Очікує на перевірку

Сібель Кекіллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сібель Кекіллі
нім. Sibel Kekilli
Сібель Кекіллі на 74-му Берлінському кінофестивалі у 2024 році
Народилася16 червня 1980(1980-06-16)[2][3][4] (44 роки)
Гайльбронн[2]
Громадянство Німеччина
Релігіяіслам
Діяльністьакторка
Роки діяльності2004 — тепер. час
ЧленствоНімецька кіноакадемія
IMDbnm1402546
Нагороди та премії
CMNS: Сібель Кекіллі у Вікісховищі

Сібéль Кекі́ллі (нім. Sibel Kekilli; нар. 16 червня 1980 року, Гайльбронн, Баден-Вюртемберг, Німеччина) — німецька акторка[5] турецького походження. Стала відомою завдяки головній ролі у фільмі режисера Фатіха Акіна «Головою об стіну» (2004), удостоєному низки кінематографічних нагород. Подальшу популярність їй принесла роль Шаї у телесеріалі HBO «Гра престолів» (з 2011) та роль Сари Брандт у німецькому телесеріалі «Місце злочину». За свою акторську гру Сібель була двічі нагороджена Німецькою кінопремїєю та була відзначена як найкраща акторка на фестивалі Трайбека у 2010 році.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Сібель Кекіллі народилася 16 червня 1980 року у місті Гайльбронн у родині робітника та прибиральниці[6]; вона також має сестру-близнючку та двох молодших братів[7]. Її батьки приїхали до Німеччини у 1977 році[8] із села у турецькій провінції Кайсері[9], й Кекіллі описує їх як «відносно сучасних мусульманських батьків»[10].

Після закінчення школи з відмінними результатами Кекіллі пройшла навчання на програмі підготовки сертифікованих адміністративних працівників та згодом працювала у міській адміністрації Гайльбронна[11][12].

У 2002 році Сібель переїхала до Ессена, де працювала зокрема охоронцем, прибиральницею, офіціанткою, менеджером нічного клубу, продавцем і фотомоделлю[13], а також знімалася у порнографічних фільмах[14][15].

Карʼєра

[ред. | ред. код]
Сібель Кекіллі у 2006 році

У серпні 2002 року[9] в Кельні Сібель зустріла кастинг-агентку, яка запитала дівчину, чи не хотіла б вона зіграти роль у фільмі режисера Фатіха Акіна «Головою об стіну»[16]. Та погодилася і пройшла кастинг на головну жіночу роль в фільмі, яку здобула, обійшовши 350 претенденток. На Берлінале у 2004 році фільм «Головою об стіну» отримав Золотого ведмедя та Європейський кіноприз у Барселоні як найкращий європейський фільм 2004 року; Кекіллі також отримала низку нагород за свою акторську гру.

Через два дні після. тріумфу кінострічки на Берлінале німецька газета Bild на першій шпальті розповіла, що у 20-річному віці Сібель Кекіллі під низкою псевдонімів працювала порноакторкою, і ця інформація швидко поширилася далі[17][18][19]. У грудні 2004 року Німецька рада у справах преси (нім. Deutscher Presserat) засудив публікацію репортажу як порушення особистих прав Кекіллі та приниження людської гідності акторки[20][21][22]. Оприлюднення цієї інформації призвело й до того, що батьки Сібель обірвали всі контакти з нею[23].

Після того Сібель Кекіллі взяла участь й у кількох міжнародних фільмах: наприклад, за свою першу головну роль у турецькому художньому фільмі, який мав назву Eve Dönüş (Повернення додому, 2006), Сібель удостоїлась нагороди як найкраща акторка на найважливішому кінофестивалі Туреччини в Анталії.

Її першою головною роллю стала роль у кінострічці Die Fremde (Чужа), що була представлена на Берлінале 2010 року. За цю роль Кекіллі не лише отримала премію Бернгарда Вікі, премію за найкращу акторську гру на кінофестивалі Туреччина/Німеччина та Німецьку кінопремію вдруге, а й була відзначена як найкраща акторка на кінофестивалі Трайбека в Нью-Йорку.

Сібель Кекіллі у 2017 році

У минулому акторка неодноразово висловлювалася про своє бажання не стати заручницею ролей винятково жінок турецького походження.[24] Запобігти цьому їй допомогла зокрема роль Сари Брандт у німецькому телевізійному серіалі «Місце злочину» з 2010 по 2017 роки, а також роль повії Шаї у серіалі HBO «Гра престолів», знятому за серією романів Джорджа Р.Р. Мартіна «Пісня льоду й полумʼя»[25]. У 2017 році Кекіллі покинула серіал «Місце злочину», щоб мати більше часу для інших ролей та проєктів[26][27].

