Шмалько Андрій Микитович

Шмалько Андрій Микитович
Народився	26 жовтня 1903(1903-10-26) Перепелицівка, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	17 лютого 1974(1974-02-17) (70 років) Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Держава  Українська РСР  СРСР
Діяльність	державний діяч, педагог
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Андрі́й Мики́тович Шмалько́ (26 жовтня 1903(1903-10-26), Перепелицівка, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 17 лютого 1974(1974-02-17), Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (1938–1940). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Кандидат історичних наук. Ректор Українського фінансово-економічного інституту (тепер Київського національного економічного університету).

Біографія

Народився 26 жовтня 1903(19031026) року в бідній селянській родині в селі Перепелицівка, тепер Валківського району Харківської області. Батько працював на шахтах. У грудні 1916 — січні 1918 року — наймит у поміщиків Левченка та Красицького. У січні 1918 — березні 1921 року — чорнороб Валківського цегельного заводу Харківської губернії. У 1920 році вступив до комсомолу.

У березні 1921 — липні 1922 року — червоноармієць, кулеметник 3-го комуністичного батальйону особливого призначення (ЧОН) 9-го Богодухівського полку РСЧА.

У липні 1922 — вересні 1923 року — курсант Харківської губернської партійної школи. У вересні 1923 — квітні 1924 року — робітник Янківського і Гутянського цукрових заводів Харківської губернії. У квітні 1924 — листопаді 1925 року — завідувач організаційного відділу Охтирського окружного комітету комсомолу (ЛКСМУ) Харківської губернії.

Член РКП(б) з серпня 1924 року.

У листопаді 1925 — вересні 1927 року — у Червоній армії: служив червоноармійцем і політпрацівником 3-ї авіаційної ескадрильї 20-го Київського авіаційного парку.

У вересні 1927 — березні 1930 року — студент Комуністичного університету імені Артема у Харкові.

Брав активну участь у процесах колективізації в Українській РСР на початку 30-х років. У 1929 — 1930 року — уповноважений з хлібозаготівлі на Полтавщині. У березні 1930 — листопаді 1931 року — пропагандист ЦК КП(б)У по колективізації та організаційно-масовій роботі в місті Шепетівці.

У листопаді 1931 — березні 1934 року — студент Харківського електротехнічного інституту.

У березні — серпні 1934 року — заступник начальника політичного відділу Кашманівської машинно-тракторної станції Карлівського району Харківської області. У серпні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника політичного відділу Лозівської машинно-тракторної станції Харківської області. У лютому 1935 — лютому 1936 року — заступник директора з політичної частини Лозівської машинно-тракторної станції Харківської області.

У вересні 1936 — січні 1938 року — слухач історико-партійного відділення Інституту червоної професури в Москві.

У січні — листопаді 1938 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

26 червня 1938 року був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Валківській виборчій окрузі № 235 Харківської області. У 1938 році деякий час перебував у тюремному ув'язненні.

У січні 1939 — січні 1940 року — начальник транспортного відділу Харківського електромеханічного і турбогенераторного заводу імені Сталіна.

У січні 1940 — жовтні 1941 року — директор Українського фінансово-економічного інституту в Харкові. У жовтні 1941 — серпні 1942 року — директор Українського фінансово-економічного інституту в місті Ташкенті. У 1942 році закінчив Ташкентський фінансово-економічний заочний інститут.

У серпні 1942 — листопаді 1946 року — у Червоній армії. Навчався в танковому училищі, з липня 1943 року служив лектором політичного відділу 4-ї Гвардійської танкової армії Брянського і 1-го Українського фронтів.

У листопаді 1946 — березні 1948 року — секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

У травні 1948 — вересні 1952 року — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Харківського сільськогосподарського інституту. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію з історичних наук.

У вересні 1952 — вересні 1953 року — старший викладач Харківського фармацевтичного інституту. У вересні 1953 — травні 1956 року — викладач, у травні 1956 — вересні 1962 року — доцент Харківського медичного інституту. У вересні 1962 — червні 1971 року — доцент Харківського авіаційного інституту.

З червня 1971 року — на пенсії в Харкові. Помер 17 лютого 1974 року в Харкові.

Звання

• капітан
• майор

Нагороди

• орден Червоного Прапора (12.03.1945);
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня (12.06.1944; 15.08.1944);
• орден Червоної Зірки (26.05.1945);
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948);
• медалі

Посилання

• Ректори Київського національного економічного університету [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

• Шмалько Андрій Микитович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 297–298.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 62.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Ліфшиць Ф. Андрій Микитович Шмалько // Соціалістична Харківщина : газета. — Харків, 1938. — № 135 (5166). — 15 червня. — С. 3.
• Шмалько Андрій Микитович // Валківська енциклопедія / Іван Лисенко. — У 2 т. — Т. 1. – Х.; К.; Нью-Йорк, 2000. — С. 388–389.