Цефалоцереус

Цефалоцереус (Cephalocereus Pfeiff. 1838) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія

Cephalocereus senilis . На верхівці добре видно цефалій.

Cephalocereus columna-trajani в природних умовах у штаті Пуебла

Молодий Cephalocereus columna-trajani проростає серед каміння поблизу Теуакана у штаті Пуебла

Cephalocereus senilis в «Саду кактусів» в Тегісе, Канарські острови, Іспанія.

Cephalocereus senilis в композиції з Dolichothele uberiformis в Ліберецькому ботанічному саду, Ліберець, Чехія

Назава походить від грец. Cephale — «голова» і «лат. cereus» — «восковий, воскова свічка», що характеризує циліндричну форму стебел і утворення у ряду видів специфічних голівчатих повстяних наростів (цефаліїв) в їх верхівковій частині. Стебло цього кактуса рясно вкритий білими волосками, які у дорослих рослин досягають 30 см завдовжки. В результаті складається враження, що кактус обріс сивим волоссям. Побутові назви цих рослин — «свічеголовник старечий», «голова старого», «старий-кактус», «мексиканський старий».

Історія систематики

Спочатку до роду Cephalocereus відносили декілька видів. Але вже Пфайффер представляв точку зору, що не всі з них насправді належать до нього. Згодом їх рознесли до родів Austrocephalocereus, Backebergia, Coleocephalocereus, Espostoa, Haseltonia, Micranthocereus, Mitrocereus, Neodawsonia, Pilosocereus і до 1986 року рід вважався монотиповим, що включав єдиний вид Cephalocereus senilis. Згідно сучасним дослідженням до роду належать 5 видів.

Ареал і екологія

Цефалоцереуси є ендемічними рослинами Мексики. Більшість видів, крім Cephalocereus senilis зустрічається у штаті Оахака. Cephalocereus apicicephalium ще мешкає у штаті Чіапас, Cephalocereus columna-trajani — у штаті Пуебла. Ареалом Cephalocereus senilis є штати Ідальго і Веракрус. Ростуть на вапнякових схилах у важкому, глинистому ґрунті, змішаному з продуктами ерозії сланцевих і вапнякових порід.

Загальна біоморфологічна характеристика

Колоноподібний кактус. Стебла високі, мало розгалужені, ребристі. В природних умовах цефалоцереуси ростуть дуже повільно, тим не менш, з віком досягають 15 м заввишки. Ребра прямі, низенькі, з густорозташованими ареолами, оповитими шерстистою повстю, що несуть прямі, гострі, білі або жовтаві колючки, безліч довгих, хвилястих, досить м'яких волосків, що майже повністю закривають і стебло, і колючки. Цефалій боковий, з'являється вперше при висоті рослин близько 6 м, світло-коричневий до жовтуватого, кудлатий. Квітки короткі, воронкоподібні, актиноморфні, до 9,5 см завдовжки і 7,5 см у діаметрі. Квіткова трубка вкрита густими волосками. Плоди голі або з лусочками і волоссям, червоні, м'ясисті. Насіння, велике, гладке або горбкувате, блискуче, чорне.

Культивування

В культурі цефалоцереуси потребують ретельного, кваліфікованого догляду. Ростуть повільно і не досягають великих розмірів та, як правило, не зацвітають.

У літній період вимагають інтенсивного, але розсіяного сонячного освітлення, добре реагують на регулярні обприскування м'якою водою і вологе повітря теплиць. Полив під час вегетації помірний до обмеженого. Взимку утримуються при температурі 10-14 °С, практично без поливу, але з періодичним обприскуванням стебел дрібним водяним пилом.

Землесуміш має бути добре проникною, з глибоким дренажем. Склад землесуміші: листовий перегній — 30 %, дернова земля — ​​30 %, гравійна і цегляна крихта — 40 %. рН близько 6. Розмноження насіннєве і вегетативне.

Охорона у природі

Всі види роду Cephalocereus входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи:

Cephalocereus apicicephalium — статус: «Найменший ризик» Cephalocereus columna-trajani — статус: «Найменший ризик» Cephalocereus nizandensis — статус: «Уразливі види»

Cephalocereus senilis — статус: «Види під загрозою вимирання» Cephalocereus totolapensis — статус: «Уразливі види»

Див. також

• Систематика кактусових

Література

• Haage W. — Kakteen von A bis Z. Leipzig. l979 (нім.)
• О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
• Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)
• Нико Вермёлен. Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)

Джерела

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
• Цефалоцереус на сайті Українського сайту про кактуси і кактусистів(рос.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
• Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6, стор. 118 (рос.)
• Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)

Посилання

• Cephalocereus на сайті «Desert-tropicals.com»(англ.)
• Cephalocereus на сайті «CACTUSPEDIA» (англ.)
• Cephalocereus на сайті «The Plant List»
• Cephalocereus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Cephalocereus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Flora Mesoamericana, Volumen 2 (1), Cactaceae, página 1 de 78 (ісп.)
• Cephalocereus на сайті «Plantsystematics»(англ.)
• Cephalocereus на сайті «Cactiguide»(англ.)
• Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів і сукулентних рослин і трав) (фр.)
• Цефалоцереус на сайті Московського клубу любителів кактусів(рос.)
• Cephalocereus на сайті «Plantsplanet»(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}