Окрім цього, Сібель Кекіллі озвучує аудіокниги. У рамках проєкту «Сильні голоси» (нім. Starke Stimmen), організованого німецьким жіночим журналом Brigitte, у 2005 році Кекіллі озвучила роман Джейн Остін «Чуття і чуттєвість».

Громадська діяльність та активізм

[ред. | ред. код]

З 2004 року Сібель Кекіллі є амбасадоркою організації Terre des Femmes та активно займається захистом прав жінок[28]. У дитинстві вона захоплювалася ісламом[10], але зараз не відносить себе до жодної з релігій[29][30]. У 2006 році на заході, спрямованому проти домашнього насильства, організованому в Палаті депутатів Берліну турецькою газетою Hürriyet, акторка висловилася про домашнє насильство у мусульманських родинах:

Я пережила на власному досвіді, що фізичне та психологічне насилля вважаються нормою в мусульманських родинах. На жаль, насилля є складовою частиною культури ісламу[31].
Оригінальний текст (нім.)
Ich habe selbst erlebt, dass körperliche und seelische Gewalt in einer muslimischen Familie als normal angesehen wird. Leider gehört Gewalt im Islam zum Kulturgut.

У відповідь на це генеральний консул Туреччини Ахмет Назіф Альпман покинув залу[32]. Пізніше він заявив німецькій газеті Die Tageszeitung, що вважає вислів акторки дискримінацією мусульман[33].

У березні 2015 року на симпозіумі, організованому федеральним президентом Німеччини Йоахімом Ґауком та організацією Terre des Femmes проти насилля в імʼя честі, Сібель Кекіллі виголосила промову про роль жінки в мусульманському суспільстві та власний досвід щодо цього, яка була згодом опублікована в газеті Frankfurter Allgemeine. Промова викликала широкий резонанс та підтримку в Німеччині[34][35][36][37], а у травні того ж року Кекіллі отримала за неї звання «Авторка свободи» від Фонду Фрідріха Науманна[38].

У ході протестів в Туреччині у 2013 році Кекіллі висловилася на підтримку демонстрантів[39]. У березні 2017 року за свою громадянську позицію Сібель була нагороджена орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[40].

За пропозицією партії Союз 90/Зелені у 2022 році Кекіллі була обрана членом 17-х Федеральних зборів Німеччини від Баден-Вюртемберга[41].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік Кекіллі проживала в Гамбурзі у районі Альтона[42].

У 2017 році акторка обмежила доступ до свого Інстаграм-акаунту для користувачів з Туреччини, адже, за її словами, користувачі з цієї країни надсилали їй численні повідомлення з образами та погрозами[43].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2004 ф Головою об стіну Gegen die Wand Сібель Ґюнер
2004 ф Kebab Connection Kebab Connection італійка
2006 ф Зимова подорож Winterreise Лейла
2006 ф Фей Ґрім Fay Grim консьєржка
2006 ф Останній рух руки Der letzte Zug Рут Цильберманн
2006 ф Повернення додому Eve Dönüş Есма
2008 с Нічна зміна Nachtschicht Лайла
2009 ф На вулиці Pihalla Лаура
2010 с Жага Gier Надя Гартманн (2 епізоди)
2010 ф Чужа Die Fremde / Ayrılık Умай
2010 с Інспектор і море Der Kommissar und das Meer Івонн Бауманн
2010 с Стамбульський відділ вбивств Mordkommission Istanbul Фатма Бенлі (1 епізод)
2010—2017 с Місце злочину Tatort Сара Брандт (14 епізодів)
2011—2014 с Гра престолів Game of Thrones Шая (20 епізодів)
2011 ф Що за хлопець? What a Man Неле
2012 ф Чоловіки Емдена Die Männer der Emden Саліма Бей
2015—2017 с Пари Paare пацієнтка (4 епізоди)
2016 с Інспектор Боровскі Inspector Borowski Сара Брандт (9 епізодів)
2017 с Брат: Чорна сила Bruder: Schwarze Macht Сібель (4 епізоди)
2017 с Вулиця Сезам Sesamstraße Сібель (1 епізод)
2018 с Кулі Bullets Мадіна Табурова / Заміра Ходжа (10 епізодів)
2019 ф Берлін, я люблю тебе Berlin, I Love You Ясіль
2019 ф Німеччина — це... Дім[44] Deutschland ist... Heim
2020 ф Лисиця у норі Fuchs im Bau Тара Кетабі
2021 тф Морські вогні Meeresleuchten Ніна Базелау
2022 ф Темна ніч Karanlık Gece Сирма
2023 с Свобода — єдине, що має значення Freiheit ist das Einzigste, was zählt Уллі

