Фельдман Валентин Августович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Августович Фельдман
Народження4 (16) березня 1864(1864-03-16)
Смерть28 липня 1928(1928-07-28) (64 роки)
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьархітектор, художник, викладач університету
Праця в містахСевастополь, Харків і Київ
Найважливіші споруди• будинок панорами «Оборона Севастополя в 1854 — 55 рр.» в Севастополі
пам'ятник затопленим кораблям
ЗакладНТУ «ХПІ», НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Автограф
CMNS: Фельдман Валентин Августович у Вікісховищі

Валенти́н А́вгустович Фе́льдман (*4 (16) березня 1864(18640316), поблизу Петербурга — 28 липня 1928, Київ) — архітектор і художник, педагог. Більшість життя пропрацював в Україні.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 (16) березня 1864 поблизу Петербурга в родині російського німця, агронома, колезького радника. Середню освіту здобув в училищі Святої Анни в 1882 році. У 1882–1889 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв, архітектурне відділення якої закінчив із званням класного художника 1-го ступеня. Отримав дві срібні і одну золоту медалі. Брав уроки акварельного живопису у М. Гоголинського і Л. Премацці. Після Академії рік відбував військову повинність у Московському інженерному управлінні.

В 1890–1891 роках працював помічником академіка Померанцева на будівництві верхніх торговельних рядів у Москві.

З 1891 року і до кінця життя жив і працював в Україні. З 1891 по 1905 працював у Севастополі. За час роботи у Криму створив велику кількість архітектурних споруд.

У 1905 році Фельдман переїхав до Харкова, де розпочав викладацьку діяльність. У 1906—1910 у технологічному інституті викладав архітектурне креслення. Автор проекту Будинку Шапара на Конторській вулиці, 26.

Після переїзду до Києва (1910) Валентин Фельдман продовжив педагогічну діяльність у політехнічному (1910—1922), архітектурному (1922—1924) та художньому (1924—1926) інститутах. Серед його учнів - архітектор Йосип Каракіс і скульптор Григорій Василе́вич. Був членом Товариства художників-киян (1914-1919), членом-засновником Київського товариства художників (1916-1918).]] Працював над теоретичними питаннями кольору та світла у живописі.

Валентин Фельдман брав участь у виставках акварельного живопису у Севастополі, Одесі, Харкові, Києві. Його твори зберігаються у художніх музеях цих міст. Він є автором 800 творів — малюнків та начерків, а також кількох книг з теорії та практики акварельного живопису.

Помер 28 липня 1928 в Києві.

Севастополь

[ред. | ред. код]

В 1891–1905 роках проживав в Севастополі, де активно працював як архітектор і збудував[1];:

Останній став одним із символів міста.

Покровський собор
будинок панорами
затопленим кораблям

Крім того, спорудив храм на 800 чоловік у Феодосії та багато приватних будинків у Криму, зокрема комплекс будівель дачі А. Максимова з ландшафтним парком 1900–1905 р.).

Перебуваючи в Севастополі проживав на вулиці Чесменській, 24 (будинок княгині Ширінської), на вулиці Соборній, 10 (1899 р.) і на Пологому спуску, 14 (1905 р.)[2].

Харків

[ред. | ред. код]

В 1905–1910 роках жив і працював у Харкові. У 1907 році побудував будинок Б. В. Шапара на Конторській вул., 26. У 1912 році була збудована хоральна синагога. Викладав у Харківському технологічному інституті Імператора Олександра ІІІ (1906–1910 рр.). В 1907 році був нагороджений орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня і отримав звання надвірного радника.

Могила Валентина Фельдмана

В 1910 році переїхав до Києва, де відходить від архітектурної діяльності і присвячує себе живопису. В 19101912 роках викладав в у будівельно-технічному училищі на денному і вечірньому відділеннях (директор О. Кобелєв), політичних курсах товариств розповсюдження технічної освіти, в 1912–1922 роках в Київському політехнічному інституті. Тут В. Фельдман вступив на місце померлого художника М. Пимоненка викладачем малювання і архітектурного проектування. В 1922–1924 роках викладав в Київському архітектурному інституті, в 1924–1928 роках — Київському художньому інституті. Викладав теорію тіні й перспективи. Студенти захоплювалися його своєрідною манерою викладання і відношенням до молоді, він був улюбленцем учнів.

В 1923 році виконав велику роботу з визначення опорних пунктів топографічної зйомки міста, зафіксував цілі архітектурні комплекси, окремі будинки тогочасного Києва.

В Києві жив по вулиці Січових Стрільців, 42, квартира 14. Помер 28 липня 1928 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 19, ряд 2, місце 19). На могилі встановлена стела з чорного граніту.

Художня творчість

[ред. | ред. код]

Також Фельдман займався живописом і вивченням акварелі. Автор книг:

  • «Світло й колір»;
  • «Курс рисования для технических школ»;
  • «Теория импрессионизма в живописи».
  • «Искусство акварельной живописи».

Книги користувались великим успіхом серед художників.

Автор численних акварелей:

«Сакура», акварель, 1920-т рр.

Його твори з успіхом експонувальсь в Петербурзі, Москві, Києві, Севастополі, Львові, Сімферополі, Харкові, в містах Західної Європи. Остання виставка його робіт відбулася у 1965 році в Києві в зв'язку із 100-річчям з дня його народження. На ній експонувалось108 акварелей, 10 картин, малюнки. Виставка працювала в приміщенні Музею російського мистецтва 45 днів, її відвідали 15 000 чоловік.

Спадок

[ред. | ред. код]

Роботи художника зберігаються в Одеському, Севастопольському, Далекосхідному, Пензенському художніх музеях і багатьох інших[3].

Особистий архів Фельдмана з 1969 року зберігається в Центральному державному музеї літератури і мистецтв у Києві.

У 2003 році в Севастополі пройшла виставка акварелей, малюнків і фотографій архітектора.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Юнаков, 2016, с. 53.
  2. А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 543.(рос.)
  3. www.korners.com.ua [Архівовано 28 квітня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]