок: пол. Lisowa)[2]) Косинського і його дружини-католички Варвари Лящ[3]. Він був другою дитиною в сім'ї і мав старшого брата Каспера. Рід Косинських походив з села Косянки в Більському повіті Підляського воєводства.[4]. Основна гілка цього роду оселилася в околицях Дорогочина після того, як дід Криштофа — Ленарт Косинський — отримав від короля Сигізмунда І маєток в тих землях за вірну службу[5]. Лев Косинський був третім сином Ленарта[3].
Косинський був одружений з Марухною Ружинською — донькою гетьмана низових козаків князя Остафія Ружинського.
Першу половину життя Криштоф Косинський служив князям Острозьким. 1586 року через втрату родового маєтку він подався на Запорожжя козакувати. 1590 року, завдяки рекомендації коронного гетьмана Яна Замойського, уряд Речі Посполитої призначив Косинського полковником Війська Запорозького реєстрового і дарував землі в пустині Рокитній і Ольшанці Київського воєводства. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста Януш Острозький, що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня 1591 штурмом взяв Білу Церкву. Вилучивши привілеї (за даними З.Вуйціка, на староство та ґрунти; вони, також особисті листи були знищені; до цього переховувалися у підстарости Дмитра Курцевича Булиги[2]), а також захопивши зброю та харчі месники відступили до Трипілля, де готувалився оборонятися[6]. К.Косинський та козаки взяли тільки майно Острозького та підстарости; міщан та інших людей ніхто не оббирав.
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання майже по всій Україні (Київщина, Брацлавщина), Поділлі, Волині, що отримало назву повстання Косинського. Протягом 1592 року нереєстрові козаки та селяни захопили Переяслав, Київ. На Волині в основному нападали на маєтки Острозьких, зокрема, козакам вдалось здобути добре захищене місто Острополь.[1] Також заходилися пустошити шляхетські садиби на Брацлавщині та Волині. При дворі короля Речі Посполитої повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку 1593 року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости Олександра Вишневецького[6]. Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з Миколаєм Язловецьким — офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).
2 лютого 1593 року княжі загони (до їх складу входили і найманці, в тому числі з Угорщини; король Сігізмунд ІІІ Ваза 16 січня 1593 видав універсал про посполите рушення шляхти Київського, Брацлавського, Волинського воєводств) розбили козаків Косинського у великій битві під П'яткою, в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені Війська Запорозького, а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем Костянтином та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном[6] (акт був складений 15 березня, знаходився в книгах гродських володимирських)[1].
Навесні 1593 року Косинський спробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Олександра Вишневецького. Підступивши у травні під Черкаси, 2000 козаків готувалися штурмувати місто, а в одній із сутичок Косинський загинув і козаки відійшли[6].
Примітки
- ↑ а б в Wójcik, Zbigniew. Kosiński Krzysztof (zm. 1593)… S. 220
- ↑ а б Wójcik, Zbigniew. Kosiński Krzysztof (zm. 1593)… S. 219
- ↑ а б (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 273.
- ↑ (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 272.
- ↑ (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 272; Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 5 — s. 285.
Ленарт мав двох братів Михайла і Олексія. Син Олексія — Степан — дістав від свого бездітного дядька Михайла московські землі, які король підтвердив 1533 року. Степан започаткував бічну лінію Косинських. - ↑ а б в г (укр.) Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Київ: Генеза, 1997.
Джерела та література
- (укр.) Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — Розділ IV. Повстання 1591–1593 рр. під керівництвом Криштофа Косинського
- (укр.) Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — Чернігів, 1996.
- (укр.) Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Київ: Генеза, 1997.
- (укр.) Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- (пол.) Herbarz polski. Uzupełnienia i sprostowania do części 1. Boniecki, Adam. — T. 11: Kosiński. — s. 272 — 273.
- (пол.) Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 5 — s. 285.
- (пол.) Wójcik, Zbigniew. Kosiński Krzysztof (zm. 1593) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1969.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХIV/2, zeszyt 61.— s. 161–320 (пол.) S. 219–220.