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації
Рік Нагорода Категорія Фільм або серіал Результат Примітки
2004
Бамбі
 		Зірка, що сходить Головою об стіну Перемога
Європейський кіноприз
 		Найкраща акторка Головою об стіну Номінація
Німецька кінопремія
 		Найкраща жіноча роль Головою об стіну Перемога
New Faces Award
 		Найкраща акторка Головою об стіну Перемога
Кінофестиваль Туреччина/Німеччина в Нюрнберзі
 		Найкраща акторка Головою об стіну Перемога
Undine Award
 		Найкраща молода акторка Головою об стіну Перемога
2005
Міжнародний кінофестиваль в Санта-Барбарі
 		Найкраща жіноча роль Головою об стіну Перемога
2006
Антальський міжнародний кінофестиваль
 		Найкраща акторка Повернення додому Перемога
2010
Європейський кіноприз
 		Найкраща акторка Чужа Номінація
Асоціація кінокритиків Німеччини
 		Найкращий фільм Чужа Перемога
Німецька кінопремія
 		Найкраща жіноча роль Чужа Перемога
Міжнародний кінофестиваль в Марракеші
 		Найкраща акторка Чужа Перемога разом з Автандилом Тетрадзе
Фестиваль нового кіно в Монреалі
 		Найкраща акторка Чужа Перемога
Найкраща акторка — вибір публіки Чужа Перемога
Мюнхенський кінофестиваль
 		Найкраща акторка Чужа Перемога
Кінофестиваль Туреччина/Німеччина в Нюрнберзі
 		Найкраща акторка Чужа Перемога
Фестиваль Трайбека
 		Найкраща акторка[45] Чужа Перемога
2011
Спілка кінокритиків Німеччини
 		Найкраща акторка Чужа Перемога
2012
Bavarian TV Awards
 		Найкраща акторка в серіалі або міні-серіалі Місце злочину Номінація епізод «Боровскі та жінка у вікні»
2014
Премія гільдії кіноакторів США
 		Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Гра престолів Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129999679 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Munzinger Personen
  5. ↑ Malzahn, Claus Christian (6 березня 2007). Schauspielerin Sibel Kekilli: "Ich bin mir sicher, dass ich irgendwann aus Deutschland wegziehe". Der Spiegel. Процитовано 23 червня 2024.
  6. ↑ Johanna Adorján: Es ist mein Leben. Frankfurter Allgemeine Zeitung, 23 лютого 2004
  7. ↑ Sibel Kekilli. Munzinger. Процитовано 4 липня 2024.
  8. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. des Gesprächs mit Kekilli bei Beckmann, 8 березня 2004; дата доступу 24 червня 2024
  9. ↑ а б Moritz von Uslar: 100 Fragen an … Sibel Kekilli. Süddeutsche Zeitung Magazin, 18 червня 2004, с. 16
  10. ↑ а б Kerstin Holzer, Kayhan Özgenc: Alibi für Unterdrückung. Focus. 49, 2004 від 29 листопада 2004.
  11. ↑ Gerd Kempf: Heilbronnerin, die groß herauskommen wollte. In: Heilbronner Stimme. (stimme.de).
  12. ↑ Sibel Kekilli. Süddeutsche Zeitung. 12 липня 2020. Процитовано 24 червня 2024.
  13. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. Journal Frankfurt, 1 березня 2004 (Interview mit Tamara Amhoff-Windeler).
  14. ↑ Culture & Lifestyle: From Bare to Bear for Ex-Porn Queen, Deutsche Welle, 18 лютого 2004, процитовано 24 червня 2024
  15. ↑ At least six current or former porn stars have appeared in Game of Thrones. News.com.au. 9 квітня 2014. Процитовано 24 червня 2024.
  16. ↑ Andreas Fasel: „Man erkennt sich“. In: Welt am Sonntag, 7 березня 2004; Interview mit der Casterin Mai Seck
  17. ↑ Roland Kirbach: Zum Abschuss freigegeben. In: Christian Schertz, Thomas Schuler (Hrsg.): Rufmord und Medienopfer. Die Verletzung der persönlichen Ehre. Ch. Links Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-86153-424-2, S. 197.
