Цефалоцереус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цефалоцереус
Cephalocereus
Cephalocereus senilis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Pachycereeae
Рід: Цефалоцереус (Cephalocereus)
Pfeiff. 1838
Посилання
Вікісховище: Cephalocereus
Віківиди: Cephalocereus
EOL: 72912
IPNI: 30002055-2
ITIS: 19865
NCBI: 223052

Цефалоцереус[1][2] (Cephalocereus Pfeiff. 1838) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія

[ред. | ред. код]
Cephalocereus senilis . На верхівці добре видно цефалій.
Cephalocereus columna-trajani в природних умовах у штаті Пуебла
Молодий Cephalocereus columna-trajani проростає серед каміння поблизу Теуакана у штаті Пуебла
Cephalocereus senilis в «Саду кактусів» в Тегісе, Канарські острови, Іспанія.
Cephalocereus senilis в композиції з Dolichothele uberiformis в Ліберецькому ботанічному саду, Ліберець, Чехія

Назава походить від грец. Cephale — «голова» і «лат. cereus» — «восковий, воскова свічка», що характеризує циліндричну форму стебел і утворення у ряду видів специфічних голівчатих повстяних наростів (цефаліїв) в їх верхівковій частині. Стебло цього кактуса рясно вкритий білими волосками, які у дорослих рослин досягають 30 см завдовжки. В результаті складається враження, що кактус обріс сивим волоссям. Побутові назви цих рослин — «свічеголовник старечий», «голова старого», «старий-кактус», «мексиканський старий».

Історія систематики

[ред. | ред. код]

Спочатку до роду Cephalocereus відносили декілька видів. Але вже Пфайффер представляв точку зору, що не всі з них насправді належать до нього. Згодом їх рознесли до родів Austrocephalocereus, Backebergia, Coleocephalocereus, Espostoa, Haseltonia, Micranthocereus, Mitrocereus, Neodawsonia, Pilosocereus і до 1986 року рід вважався монотиповим, що включав єдиний вид Cephalocereus senilis. Згідно сучасним дослідженням до роду належать 5 видів.

Ареал і екологія

[ред. | ред. код]

Цефалоцереуси є ендемічними рослинами Мексики. Більшість видів, крім Cephalocereus senilis зустрічається у штаті Оахака. Cephalocereus apicicephalium ще мешкає у штаті Чіапас, Cephalocereus columna-trajani — у штаті Пуебла. Ареалом Cephalocereus senilis є штати Ідальго і Веракрус. Ростуть на вапнякових схилах у важкому, глинистому ґрунті, змішаному з продуктами ерозії сланцевих і вапнякових порід.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Колоноподібний кактус. Стебла високі, мало розгалужені, ребристі. В природних умовах цефалоцереуси ростуть дуже повільно, тим не менш, з віком досягають 15 м заввишки. Ребра прямі, низенькі, з густорозташованими ареолами, оповитими шерстистою повстю, що несуть прямі, гострі, білі або жовтаві колючки, безліч довгих, хвилястих, досить м'яких волосків, що майже повністю закривають і стебло, і колючки. Цефалій боковий, з'являється вперше при висоті рослин близько 6 м, світло-коричневий до жовтуватого, кудлатий. Квітки короткі, воронкоподібні, актиноморфні, до 9,5 см завдовжки і 7,5 см у діаметрі. Квіткова трубка вкрита густими волосками. Плоди голі або з лусочками і волоссям, червоні, м'ясисті. Насіння, велике, гладке або горбкувате, блискуче, чорне.

Культивування

[ред. | ред. код]

В культурі цефалоцереуси потребують ретельного, кваліфікованого догляду. Ростуть повільно і не досягають великих розмірів та, як правило, не зацвітають.

У літній період вимагають інтенсивного, але розсіяного сонячного освітлення, добре реагують на регулярні обприскування м'якою водою і вологе повітря теплиць. Полив під час вегетації помірний до обмеженого. Взимку утримуються при температурі 10-14 °С, практично без поливу, але з періодичним обприскуванням стебел дрібним водяним пилом.

Землесуміш має бути добре проникною, з глибоким дренажем. Склад землесуміші: листовий перегній — 30 %, дернова земля — ​​30 %, гравійна і цегляна крихта — 40 %. рН близько 6. Розмноження насіннєве і вегетативне.

Охорона у природі

[ред. | ред. код]

Всі види роду Cephalocereus входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[3]:


Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
  3. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Haage W. — Kakteen von A bis Z. Leipzig. l979 (нім.)
  • О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. (рос.)
  • Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)
  • Нико Вермёлен. Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]