  18. ↑ Odile Benyahia-Kouider (19 липня 2004). Islam au diable. Libération. Процитовано 5 липня 2024.
  19. ↑ Julia Schaaf (29 лютого 2004). Porno-Industrie: Der Dreh mit dem Sex. Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung. Процитовано 5 липня 2024.
  20. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  21. ↑ Deutscher Presserat rügt "Bild"-Zeitung. SPIEGEL, 2 грудня 2004.
  22. ↑ Genugtuung für Sibel Kekilli. Frankfurter Allgemeine Zeitung, 3 грудня 2004.
  23. ↑ Sibel Kekilli Biografie, Yahoo Movies (нім.), архів оригіналу за 22 лютого 2010
  24. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. news.de, 6 серпня 2010
  25. ↑ George R. R. Martin (28 липня 2010). You Guys Are Scary Good, the Sequel. Not A Blog. George R. R. Martin. Процитовано 5 липня 2024.
  26. ↑ Interview in: Gala, am 19. Juni 2017
  27. ↑ Sibel Kekilli verlässt den Kieler „Tatort“. Frankfurter Allgemeine Zeitung(FAZ). 2 лютого 2017. Процитовано 5 липня 2024.
  28. ↑ TERRE DES FEMMES-Botschafterin Sibel Kekilli besucht unser FLORIKA-Projekt in Bulgarien, frauenrechte.de.
  29. ↑ Claus Christian Malzahn, Anna Reimann: „Ich bin mir sicher, dass ich irgendwann aus Deutschland wegziehe“. Spiegel Online, 6 березня 2007 (інтервʼю).
  30. ↑ Mariam Schaghaghi: Sibel Kekilli. Ein Interview über Zwangsehen, Ehrenmorde und ihren neuen Film. Berliner Kurier, 14 березня 2010. Im Wesentlichen textgleich: Türkische Mädchen müssen kämpfen. Kölner Stadt-Anzeiger, 19 березня 2010
  31. ↑ Gülfirat, Suzan. (4 грудня 2006). Eklat um Sibel Kekilli in Berlin. Der Tagesspiegel. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 5 липня 2024.
  32. ↑ Suzan Gülfirat: Eklat um Sibel Kekilli in Berlin. Der Tagesspiegel, 4 грудня 2006.
  33. ↑ Alke Wierth: Sibel Kekilli, der Konsul und der Papst. taz, 2 грудня 2006.
  34. ↑ Sibel Kekilli über individuelle Freiheit und kollektiven Druck. Düsseldorfer Aufklärungsdienst — через YouTube.
  35. ↑ Was macht euch Angst, ihr Väter, Brüder, Ehemänner?. Frankfurter Allgemeine Zeitung (нім.). 10 березня 2015.
  36. ↑ Rothenberg, Michele (12 березня 2015). Sibel Kekilli rührt mit ihrer Rede zu Tränen. Brigitte (нім.).
  37. ↑ Sibel Kekilli über die muslimische Kultur: 'Sie kann gnadenlos sein'. Focus (нім.). 16 березня 2015.
  38. ↑ Sibel Kekilli ist Autorin der Freiheit im April (нім.). Friedrich Naumann Foundation. 4 травня 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 5 липня 2024.
  39. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. Heute.de, 10 червня 2013
  40. ↑ Gauck fordert zum Weltfrauentag mehr Einsatz, faz.net, 8 березня 2017.
  41. ↑ Volker Müller. Deutscher Bundestag – Von den Landesparlamenten entsandte Mitglieder der Bundesversammlung,... Процитовано 5 липня 2024.
  42. ↑ “Altona ist rebellisch und dörflich”. Szene Hamburg. 15 червня 2016. Процитовано 5 липня 2024.
  43. ↑ Game of Thrones actress Kekilli blocks Instagram profile to Turkish users after 'sexual harassments'. Hürriyet Daily News. 13 вересння 2017. Процитовано 5 липня 2024.
  44. ↑ Die meisten, die sie hassen, sind Türken: Sibel Kekilli schmeißt auf Instagram hin. TAG24. 20 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2024.
  45. ↑ Duboff, Josh (29 квітня 2010). When We Leave Scores Top Honors at Tribeca Film Festival. Vulture – New York. Процитовано 26 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сібель_Кекіллі&oldid=43677018